Голова комітету з гендерної політики НААУ Ольга Просянюк:

«Успіх жінок в юридичній професії, як і в усіх інших, залежить від нас самих»

Прихильниця поширення жіночого лідерства в юридичній професії Ольга ПРОСЯНЮК розповіла, як її в школі переконували, що адвокат — це чоловіча професія. На її думку, саме під час здобуття першої серйозної освіти формується ставлення до певних стереотипів. Тому потрібно проводити якнайбільше освітніх програм та заходів, які були б спрямовані на зміну підходів і мислення щодо гендерних можливостей. Цим, зокрема, вона й опікується як голова комітету з питань гендерної політики, що діє у складі Національної асоціації адвокатів України.

«В юридичній діяльності більш вагомим є все ж таки професіоналізм»

— Ваш комітет НААУ створений не так давно — у 2019 році. Якою є гендерна політика асоціації та які завдання ви ставите перед собою?

— Питання гендерної рівності стали невід’ємною частиною стратегії громадського, економічного та політичного розвитку багатьох держав — лідерів світу. Проведено низку досліджень найавторитетнішими світовими організаціями, результати яких доводять, по-перше, існування гендерної дискримінації, по-друге, її негативний вплив на життєво важливі процеси організацій, де вона існує. В основі питання гендеру — забезпечення рівних прав і можливостей незалежно від статі. А для представників юридичної професії рівність прав і свобод є одним з основних принципів їх діяльності.

Звичайно, для НААУ, яка об’єднує всю адвокатську спільноту й визначає вектор розвитку адвокатури, важливо забезпечити належні умови для здійснення професійної діяльності з метою реалізації прав на захист. Комітет з питань гендерної політики був створений задля подолання гендерних стереотипів, які характерні також і для представників юридичної сфери: участь жінок у менеджменті, їх кар’єрне зростання, роль жінки в сім’ї, розділення професій за статтю, упереджене ставлення до жінок.

Ще до того, як мене запросили очолити комітет, я багато уваги приділяла жіночому лідерству, оскільки впевнена, що успіх жінок в юридичній професії, як і в усіх інших, залежить від нас самих. У рамках діяльності комітету для підвищення рівня гендерної обізнаності я ініціювала кілька проектів різного формату — meet up та public talk для обміну учасниками досвідом і пропозиціями, мотиваційні відеоінтерв’ю з відомими жінками-юристами з різних сфер, а також короткі дослідження.

— З якими випадками гендерної дискримінації ви стикалися в процесі побудови кар’єри та як боролися з гендерними стереотипами?

— У своїй діяльності мені кілька разів довелося почути: «Це нежіноча справа». Уперше — коли я, будучи школяркою, на весь клас сказала, що буду адвокатом. Тоді від своєї вчительки я дізналася, що існують «чоловічі» й «жіночі» професії. За її версією, бути адвокатом — це для чоловіків.

Потім — коли почала захищати права клієнтів у кримінальних справах. Чомусь уважається, що це male-dominated практика, а ось, наприклад, сімейна — це female-dominated. Навіть досі студенти кажуть, що їх можуть схиляти до вибору основної сфери діяльності залежно від статі. Хоча я можу назвати і чоловіків, і жінок — великих професіоналів у обох практиках.

А останнього разу — коли стала керуючим партнером компанії з основною спеціалізацією «Кримінальне право» в команді з трьома партнерами-чоловіками. Чомусь через це періодично виникало питання щодо моєї здатності поєднувати сім’ю та кар’єру й бути ефективним управлінцем. Хоча цього разу мені вдалося подолати ще один стереотип — про «скляну стелю».

Але впродовж останнього року діяльності комітету та 8 років діяльності нашого об’єднання я спостерігаю, що в юридичній діяльності більш вагомим є все ж таки професіоналізм, завдяки якому питання гендеру може бути закрите в конкретних ситуаціях. І це дає надію, що позитивний досвід нашої спільноти допоможе вирішенню цієї проблеми більш глобально.

— Як загалом адвокатська спільнота реагує на обговорення гендерної рівності?

— Я з’ясувала, що для адвокатів це питання не є гострим з тієї причини, що йому не приділено достатньо уваги. Тому почала організовувати короткі meet up для обговорення більш вузьких тем. Перша зустріч була присвячена обговоренню гендерних стереотипів у кримінальний практиці від студентства до партнерства. На наступній ми проговорили умови доступу чоловіків та жінок до професії. В обох випадках було до 50 учасників, що для нашої «непопулярної» на початку діяльності комітету теми є доволі високим показником зацікавленості.

Тому я ініціювала більш масштабний public talk, де спікерами виступили представники судових, правоохоронних органів, юридичних департаментів компаній, громадських організацій та адвокатури. Серед учасників було багато і чоловіків, і жінок, проте більшість скептично ставилася до гендерної дискримінації в юридичній професії. Під час обговорення й постійного інтерактиву модераторів і спікерів з учасниками було значно підвищено рівень гендерної обізнаності.

До речі, я є прихильницею гендерного руху He for she. Ми звикли, що цю проблему найчастіше порушують жінки й через це виникають нові стереотипи. А в рамках зазначеного руху спікерами гендерної рівності є і жінки, і чоловіки. Тому завжди запрошуємо всіх, для кого тема є важливою, до співпраці.

«Ситуація зі стереотипами дуже складна через страх і звичку замовчувати такі випадки»

— На вашу думку, з чого варто почати боротьбу з гендерними стереотипами для досягнення балансу?

— Не секрет, що економічно найбільш небезпечними для нашого суспільства є стереотипи щодо жінок-управлінців та рівня зарплати на однакових позиціях. Це підтверджується й дослідженням The Global Gender Gap Index 2020, проведеного Світовим економічним форумом серед 153 країн за показниками залучення жінок у політичну сферу, рівня освіти й доступу до неї, доступу до системи охорони здоров’я та економічних можливостей. Тільки уявіть: результати показали, що станом на 2020 рік для досягнення балансу в економічних можливостях необхідно аж 257 років. А ось показник рівня освіти та доступу до неї є гендерно збалансованим.

На мою думку, саме під час здобуття першої серйозної освіти формується ставлення до певних стереотипів, тому потрібно проводити якнайбільше освітніх програм, які були б спрямовані на зміну підходів і мислення щодо гендерних можливостей.

Аналізуючи нинішній стан речей в юридичній професії, можу сказати, що серед правників ситуація все ж змінюється. Зараз уперше Головою Верховного Суду є жінка, НААУ вже багато років також очолює жінка, на третину порівняно з минулим роком збільшилася кількість жінок у парламенті та на міністерських посадах.

Проте попереду ще багато роботи. Опубліковане в березні цього року дослідження Програми розвитку ООН свідчить про упереджене ставлення до жінок 90% (!) опитаних і чоловіків, і жінок. У зв’язку із цим може бути цікавим досвід Німеччини, де визнали неефективність системи добровільних зобов’язань компаній щодо дотримання гендерної рівності й погодили законопроект, за яким до правління публічної компанії, що складається з більш ніж трьох членів, має входити як мінімум одна жінка.

Також за цим дослідженням 28% опитаних уважають, що чоловік має право бити свою дружину. Узагалі, ситуація зі стереотипами, пов’язаними із застосування фізичного чи психологічного насильства щодо жінок, дуже складна через страх і звичку замовчувати такі випадки. Через це існує високий поріг відчуття безкарності й подальшого вкорінення таких стереотипів.

До речі, 25 листопада — Всесвітній день боротьби з насиллям над жінками. Це ще одна можливість привернути до проблеми увагу та закликати не боятись і не мовчати!

— Наскільки актуальною для України є проблема насильства над жінками? Як жінкам, які зіткнулись із цією проблемою, захистити свої інтереси?

— Проблема є доволі масштабною для України. У лютому цього року Міністерство соціальної політики навело статистику, відповідно до якої за 2019 рік отримано 130 тис. звернень щодо домашнього насильства, 88% з яких — від жінок. Для фіксації таких заяв торік почав діяти Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Проте невідомо, яка кількість таких випадків замовчується потерпілими.

Для захисту себе, своїх прав та отримання своєчасної допомоги потерпілим необхідно звертатися до Національної поліції та органів виконавчої влади з питань запобігання та протидії насильству. Це дозволить постраждалій особі серед іншого отримати терміновий обмежувальний припис з вимогою до кривдника залишити місце проживання та забороною контактувати в будь-який спосіб. За 2020 рік в ЄДРСР є інформація про наявність 100 таких приписів.

Також одним з механізмів захисту є можливість відшкодування матеріальних збитків або моральної шкоди, завданих унаслідок дій кривдника під час домашнього насильства. На сьогодні потерпілі можуть звернутися за тимчасовим прихистком до соціальних служб реабілітації та в центри соціально-психологічної допомоги.

Не буде зайвим одночасно зі зверненням до правоохоронних органів поділитися інформацією зі ЗМІ, що дає більше можливостей для привернення уваги правозахисних організацій і громадськості та сприяє зупиненню насильства.