Про виселення дітей

Непроживання дітей у будинку не є підставою для позбавлення їх права користування житлом, в якому вони зареєстровані на законних підставах і де фактично проживає їхній батько, хоч і без реєстрації.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, підтримавши рішення попередніх інстанцій у справі №599/1579/18-ц.

З позовом про втрату права користування будинком неповнолітніми дітьми звернулася їхня прабабка, яка є його власником. Діти були зареєстровані в ньому з її дозволу. Проте після розірвання шлюбу її онука неповнолітні проживають із матір’ю в належному їй на праві власності будинку. Цей факт створює їй перешкоди в отриманні субсидії.

Утім, як зауважив КЦС, діти не мешкають у спірному житлі з поважних причин, якими є розірвання шлюбу між їхніми батьками та проживання разом з матір’ю. А позбавлення їх права користування житловим приміщенням не матиме законної мети та буде втручанням у право на житло в розумінні положень ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, установлено, що діти були поселені й зареєстровані зі згоди власника, приїжджають до батька, у будинку зберігаються їхні речі, що свідчить про бажання дітей проживати та спілкуватися з батьком. Останній отримував допомогу на їх оздоровлення з благодійного фонду, а позивач — субсидію з урахуванням зареєстрованих осіб, у тім числі дітей. Щоправда, суд не аналізував того, чи впливає факт реєстрації дітей на розмір субсидії.