«Токсичне» слідство

Обов’язок держави забезпечити належне розслідування має абсолютний характер

Держава, у принципі, не в змозі відвернути посягання на життя чи фізичну недоторканність особи, якщо остання ніколи не скаржилася правоохоронцям на імовірну загрозу. Утім, це не знімає з влади обов’язку належно провести слідство та відновити порушене право потерпілого.

Невидимий нападник

У 2009 році невідомий нападник облив Дхурату Тершану кислотою. Потерпіла дістала опіки 25% обличчя та верхньої частини тіла, згодом виїхала до Італії на лікування. Жінка перенесла 14 операцій. Її психічний стан залишав бажати кращого, позаяк людину дуже страшило повернення в Албанію.

Органи прокуратури розпочали розслідування за фактом нападу та спочатку підозрювали її колишнього чоловіка. У квартирі останнього був проведений обшук і вилучені ножі. На цій підставі чоловіка арештували, але згодом відпустили, оскільки зброя виявилася декоративною.

Інші слідчі дії (допити сім’ї потерпілої та чоловіка, вивчення записів камер спостереження, висновки судово-медичної та інших експертиз) не дали належного результату. Розслідування було зупинене в лютому 2010 року, коли не вдалося ні визначити речовину, використану під час нападу, ні встановити особу нападника. Потерпіла подавала запити про хід розслідування, але не отримувала на них відповідей. Через неефективне слідство Д.Тершану не могла подати позов про відшкодування вартості лікування та моральної шкоди, позаяк особу нападника не було встановлено.

Д.Тершану звернулася до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона, зокрема, скаржилася на те, що органи влади Албанії не вжили заходів для захисту її від нападу й не провели швидкого й ефективного розслідування для встановлення особи нападника та його покарання.

Реакція постфактум

ЄСПЛ зазначив, що згідно з конвенцією обов’язок держави вживати превентивних заходів для захисту особи, життя якої в небезпеці, не повинен накладати неможливий або непропорційний тягар на органи влади. Дійсно, Суд не міг уявити, як органи влади Албанії можуть бути відповідальними за нездатність не допустити нападу на заявницю.

Їм не могло бути відомо про реальний та безпосередній ризик для життя або фізичної недоторканності жінки, оскільки до нападу вона жодного разу не повідомляла правоохоронні органи, що перебуває в небезпеці. Вона вперше поскаржилася на насильство колишнього чоловіка після інциденту з кислотою. Хоча її слова й були підтверджені деякими членами родини, цей факт ніяким чином не вплинув на хід справи.

У Страсбурзі зазначили, що ситуація, яка склалася, не містить ознак порушення права на життя заявниці в аспекті позитивного обов’язку держави захищати життя та недоторканність особи. Разом з тим у державі має існувати певна процедура ефективного офіційного розслідування, коли існують підстави вважати, що особа дістала небезпечні для життя ушкодження за підозрілих обставин. Таке розслідування повинне бути здатним виявити причину ушкодження та встановити відповідальних осіб з метою їх покарання.

Хоча правоохоронці вжили кілька слідчих заходів, органи влади не змогли встановити речовину, використану для нападу. Також не було отримано жодних хімічних або токсикологічних експертних висновків через відсутність необхідного спеціалізованого обладнання та компетентних експертів.

Такий стан справ у поєднанні з тим, що заявниці не надавали інформації про хід розслідування, попри її запити, на думку високих суддів, не міг бути визначений як ефективна реакція органів влади на напад із застосуванням кислоти. Таким чином, у рішенні від 4.08.2020 у справі «Tёrshana v. Albania» ЄСПЛ визнав, що мало місце порушення процесуального аспекту ст.2 конвенції.

Албанію зобов’язали виплатити жінці €12 тис. як компенсацію за моральну шкоду, а також €2700 — на покриття судових витрат.