Упереджена доброчесність

Три ризики, які можуть вплинути на об’єктивність висновків ГРД

Експерти попередили представників Громадської ради доброчесності: неврегульованість деяких питань їхньої діяльності може призвести до формування упередженого висновку щодо судді чи кандидата на таку посаду. Що ж може вплинути на об’єктивність рішень «доброчесників»?

Невизначеність понять і критеріїв

ГРД затвердила правила своєї роботи, прийнявши відповідний регламент. У ньому детально виписані процедурні моменти: форми діяльності ради, повноваження її колегій, алгоритм дій членів цього органу, прийняття рішень. Утім, на думку деяких експертів, окремі моменти роботи ГРД залишилися поза увагою. Один з них — відсутність визначення поняття «доброчесність». Адже важко перевіряти те, про що кожен має своє уявлення.

До речі, секретар кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів Станіслав Щотка постійно наголошує: саме ГРД має розробити критерії доброчесності. У ради на це питання власний погляд. «Думаю, ми не можемо встановлювати правила доброчесності, професійної етики. Це компетенція Ради суддів, з’їзду суддів. Відповідно до закону критерії доброчесності має прописати ВККС. Ми не хочемо втручатися в ту сферу, яка є компетенцією держорганів», — пояснив член ради Роман Куйбіда під час круглого столу «Куди йдемо? Або правила роботи ГРД».

За його словами, висновки громадського органу грунтуватимуться на розумінні доброчесності, «яке складеться в ГРД». «Ми підготуємо документ під умовною назвою «методика перевірки доброчесності», в якому будуть певні критерії доброчесності та типовий алгоритм, за яким ми діятимемо», — пообіцяв Р.Куйбіда.

Що саме рада вкладатиме в поняття «доброчесність», поки що залишається невідомим. Але ясно одне: відсутність чітких правил гри зазвичай призводить до зловживань.

Інформаційна безвідповідальність

Непокоїть експертів і можливе маніпулювання інформацією, яка стане відомою «доброчесникам». Так, фахівці звертають увагу на відсутність уточнення, які відомості щодо служителів Феміди ГРД може збирати, перевіряти та аналізувати.

Крім того, окремі представники ради, наприклад діючі адвокати чи журналісти, можуть використовувати отриману інформацію в цілях, не передбачених законом: перші — під час участі в розгляді справи суддею, якого перевіряла ГРД; другі — для власних публікацій чи програм на радіо, телебаченні.

«Обрання на посаду члена ГРД не тільки надає комплекс прав, а й покладає на осіб певні обов’язки. Не хотілося б, щоб член ГРД перед прийняттям рішення у ВККС давав якісь коментарі з приводу перевірки, оцінював з власного чи невласного погляду інформацію, яку отримав під час здійснення повноважень на посаді члена ГРД. Таким чином, потрібно зберегти таємницю прийняття рішення», — вважає директор департаменту Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Світлана Глущенко.

Її підтримала адвокат, доцент кафедри фінансового права Київського національного університету ім.Т.Шевченка Наталія Ковалко: «Висновки і рішення не повинні оприлюднюватися до погодження з ВККС. Адже будь-яка негативна інформація може призвести до громадського осуду ще до прийняття рішення комісією».

Проте, швидше за все, певного витоку інформації уникнути не вдасться. «ГРД буде розглядати й затверджувати висновки, тому вони не можуть бути закритими. Так само, думаю, ми не зможемо утриматися від коментарів щодо висновків, схвалених відкрито в присутності журналістів. Звичайно, вони зможуть запитати про рішення, про те, що і як відбулося», — зауважив Р.Куйбіда.

Організаційні виклики

Тривогу викликає намір «доброчесників» приймати рішення щодо володарів мантій на засіданні колегії, яка складатиметься з 5 осіб. Для кворуму потрібно тільки 3 особи. «Рішення щодо відповідності чи невідповідності судді повинні прийматися на засіданні ради, а не колегії. Специфіка роботи колегії передбачає підготовчі дії: збирання інформації, її аналіз, підготовка проектів документів, які виноситимуться на засіданні ради», — наголосила С.Глущенко.

Такої ж думки і член Ради суддів Тетяна Чумаченко: «Колегія може визначити, що, наприклад, не потрібно виносити питання на розгляд ради. А рада повинна приймати всі висновки щодо недоброчесності. Розумію, що в законі це не прописано. Але не може «двійка», «трійка» чи «п’ятірка» вирішувати долю судді».

До того ж, вважають експерти, необхідно регламентувати порядок розподілу матеріалів між членами ГРД: він має бути не ручним, а автоматичним. «У нас виникла дискусія щодо розподілу справ. Він має бути автоматичним чи відбуватися шляхом домовленостей: перших 10 суддів бере одна колегія, інших 10 — друга. Але ми зрозуміли, що перед нами стоїть ще один виклик: серед нас є особи, які не є юристами. Покладати однаковий обсяг роботи на всіх членів було б не зовсім правильно. Як, наприклад, доручити підготувати висновок журналісту? Думаю, публікація гарна була б, але є багато загроз і ризиків, яких ми повинні уникати», — зауважив Р.Куйбіда.

Експерти переконані: якщо позбутися небезпечних моментів у роботі ГРД, то існуватиме висока ймовірність того, що до висновків про доброчесність чи недоброчесність як суддів, так і претендентів на мантії можуть закрастися упереджені думки.

Пряма мова

«Варто визначити чіткий перелік підстав, за яким прийматиметься позитивний чи негативний висновок»

Світлана Глущенко, директор департаменту Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— У преамбулі положення чи регламенту ГРД варто було б визначити понятійний апарат: що таке професійна етика та доброчесність, аби члени ради розуміли, з якою матерією працюватимуть. А ті особи, які підпадатимуть під перевірку, розуміли, за якими критеріями їх перевірятимуть. Члени ГРД виконуватимуть колосальний обсяг роботи, тому перевірятимуть різні джерела інформації. Не було б зайвим у положенні окремим пунктом передбачити джерела інформації, відповідно до якої ГРД перевірятиме суддю чи кандидата на посаду судді. У законі встановлено, що інформацію рада отримуватиме з відкритих джерел, а також шляхом направлення відповідних запитів. Хотілося б, аби при перевірці даних від громадськості були дотримані вимоги щодо прийнятності тих чи інших повідомлень. Також у положенні має бути регламентований перелік підстав, з яких члени ГРД прийматимуть той чи інший висновок. Такі підстави містяться в будь-якому процедурному документі, яким і є положення.

«Рада має розробити критерії для визначення поняття «доброчесність»

Станіслав Щотка, секретар кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів:

— Дехто вважає, що буде достатньо, якщо Громадська рада доброчесності у своїй діяльності керуватиметься лише Кодексом суддівської етики. Я гадаю, що рада має розробити критерії для визначення поняття «доброчесність», напрацювати методологію та інструментарій роботи. Стаття 83 закону «Про судоустрій і статус суддів» для цілей кваліфікаційного оцінювання визначає кілька критеріїв, зокрема компетентність, професійну етику і доброчесність. Законодавець спеціально розділив професійну етику і доброчесність. Зрозуміло, що ці поняття не збігаються, а отже, є різними. І про це варто пам’ятати, визначаючи напрями роботи громадської ради. У згаданому кодексі йдеться лише про поняття «суддівська етика». Крім того, кодекс регулює виключно поведінку судді. Причому саме діючого судді. Втім, ГРД доведеться перевіряти на доброчесність і представників інших професій, зокрема науковців та адвокатів, які не є суддями, а лише кандидатами на цю високу посаду. Про таку категорію, як доброчесність, особа має пам’ятати задовго до того, як виявить бажання стати суддею. І найважливіше завдання ГРД — виробити критерії та стандарти цього поняття. Адже набагато важливіше, щоб поняття «доброчесність» слугувало пересторогою і превентивним заходом на шляху, який оберуть для себе представники юридичних професій, виявивши бажання стати суддею.

«Потрібно передбачити відповідальність членів ГРД»

Наталія Ковалко, адвокат, доцент кафедри фінансового права КНУ ім.Т.Шевченка:

— ГРД не повинна забувати про стандарти Ради Європи: за будь-яких обставин судова влада повинна бути незалежною. Будь-яка критика судді створює підвалини для розвитку правового нігілізму. Судді мають право ознайомлюватися з висновками ГРД щодо них, причому з дотриманням принципу змагальності та можливістю представляти антагоністичну позицію. У проекті положення про раду не прописано відповідальності її членів. Я розумію, що такої норми немає в законі. Але все ж таки потрібно передбачити відповідальність членів ГРД. Адже рішення, висновки і навіть думки членів громадської ради щодо суддів впливають на суддівські долі. Ми не можемо говорити, що є тільки права, повинні бути й обов’язки.