Учити(ся) ніколи не пізно

Помічник і стажист адвоката: як обирати та чого чекати від них?

У кожного своя мотивація та свій шлях в адвокатурі. Помічники і стажисти адвоката точно знають, що одного дня зможуть захищати інтереси клієнта самостійно. Але для цього вони мають виконати найскладнішу роль — правої руки досвідченого адвоката.

Різні на зріст

У Вищій школі адвокатури провели вебінар на тему «Побудова відносин адвоката з помічником та стажистом адвоката. Мотивація, менторинг, професійний зріст». Спікером заходу виступила міжнародний радник з медіації, кандидат психологічних наук Оксана Сєдашова.

Насамперед О.Сєдашова радить розрізняти помічника та стажиста адвоката. Адже в них різні мотивація та результат співпраці з адвокатом.

Помічник одержує зарплату відповідно до договору. Що ж до функцій, то він виконує доручення адвоката у справах, які перебувають у провадженні, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов᾽язків) адвоката. Як правило, помічником адвоката може бути молода людина, котра отримала диплом юриста та вже навіть устигла отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Але через брак досвіду такий фахівець ще не відчуває достатньої впевненості для того, щоб випробувати себе в адвокатурі. Головною мотивацією для помічника адвоката буде набуття професійного досвіду, ознайомлення з практичною складовою професії та, звісно, можливість отримувати гроші за набуття таких навичок.

Стажист має зовсім інші цілі. Адже проходження стажування є умовою набуття статусу адвоката. Воно полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно провадити адвокатську діяльність. Стажуватися можна у вільний від основної роботи час. Стажист не одержує винагороди, оскільки не здійснює трудових функцій. Зазвичай термін стажування становить 6 місяців, але за рішенням ради адвокатів регіону він може бути подовжений ще на 3 місяці. За результатами проходження тестування адвокат, який здійснював керівництво стажистом, складає звіт та подає його на розгляд РАУ. Якщо стажування оцінене як успішне, стажист дістане право займатися адвокатською діяльністю. Як правило, стажистами адвокатів є досвідчені дорослі люди, що мають юридичну освіту, проте раніше працювали в іншій сфері, наприклад у внутрішніх органах, на державних посадах, суддями. Може бути й так, що кандидат юридичних наук буде стажуватись у молодшого за віком адвоката. Та, оскільки про грошову винагороду не йдеться, потенційного стажиста адвоката потрібно зацікавити іншими аспектами співпраці. Адже для нього основне — не досвід і фінанси, а набуття нового статусу.

Крім того, О.Сєдашова звернула увагу на те, що стажисти адвокатів зазвичай просять дати їм більш складні завдання, аргументуючи це набутим в іншій професії досвідом. Та не варто поспішати, адже в адвоката, що курирує стажування, має бути складений план щодо поетапності надання стажисту завдань.

Водночас небезпека існує і в співпраці з помічниками адвоката. Не варто забувати про те, що певна інформація є конфіденційною і охороняється адвокатською таємницею, а перед вами майбутній адвокат, який у будь-який момент може піти у «вільне плавання». Тому довіряти помічнику потрібно більш нейтральні завдання.

Емоційний сканер

У будь-кому разі адвокат на якийсь час стає ментором для помічника або стажиста адвоката. Один з них може слухати з відкритим ротом, а інший тільки вдавати, що слухає, бо ж має досвід, то що нового може тут почути?

Обачним слід бути ще до початку співпраці. Адвокатові необхідно зрозуміти, що мета пошуку — знайти «свою» людину. Адже з «додатковою головою» у вас має з’явитися не додатковий тягар, а шанс на розвантаження.

При аналізі емоційного типу людини слід звернути увагу на два типи професійної взаємодії — проактивний та рефлексивний. Для проактивного типу працівників головне — мотивація до чогось, а джерелом оцінки виступає внутрішня референція. Саме тому при прийнятті рішень така людина орієнтуватиметься на себе: а чи сподобалося б це мені? А як би я відреагував на це? Завдання проактивна людина бачить через призму глобалізації. Такі люди звикли мислити масштабно. А головне, на що проактивна людина звертатиме увагу, це можливості, які відкриваються для неї.

Рефлексивний тип працівників — люди з іншим світосприйняттям, а отже, вони інакше підходять до виконання функціоналу. Для них головне — «мотивація від чогось», а джерело оцінки базується на зовнішній референції. Тому при прийнятті рішень вони будуть орієнтуватися на інших: як клієнт відреагує? а чи сподобається це підзахисному? Завдання, які виконує рефлексивна людина, постають перед нею у призмі деталізації. Такий помічник або стажист зважатиме на конкретні процедури і правильність їх виконання. Він складатиме ідеальні документи за зразком та вчасно їх подаватиме до інстанцій.

Узагалі ідеальний тандем у роботі виходить тоді, коли ви і ваш помічник належите до різних емоційних типів. Це дозволить вам бачити одне і те ж завдання і в глобальному, і в деталізованому масштабах. А окремі завдання можна якісно розподіляти на двох залежно від типу концентрації. Однак не всім керівникам комфортно працювати зі своєю протилежністю, і в цьому випадку їм краще обирати той емоційний тип, до якого належать вони самі. У цьому разі ви швидше зрозумієте одне одного та знатимете, чого очікувати від працівника.