Підстави для перемовин

Чи заощадить Сінгапурська конвенція про медіацію час та гроші українських підприємців?

Україна ввійшла до числа 46 країн, які підписали Сінгапурську конвенцію про медіацію в міжнародних спорах. Світова спільнота покладає на цей документ великі надії, адже він сприятиме розв’язанню міжнародних спорів без судів та арбітражу. Та чи скоро ним зможуть скористатись українські підприємці, зважаючи на відсутність профільного закону?

Підходи, що різняться

Медіація — процедура вирішення спору в досудовому порядку шляхом перемовин. Ставлення до подібної процедури в Україні неоднозначне.

З одного боку, великий бізнес визнає переваги медіації через відносну швидкість і низьку вартість (порівняно із судовим процесом), а також можливість зберегти ділові або принаймні дружні відносини. З другого — рішення, прийняті за підсумком переговорів, не мають обов’язкового характеру, не всі справи можуть вирішуватися шляхом медіації та не всі учасники спорів готові сідати за стіл і домовлятися.

До того ж кожна процедура перемовин є унікальною, а подекуди дає й неочікувані результати. Тож стандарти медіації досить загальні, що не завжди додає впевненості сторонам, які обирають спосіб вирішення спору.

Стандартизувати медіацію в Україні намагаються як представники відповідної спільноти, так і Верховна Рада. Кілька разів на розгляд парламенту подавали законопроекти про медіацію. В останньому з них пропонувалося створити єдину самоврядну організацію медіаторів, а саму процедуру зробити обов’язковою в окремих категоріях справ, наприклад у сімейних спорах.

Тоді зазначені пропозиції провідні українські посередники розкритикували. По-перше, вони наголосили, що, оскільки напрями, в яких може проводитися медіація, дуже різні, вимоги до процедури та самих медіаторів не можуть бути уніфікованими. Тож і доступ до професії, а також кваліфікацію фахівців єдиний орган визначати не може.

По-друге, головною метою медіації є досягнення домовленості, яка б задовольняла всіх учасників спору. Якщо вони не прийдуть до цього добровільно, обов’язкові перемовини можуть перетворитися на формальність, яка додатково забиратиме час і гроші.

Прикметним було те, що критики проекту посилалися на міжнародний досвід. Та виявляється, що він також є дуже різним. Так, під час міжнародної зустрічі «Kyiv Arbitration Days. Thing Big!», організованої Асоціацією правників України, фахівці з різних країн світу розповіли про різні традиції переговорів.

Неоцінені переваги

Керуючий партнер Merilampi та колишній генеральний секретар Фінського арбітражного суду Гайді Мерикалла-Тейр розповіла, що у Фінляндії медіація є дуже непопулярною. За останні кілька років справи, що вирішувалися виключно шляхом перемовин, можна перерахувати на пальцях. На думку Г.Мерикалла-Тейр, така ситуація є надзвичайно прикрою. Адже посередництво, а вона є великою його прихильницею, вирізняється гнучкістю, можливістю сторін контролювати як сам процес, так і остаточне рішення.

До того ж, на відміну від інших способів вирішення спору (судового провадження й арбітражу), в яких учасники відштовхуються від минулих подій, у медіації акцент робиться на майбутнє. Талановиті посередники вміють показати сперечальникам шляхи не лише для збереження ділових відносин, а й для продовження співпраці. А те, що розпочати та припинити медіацію можна на будь-якому етапі, Г.Мерикалла-Тейр уважає додатковою перевагою процедури.

Наразі, зазначила доповідачка, Асоціація фінських правників сприйняла медіацію та всіляко популяризує її в країні. Водночас фінка погоджується з тим, що є й немедіальні справи. До таких можна віднести спори, в яких сторони потребують тлумачення законодавчих приписів або конкретного судового вердикту.

Національне визнання

Зовсім іншою є ситуація у Великій Британії. За словами старшого юриста Kennedys Александра Скарда, на його батьківщині до процедури медіації звертається більше ніж 70% сперечальників. Ба більше, Сполучене Королівство є активним учасником міжнародних бізнесових перемовин. Так, нещодавно А.Скарду довелося брати участь у переговорах, що стосувались аерокосмічної царини.

Сама процедура складалася з кількох сесій тривалістю кілька днів та зайняла понад рік. Проте сторонам удалося порозумітися, не звертаючись по допомогу до судових органів.

А.Скард переконаний, що медіація не може проводитись у примусовому порядку, адже однією із запорук її успіху є готовність сторін іти на певні компроміси. Проте правники Британії вважають за можливе «підштовхнути» сперечальників саме до медіації, наприклад роз’яснивши їм процедуру, а головне — оголосивши вартість судового провадження. Також непоганим стимулом до перемовин доповідач уважає прописання їх обов’язковості в контракті, що часто використовують представники бізнесу на Туманному Альбіоні.

А от до абсолютно немедіальних справ британець відносить ті, що стосуються тлумачення закону, в яких ідеться про звинувачення в шахрайстві.

Дієві інструменти

Директор з політичних питань у Міністерстві юстиції Сінгапуру Шарон Онг звернула увагу на переваги медіації, а також на те, що середній показник успішності процедури у світі становить близько 20%. Разом з тим вона визнала різне ставлення до перемовин у різних країнах. Ш.Онг переконана, що раніше це відбувалося через відсутність єдиних стандартів процедури, а отже, і складність виконання міжнародних медіаційних угод.

Однак у 2019 р. стандарти переговорів були відображені в Конвенції ООН «Про міжнародні угоди за результатами медіації» — Сінгапурській конвенції. Як і Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., вона впровадила інструменти визнання та виконання рішень, досягнутих у результаті медіації в міжнародних комерційних спорах.

Зокрема, ідеться про можливість сторін легітимізувати угоду, укладену в результаті перемовин, через національні суди. Ш.Онг очікує, що Сінгапурська конвенція стане сильним поштовхом для розвитку медіації в усьому світі.

Однією із 46 країн, які підписали  конвенцію, є й Україна. Наші медіатори так само багато надій покладають на зазначений документ. Одначе для того, щоб він почав працювати, крім підписання конвенції, Україна має її ратифікувати та імплементувати відповідні норми до законодавства шляхом ухвалення акта «Про медіацію». Тож, очевидно, скоро новий законопроект буде внесено на розгляд парламенту.

ПРЯМА МОВА

Гайді МЕРИКАЛЛА-ТЕЙР,
керуючий партнер Merilampi та колишній генеральний секретар Фінського арбітражного суду:

— Уявіть, що ви створили бізнес разом із партнером, який одночасно є вашим другом. Ви вклали в цю справу не лише гроші, а й душу. А партнер раптом забажав вийти з бізнесу. Якщо спір вирішуватиметься шляхом перемовин, то, вочевидь, мова йтиме не лише про поділ матеріальних ресурсів, а й про невиправдані очікування, фрустрацію, подальші відносини, які, можливо, не обмежуються тільки роботою, а й включають спілкування сімей тощо. Багато що із цього може бути збережене. Таке не можливе ні після арбітражу, ні після судового провадження.

Александр СКАРД,
старший юрист Kennedys:

— Є справи, які не можуть вирішуватися шляхом медіації. Якщо йдеться про звинувачення в шахрайстві, потрібно звертатися до суду. Також не доречна медіація, коли сторонам необхідно отримати конкретне тлумачення закону або постанову судового органу. За цими винятками посередництво є вельми ефективним.

Шарон ОНГ,
директор з політичних питань у Міністерстві юстиції Сінгапуру:

— Статистичні дані від різних організацій свідчать про те, що відсоток успішного завершення процедур медіації є досить великим. Ключову роль тут відіграє те, що сторони контролюють увесь процес, обирають посередника, визначають форму процедури, установлюють часові рамки тощо.