Особа може бути звільнена від відбування покарання, якщо жоден зі злочинів, які утворюють сукупність, не виключає застосування амністії. Такий висновок зробив ВС в постанові №148/871/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
24 лютого 2020 року м.Київ №148/871/17
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого — АНІСІМОВА Г.М.,
суддів: ГРИГОР’ЄВОЇ І.Г., КРАВЧЕНКА С.І., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М., МАЗУРА М.В., ОГУРЕЦЬКОГО В.П., ЩЕПОТКІНОЇ В.В.—
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120170203100000048, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженки та жительки Адреса 1, за касаційною скаргою прокурора Миколайчука Д.Г., який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10.04.2019.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.06.2018 Особу 1 засуджено:
за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу до покарання у вигляді громадських робіт на строк 240 год. та на підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 №1810-VIII звільнено від відбування покарання за цей злочин;
за ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов’язки, передбачені пп.1, 2 ч.1 ст.76 КК.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватою у тому, що вона 23.01.2017, близько 23:00, перебуваючи на території загальноосвітньої школи №2 I—III ступеня Тульчинської районної ради Вінницької області, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, попросила в Особи 2 мобільний телефон для здійснення дзвінка, на що остання погодилась і передала їй мобільний телефон марки «Nomii 5030». Після чого Особа 1, реалізуючи свій злочинний намір, розмовляючи по телефону, відійшла від Особи 2 та пішла у невідомому напрямку, заволодівши таким чином шляхом обману майном потерпілої на суму 2219,5 грн.
У ніч з 14 на 15 квітня 2017 року Особа 1, перебуваючи на території домогосподарства, розташованого за Адресою 1, діючи повторно, умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, проникла у приміщення сараю, звідки таємно викрала 6 уживаних металевих труб загальною вагою 82,92 кг, заподіявши потерпілому Особі 3 матеріального збитку на суму 352,41 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.04.2019 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції — без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали ВінАС від 10.04.2019 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Особа 1 засуджена як за ч.1 ст.190 КК, так і за ч.3 ст.185 КК, що, на думку прокурора, виключає застосування до неї закону «Про амністію у 2016 році» та звільнення її від відбування покарання на підставі цього закону за злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК.
Прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував висновків, викладених у постанові ВС від 25.10.2018 (справа №140/463/16-к), і жодного мотивування з цього приводу не навів. Також вважає, що за умови призначення винуватій особі остаточного покарання за сукупності злочинів закон «Про амністію у 2016 році» підлягає застосуванню лише в тих випадках, коли кожен зі злочинів, за який засуджується особа, підпадає під дію амністії. У цьому разі, оскільки за злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК, Особу 1 не може бути звільнено від відбування покарання на підставі закону «Про амністію у 2016 році», її не може бути звільнено на підставі цього закону й від відбування покарання за злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК. Адже за ці злочини покарання має бути призначене за правилами ст.70 КК.
Підстави розгляду провадження об’єднаною палатою ККС
Колегія суддів третьої судової палати ККС ухвалою від 2.10.2019 провадження щодо Особи 1 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу ВінАС від 10.04.2019 передала на розгляд об’єднаної палати ККС на підставі ч.2 ст.4341 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв’язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові колегії суддів другої судової палати ККС від 25.10.2018 (справа №140/463/16-к), яка, враховуючи порядок та правила призначення покарання за сукупністю злочинів згідно зі ст.70 КК, дійшла висновку, що на осіб, які скоїли кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється лише у разі, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливість його застосування.
Натомість колегія суддів третьої судової палати ККС вважає, що наявність умов для застосування амністії до особи, яка скоїла кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, за умови, що вона має право бути звільненою від відбування покарання на підставі амністії хоча б за один із них, виключає можливість призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ст.70 КК.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об’єднаною палатою ККС.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Захисник заперечила проти доводів касаційної скарги, вважала її необґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні.
Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від інших учасників не надходило <...>.
Мотиви Суду
Так, за змістом розд.XII КК, амністія належить до одного із видів звільнення особи від відбування покарання.
Відповідно до приписів ст.86 КК амністія оголошується законом стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Поняття амністії визначено у ст.1 закону «Про застосування амністії в Україні» від 1.10.96 №392/96-ВР. Відповідно до цього закону амністією є повне або часткового звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції, КК, закону «Про застосування амністії в Україні» та не може бути застосована до визначених у ст.4 закону №392/96-ВР осіб.
Верховна Рада вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія).
Законом про амністію може бути передбачено:
а) повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (повна амністія);
б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).
Виходячи з аналізу зазначених норм, убачається таке:
1) амністія застосовується щодо певної категорії осіб, а не до покарання за кожен окремий злочин;
2) полягає у звільненні засуджених чи осіб, вирок щодо яких не набрав законної сили, від відбування покарання, а не від його призначення (крім випадків індивідуальної амністії, передбачених ст.85 КК та законом №392/96-ВР);
3) оголошується законом про амністію, який повинен відповідати положенням Конституції, КК та закону №392/96-ВР.
У цьому випадку до засудженої Особи 1 місцевим судом застосовано положення п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році», яким передбачено звільнення від відбування покарання осіб, кримінальні справи стосовно яких за скоєння умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, за умови, що такі особи не позбавлені батьківських прав і на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, доньку, визнаних інвалідами.
Як убачається з матеріалів справи, визнавши доведеною винуватість Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК, який є умисним злочином невеликої тяжкості, та встановивши наявність на утриманні Особи 1 двох неповнолітніх дітей, щодо яких вона не позбавлена батьківських прав, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженої від відбування покарання за цей злочин на підставі акта амністії.
Разом з тим судом не враховано, що інститути звільнення від покарання та звільнення від відбування покарання є різними за своєю правовою природою. У першому випадку особа може бути звільнена від покарання без його призначення. Натомість інститут звільнення від відбування покарання, одним із видів якого є амністія, може бути застосований лише після завершення процедури призначення покарання, обов’язковою стадією якої відповідно до приписів стст.70, 71 КК є визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та/чи сукупністю вироків.
Враховуючи, що Особа 1 скоїла не один, а два злочини, передбачені ч.1 ст.190 та ч.3 ст.185 КК, які утворюють сукупність, питання звільнення її від відбування покарання, у тому числі на підставі закону про амністію, повинне вирішуватися після застосування положень ст.70 КК та визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
При цьому Особа 1 могла бути звільнена від відбування покарання на підставі закону про амністію лише за умови, що жоден зі злочинів, які утворюють сукупність, не виключає можливості застосування амністії.
Оскільки за вироком суду, крім умисного злочину невеликої тяжкості, Особу 1 також визнано винною у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК, тому можливість звільнення її від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» виключається.
Таким чином, не застосувавши при призначенні покарання положень ст.70 КК, натомість звільнивши Особу 1 на підставі закону про амністію від відбування покарання, призначеного за ч.1 ст.190 КК, суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність.
У свою чергу апеляційний суд, не перевіривши належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не навівши вичерпних мотивів прийнятого рішення, безпідставно залишив вирок суду першої інстанції в частині звільнення Особи 1 на підставі закону про амністію від відбування покарання за ч.1 ст.190 КК без зміни.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо Особи 1 — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Виконуючи приписи ст.442 КПК, об’єднана палата ККС доходить висновку про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об’єднаної палати.
Отже, за умови скоєння особою кількох злочинів, які утворюють сукупність, питання звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію вирішується після визначення остаточного покарання за правилами ст.70 КК, при цьому амністія до такої особи може бути застосована, якщо кожен зі злочинів підпадає під дію закону, яким оголошено амністію.
Керуючись стст.434, 4342, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу ВінАС від 10.04.2019 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!