Почати жити добре, але не скоро

Оскільки угідь у рази менше, ніж значиться в реєстрах, вистава з їх розпродажем буде короткотривалою

Експерти вважають, що відкриття ринку землі не призведе до великих заворушень, адже люди наразі до цього не готові. Тож державі доведеться застосовувати стимули, аби українці почали продавати рідну землю.

Не такий страшний розпродаж…

4 лютого парламент збереться на чергову сесію. Утім, експерти задовго до цього стверджували, що одним із найважчих питань, які доведеться розглянути, стане земельна реформа. Аналітики переконані лише в тому, що ринок землі таки буде відкрито. Утім, це наразі єдине питання, щодо якого досягнуто згоди.

Як зазначив директор Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін, відкриття ринку землі — знакова подія для нашої держави загалом і кожного українця зокрема. Проте головною проблемою є навіть не досягнення згоди щодо розміру лотів або ж ціни, а відсутність державної стратегії. Адже сьогодні навіть не ставиться питання, що саме ми бажаємо побудувати. Доки в парламенті відбуваються сутички довкола захисту інтересів орендарів, про захист прав пересічних громадян мова не йде.

Постійні мітинги, що відбуваються під Верховної Радою, крім гучних гасел на плакатах, мають цілком реальних вигодонабувачів. Водночас, як стверджують експерти, про інтереси селян не йдеться. Як наголошує А.Амелін, головними противниками відкриття ринку землі є власники агрохолдингів. На відміну від звичайних пайовиків, орендарі втрачатимуть прибутки, адже зростання вартості землі неминуче позначиться й на зростанні орендної плати.

Також експерти впевнені в тому, що страхіття про масову скупівлю земель іноземцями не є виправданими. Перш за все закордонні інвестори, які зрозуміли переваги українського ландшафту та клімату, уже давно зайшли на ринок. Більшість великих агровиробників устигла залучити іноземний капітал. Крім того, компанії, засновані громадянами інших держав, також давно та успішно працюють на українських ланах.

За даними, якими володіють експерти інституту, нині в Україні існують фонди, готові скуповувати землю поступово протягом найближчих років і заробити на цьому величезні статки після того, як іноземцям дозволять купувати землю в Україні. Водночас відкриття ринку землі для всіх одночасно здатне істотно підвищити її вартість протягом найближчих 2—3 років.

Отже, якщо раптом українська земля скине пута обмежень і почнеться її обіг, разом зі зростанням ціни відбудеться ще ряд процесів, до яких агрохолдинги не готові.

Загальновідоме правило, що власність зобов’язує, в умовах ринкової економіки трансформується. Адже конкурувати на ринкових умовах українські роботодавці та виробники не готові.

Натомість бізнес у розвинених країнах має нульову терпимість до корупції, прогресивні технології та достатньо досвіду для освоєння нових ринків. Саме це дає їм низку переваг. Долучившись до роботи на українському ринку, іноземці встановлять європейські правила. Тож постраждають корумповані чиновники, а конкуренція зросте.

Так, українська земля нині цікавить китайців та представників інших східних держав. Водночас це відбувається, доки вартість оренди наділів критично низька. Після того, як ціна за гектар стане порівнюваною з тією, яку платять у Польщі чи в інших сусідніх державах, ажіотаж спаде. А тим самим китайцям стане вигідніше інвестувати у вертикальні ферми.

Бенкет, за який вже заплачено

Єдине, що насправді потрібно українській економіці для зростання, — це прозорість, проти якої виступають як чиновники, які на цьому заробляють, так і ті, які вже інвестували кошти в корупцію. Тож ті, хто має довгострокові договори оренди, будуть змушені вдруге інвестувати в землю. Як і ті фермери, які отримали землю в довічне володіння. Деякі з них скаржаться, що вже оплатили її вартість, даючи хабарі, чиновникам, то чому держава намагається заробити на них двічі?

Проте вітчизняним фермерам, які хочуть зростати, пропонують подивитися на ситуацію під іншим кутом зору. Перш за все зросте вартість землі, тож у виграші опиняться ті, хто нею володіє. По-друге, українські аграрії можуть сфокусуватися на розширенні власного земельного банку, доки ціни не зросли до того рівня, як і встановлено в євроспільноті. По-третє, українці зможуть дістати доступ до інших ринків збуту.

На думку аналітиків, цей процес матиме кілька кроків. Спочатку перед фермерами постане завдання легалізувати власний бізнес. Поступовий рух у цьому напрямку зменшуватиме рейдерство, а також наповнюватиме державний бюджет. Наступне, із чим аграріям доведеться зіткнутися, — це усвідомлення самих себе як рівноцінних партнерів у державі.

Усвідомивши себе як силу, з якою варто рахуватися, найбільш активні почнуть просувати українську продукцію на нові ринки. А там доволі складні процедури з уходженням та величезна кількість специфічних, лише місцевим зрозумілих проблем.

Утім, аналогічні аргументи лунали й у 2014-му, коли українському бізнесу обіцяли величезне майбутнє від угоди про асоціацію з Європейським Союзом, однак поки що маємо тільки доведення цін усередині країни до рівня західних, а також зростання зарплат міністрів, які перевищують доходи, наприклад, їхніх польських колег.

Нетривала вистава

Експерти наголошують на відсутності активного інтересу з боку пайовиків стосовно відкриття ринку землі. Тож, швидше за все, не тільки пересічні громадяни, а й землевласники будуть спокійно спостерігати за процесом продажу ділянок державного запасу. Таких земель насправді в рази менше, ніж декларується. Тому вистава буде короткотривалою.

Водночас саме на землях держзапасу відпрацьовуватимуть усі негаразди. Тож, якщо не продавати землю одразу, можна дочекатись і прозорого ринку, і адекватного нормативного регулювання.

До того ж часу, на думку правників, парламентарям доведеться попрацювати над іншими законами, якими буде внормовано роботу земельного кадастру. Крім того, усі дані щодо земель, наявних у державі, повинні бути відкритими. Інакше ринок землі порине в піке, а Уряд увійде в історію сумними оповіданнями.