Мандат свідоцтву вже товариш

Чому так званих політичних адвокатів не сприймають іноземці

З’ясувалося, що адвокату є де розвернутись у політичних колах. Сфер у цій діяльності майже стільки ж, скільки у юриспруденції. Тільки от тих, хто представляє інтереси політиків у суді, чомусь сприймають негативно. Утім, повинен же хтось їх захищати?

Отримання й утримання

«Адвокат у політиці» — саме так звучала тема лекції у Вищій школі адвокатури, яка так зацікавила учасників. З’ясувалося, що при великому бажанні між адвокатом та політиком можна поставити знак рівняння. Адже без юридичного професіоналізму у процесах отримання і утримання влади просто не обійтись. Та й хочеться того адвокатам чи ні, а політика ніколи не стоїть осторонь їхньої діяльності.

Нині це проявляється у спробі скасування адвокатської монополії. Такі намагання, на думку адвоката Дмитра Кирплюка, спрямовані на зниження престижу професії. Адже, наприклад, у звичайних юристів немає спеціалізованого органу, який стежив би за їхньою діяльністю у суді та міг би покарати, якщо ті порушать правила гри.

Оскільки політики інколи «сідають», а інколи перебувають під слідством, їм, звичайно, рано чи пізно доводиться підписувати договір з адвокатом. Та це не єдина роль останнього на політичній арені. За версією Д.Кирплюка, там знаходять місце ті, хто має доступ до одного (або кількох) із чотирьох ресурсів: грошей, людей, знань чи зв’язків. Безумовно, успішний адвокат може мати всі 4, але його основний профіт — це знання.

Перша сходинка, на якій він може їх застосувати у політиці, — це висловлення своїх поглядів як звичайного громадянина, який вивчав теорію держави і права. Його також можуть залучати як експерта для консультації або як медіатора для переговорів. Адвокат як особа, котра знається на виборчому праві, може бути офіційним спостерігачем на виборах.

Як не дивно, він може бути спонсором партії і членом громадської організації, який лобіює її інтереси і має більше можливостей донести їх до законодавчої, виконавчої або судової влади. Очевидно, у цьому і проявляється сила об’єднань юристів. Адже думку багатьох важко не почути.

Звичайно ж, політичним Еверестом для адвоката є депутатський мандат. Із ним симбіоз «адвокат — політик» найкраще простежується у нинішньому складі Комітету Верховної Ради з питань правової політики. Здається, лише один нардеп із 24 членів комітету не має юридичної освіти, а більшість прийшла до парламенту саме з адвокатури. Мабуть, приблизно така ж ситуація складається у ще одному юридичному Комітеті ВР — з питань правоохоронної діяльності. Таким чином, адвокат може брати безпосередню участь у судовій реформі, адже хто, як не він, краще розуміється на нюансах правосуддя.

Захисник влади

Утім, коли справедливого правосуддя потребує його публічно-політичний клієнт, така адвокатська діяльність сприймається неоднозначно. Як повідомив Д.Кирплюк, термін «політична адвокатура» вживається лише у деяких країнах СНГ. І це цілком зрозуміло, адже нечасто гаранти додержання конституцій чи представники народу в парламенті та інші високопосадовці стають підозрюваними чи обвинуваченими.

Іноземна спільнота спеціалізацію «з влади» сприймає негативно через те, що участь адвокатів у таких справах — це у будь-якому разі піар — чорний або білий. Знову ж таки, своєю згодою на захист політичного клієнта адвокат начебто презюмує прихильність до його владної позиції. А отже, апріорі сприймається суспільством таким собі побічним політичним діячем. Хоча вважати так неправильно з огляду на те, що адвокат інколи потрібен навіть сильним світу цього, і він просто виконує свою роботу.

Після її завершення він у будь-якому разі стає популярним, а випадків надання політикам допомоги pro bono, мабуть, також не було. Часто такі справи доходять і до Європейського суду з прав людини, де про адвоката дізнаються іноземні колеги.

Те, що політичні адвокати начебто працюють на себе, аж ніяк не виділяє їх серед колег, які цураються таких справ. Адже всі так чи інакше хочуть підтвердити свій професіоналізм популярністю у широких та вузьких колах. І кожен управі сам визначати, як це робити. Та й владі аж ніяк не вигідно якимось чином обмежувати діяльність політичних адвокатів.

А самі адвокати політиків завдяки популярності займають найвищі посади у судовій владі. Таким чином, у цій специфічній сфері адвокатури можна побачити лише плюси і один незначний мінус. Серед позитиву й те, що в Україні ця сфера була, є і, швидше за все, буде актуальною.