ДТП на одного

Чи повинен водій нести адмінвідповідальність за шкоду, заподіяну самому собі?

У сучасному світі доступності автомобілів та величезної кількості у зв’язку із цим дорожньо-транспортних пригод дедалі частіше постає питання оптимізації та спрощення процедури оформлення таких подій. Адже будь-яка, навіть найменш значна, дорожня пригода має бути оформлена належним чином. В іншому випадку водій або власник пошкодженого транспортного засобу не зможе отримати відшкодування збитків.

Штраф заради страховки

Чому водій, невдало припаркувавшись і завдавши кількох подряпин бамперові свого ж автомобіля, не бажає викликати ДАІ? Відповідь очевидна. За невдале паркування доведеться не тільки витратити кілька годин часу, аби дочекатися прибуття працівників органів внутрішніх справ, а й віддати своє посвідчення водія, обмінявши його на тимчасовий дозвіл на керування, та ще й пережити кілька тижнів у очікуванні судового засідання, на якому вирішуватиметься питання: чи то позбавити винуватця права керування транспортними засобами, чи то обмежитися штрафом від 340 до 425 грн.

Саме тому в разі настання події під умовною назвою «наїзд на перешкоду» водії найчастіше обирають один із двох варіантів:

• якщо приблизна вартість ремонту не перевищує суми штрафу та розміру франшизи за договором Каско, то працівники ДАІ не викликаються, до страховика водій не звертається, а ремонт здійснює власним коштом;

• якщо пошкодження більш серйозні, то з метою уникнення адмінвідповідальності найчастіше оформлюють подію як «прийшов, побачив, виявив».

Причому другий варіант нерідко водіям пропонують самі працівники ДАІ. Звісно, попросивши «подяки» за пораду.

Та зрештою можна дійти висновку, що ДТП з одним учасником у більшості випадків узагалі не має спричиняти наслідків у вигляді притягнення водія до адмінвідповідальності.

Що таке порушення?

Стаття 9 Кодексу про адміністративні правопорушення наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність». Вже зі змісту цієї статті випливають сумніви щодо того, чи дійсно порушення Правил дорожнього руху, вчинення якого не посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян та на встановлений порядок управління, оскільки в таких випадках шкода завдається самому порушникові, може бути визнане адміністративним правопорушенням. Об’єктивною ознакою правопорушення, що відбиває шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, способу життя, усталеним соціальним цінностям, є саме суспільна небезпека.

За порушення ПДР, в результаті якого пошкоджено автомобіль, котрим керував винуватець, водіїв притягують до адмінвідповідальності за ст.124 КпАП («Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна»). Отже, умовою настання відповідальності є «пошкодження транспортних засобів», тобто порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох автомобілів.

Крім того, треба ще довести, що дійсно мало місце порушення ПДР. Адже згідно з п.26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 «суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху».

У пошуку причини

Проаналізувавши ряд постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за досліджуваною статтею КпАП, можна виділити кілька основних пунктів ПДР, порушення яких найчастіше ставлять у провину водіям:

1. Підпункт «б» п.2.3: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

При цьому ПДР не містять визначення поняття «безпека дорожнього руху». Таке визначення вдалося знайти лише в наказі «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті», в якому зазначено: «Безпека дорожнього руху — це характеристика дорожнього руху, що визначається аварійністю». У свою чергу «аварійність — це сукупність ДТП, здійснених учасниками дорожнього руху».

Таким чином, хоч ст.124 КпАП й не містить посилання на вчинення водієм саме ДТП, для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення пп.«б» п.2.3 ПДР має бути наявним причинно-наслідковий зв’язок між його діями та нехтуванням безпеки дорожнього руху.

2. Пункт 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Згідно з п.1.10 ПДР «учасник дорожнього руху — особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин». Звідси висновок: якщо в результаті неуважних дій водія було пошкоджено автомобіль, яким він керував, але не завдано небезпеки іншим учасникам руху, то про порушення цього пункту не може навіть ітися.

3. Пункт 10.9: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху».

Щодо нього можна зробити ті ж висновки, що й під час дослідження п.10.1.

4. Пункт 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Отже, порушенням у цьому випадку є неврахування дорожньої обстановки, яка визначається як «сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху...» (п.1.10 ПДР). Крім того, знову йдеться про безпечне керування, визначення якого в ПДР узагалі відсутня.

5. Пункт 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди».

Слід приділяти особливу увагу визначенням понять «небезпека для руху» та «перешкода». Порушення цього пункту застосовують до водіїв майже в усіх випадках наїзду на такі перешкоди, як дерево, стовп, бетонна огорожа, хоча жоден з названих предметів під поняття «небезпека для руху» або «перешкода» згідно з визначеннями в ПДР не підпадають.

6. Пункт 13.1: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».

Порушення найчастіше трапляються у випадках невдалого паркування. При цьому працівники ДАІ не звертають уваги на те, що безпечною дистанцією згідно з визначенням у ПДР є «відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі…», а «безпечний інтервал — відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху» (п.1.10).

Тож недотримання «дистанції», якщо наприклад, ідеться про відстань до бетонної огорожі під час паркування транспортного засобу, аж ніяк не може розглядатись як порушення п.13.1 ПДР.

Таким чином, у більшості випадків, за умови більш уважного вивчення норм ПДР, за порушення яких водіїв притягують до відповідальності, можна довести відсутність складу адмінправопорушення.

На захисті водіїв

До речі, такі висновки, хоч і не дуже часто, але все ж таки підтримують суди загальної юрисдикції, що розглядають відповідні справи. Так, Київський райсуд м.Харкова у своїй постанові (справа №3-7913/09/10) зазначив таке: «За сенсом цієї норми закону (ст.124 КпАП) відповідальність настає у випадку, якщо пошкоджено чуже майно».

Такої ж думки дотримується й суддя Зарічного райсуду м.Сум, котрий виніс постанову в справі №3-2455/11. Він зазначив: «Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суддя вважає за необхідне закрити відносно даної особи провадження по справі, оскільки заподіяння механічних ушкоджень власному технічному засобу не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП».

Підтримав таку позицію й суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області, який виніс постанову у справі №0915/866/2012, зазначивши: «З диспозиції ст.124 КпАП випливає, що внаслідок порушення ПДР мають бути пошкоджені транспортні засоби інших учасників ДТП, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Як убачається з матеріалів справи, Особа 2 пошкодила лише свій автомобіль, жодних інших наслідків не настало. Тому в діях Особи 2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП».

Наостанок хочеться дати кілька порад водіям, котрі опинились у схожій ситуації. Обов’язково викликайте працівників ДАІ та уважно читайте зміст протоколу, аби знати точно, який саме пункт ПДР, на думку інспектора, ви порушили.

Якщо подія сталася далеко від вашого місця проживання, не сором­теся посилатися на ст.276 КпАП, відповідно до якої справи про адмінправопорушення, передбачені ст.124 КпАП, можуть розглядатися не тільки за місцем їх вчинення, а й «за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників». Розгляд справи в суді, в якому ви зможете особисто відстояти свої права та інтереси, принесе більше позитивних результатів.

Якщо все ж таки не вдасться впевнити суддю, що справа має бути закрита за відсутністю складу адмінправопорушення, просіть принаймні закрити її за ст.22 КпАП у зв’язку з малозначністю та обмежитись усним зауваженням. Такий результат розгляду також є непоганим для водія та й суддями застосовується частіше.

Якщо не допомогли попередні варіанти, то варто звернути увагу на те, що санкція ст.124 КпАП передбачає не тільки позбавлення права керування транспортними засобами, а й штраф. Причому такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, згідно з ч.2 ст.30 КпАП застосовується за грубе або повторне, а також за систематичне порушення порядку користування цим правом.

І найголовніше. Слід утримуватися від спокуси зафіксувати подію як «прийшов, побачив, виявив», адже, якщо ваш обман буде виявлено досвідченим експертом, ви ризикуєте як мінімум залишитися без страхового відшкодування, а як максимум — бути притягнутим до кримінальної відповідальності за шахрайство.

Окремо звернімо увагу на таку обставину. Відтоді, як набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», ст.124 КпАП було доповнено приміткою про звільнення особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, від адмінвідповідальності за порушення ПДР, якщо учасники пригоди скористалися правом спільно скласти європротокол.

Тож будемо сподіватись, що чинне законодавство буде й надалі вдосконалюватись і врешті-решт врегулює питання притягнення до адмінвідповідальності або звільнення від такої залежно від істотних умов події.