(Не)релевантна практика

Як забезпечити коректність цитувань рішень ЄСПЛ

Історично практика Європейського суду з прав людини пройшла в Україні шлях від повного ігнорування й неприйняття до брендової моди, коли моветоном стає не прикритися висновками ЄСПЛ у всіх правових питаннях. Про нерелевантне використання рішень Євросуду розповів керівник департаменту аналітичної та правової роботи апарату Верховного Суду Расім Бабанли.

Рішення «не про те»

Під час вебінару, організованого Асоціацією правників України, основну увагу Р.Бабанли приділив питанню релевантного застосування практики ЄСПЛ. На превеликий жаль, суддя констатував проблему. Вона виявляється в тому, що до певних правовідносин застосовуються рішення, ухвалені у Страсбурзі, які, просто кажучи, «не про те».

Інколи це виявляється у використанні цитат із рішень ЄСПЛ, які були сформульовані за принципово інших обставин або таких, які обґрунтовують інші правові висновки. Часто можна побачити посилання на рішення Суду без контексту самої норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка має застосовуватися, або без самого фактичного контексту рішення. Довільне трактування таких цитат, які іноді не відображають закріпленої у справі правової позиції міжнародної судової установи, досить часто має місце навіть без ознайомлення з повним текстом рішення. Таке застосування прецедентів може призводити до того, що певна правова проблема хоча наче й вирішується відповідно до загальновизнаних стандартів практики ЄСПЛ, однак насправді не враховує цілком протилежної ситуації.

«Застосування практики Суду має здійснюватися на підставі ретельної оцінки обставин справи, за яких було ухвалено рішення, та з приділенням значної уваги їх співвіднесенню з обставинами справи, яка розглядається судом. Неприпустимими є випадки фрагментарного застосування практики ЄСПЛ, що виявляється в цитуванні та, відповідно, посиланні на правові позиції Суду, які не є релевантними для конкретної судової справи», — наголосив керівник департаменту аналітичної та правової роботи ВС.

Аби уникати таких ситуацій, спікер порадив: «Читайте рішення повністю та виключайте фрагментарність». Так, він розповів про критерії релевантності та підкреслив: мало знати практику ЄСПЛ, за нею потрібно постійно стежити з огляду на динамічність її розвитку.

На що посилатися

Доповідач звернув увагу й на дискусійне питання про те, яке з рішень ЄСПЛ потрібно наводити при цитуванні: те, в якому вперше сформульована правова позиція (так звана leading case), чи будь-яке, в якому вона відтворена? Так, Р.Бабанли зауважив, що найбільш коректно посилатися саме на перше рішення, в якому сформульована позиція. Крім того, варто звернути увагу на доречність посилання на «найсвіжіший прецедент», врахувавши його фактичний та юридичний контексти.

При цьому відповідний пошук варто здійснювати з огляду на вимоги релевантності. Так, загальний підхід, який використовує страсбурзький суд через методологію застосування класичного прецеденту, вимагає застосування практики ЄСПЛ через схожість фактів, скарг або юридичних висновків. «Ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих трьох підставах. ЄСПЛ досить часто використовує схожість правових систем, правових інститутів матеріального або процесуального права чи схожість правового регулювання в ситуаціях, коли йдеться про застосування подібного рішення.

Наприклад, сформовано сукупність дій, які варто вчинити при ухваленні вироку, якщо як один із доказів використовуються пояснення особи (свідка), котрого суд не зміг допитати безпосередньо, але такі пояснення містяться в матеріалах справи, оскільки вони були одержані під час досудового розслідування. Правова позиція щодо допустимості відповідного доказу була сформульована в рішенні у справі «Al-Khawaja and Tahery v. The United Kingdom». Однак у подальшому ця ж позиція була дещо змінена в рішенні у справі «Schatschaschwili v. Germany». Остання з наведених дотепер продовжує застосовуватися при вирішенні аналогічних правових питань, зокрема й у справах проти України.

«Літерація» чи транслітерація

Переходячи до прикладних аспектів, спікер висловив позицію щодо коректного відображення назви рішення ЄСПЛ, на яке здійснюється посилання. Аналіз судових рішень свідчить, що неоднаковими є підходи до питання про те, як формулювати назву рішення, на яке дається посилання. В одних випадках зберігається «літерація», використана Євросудом, тобто назва формулюється латинськими літерами, у других — здійснюється транслітерація, тобто латинські букви замінюються кирилицею, у третіх — має місце комбінація перших двох підходів: коли назва формулюється кирилицею, а в дужках вона дублюється латинськими літерами.

Сам ЄСПЛ схвалив підхід до цитування своїх рішень, постановлених по суті, в яких вирішуються питання прийнятності та щодо суті скарг: назва рішення викладається латинськими літерами курсивом, далі зазначається номер заяви, згодом цитований пункт рішення та дата його прийняття. Відповідні вимоги щодо стандартів цитування були розроблені для збірників практики. І цих вимог у цілому дотримується сам страсбурзький суд при цитування своїх рішень.

Дотримання саме такого стандарту не можна вважати обов’язковим та єдино правильним. Однак важливим є питання збереження «літерації» саме для віднайдення оригіналу рішення.

Окрім цього, Р.Бабанли зауважив: якщо рішення ЄСПЛ прийняте щодо інших держав, то тут доцільно зберігати оригінальну «літерацію». Адже утворення транслітерації на власний розсуд, без урахування англо- чи франкомовного варіанта рішення може бути помилковим і неоднозначним.

Наприклад, візьмемо рішення у справі «Jalloh v. Germany». Воно може бути транслітеровано відповідно до смаку особи щонайменше такими варіантами: «Джаллог», «Яллох», «Яллог», «Йалло» тощо. Використання транслітерації в цьому випадку зробить практично неможливим успішний пошук рішення та ознайомлення з його змістом.

Якщо ж ідеться про рішення у справах проти України, то доповідач наголосив, що в цьому випадку доцільно зберігати оригінальну «літерацію». Можна також використовувати назву рішення в офіційному перекладі. Разом з тим у дужках не завадить зазначати оригінальну «літерацію», оскільки це завжди дасть змогу знайти необхідне рішення в базі HUDOC.

Отже, потрібно системно підходити до аналізу правової проблеми, розв’язання якої планується здійснити з урахуванням практики ЄСПЛ.