Екс-суддя Печерського райсуду Києва Оксана Царевич:

«Ситуація щодо мене від початку була й залишається більш медійною, ніж правовою»

Її прізвище не сходить зі сторінок преси й часто лунає з вуст так званих громадських активістів. Мова йде про вже колишню представницю Печерського районного суду м.Києва Оксану ЦАРЕВИЧ. 29 вересня, коли Верховна Рада, проведення засідання якої ініціював Президент, із численними процедурними порушеннями звільняла законників, глава держави підписав указ про звільнення О.Царевич за порушення присяги. Прикметно, що в одному акті об’єднані перші призначення та наприкінці (немов дописане в останній момент) — звільнення з посади. Про те, що із цього приводу думає сама екс-суддя та як і де захищатиме своє право на мантію, вона розповіла нашому виданню.

«Потреба в окремому позові про скасування указу Президента відпала»

— Оксано Ігорівно, розкажіть, будь ласка, як ви сприйняли новину про звільнення з посади? Вам хтось її повідомив чи самі дізналися?

— Про указ Президента з приводу мого звільнення з посади судді дізналася зі ЗМІ, які поширили дані зі сторінки у Фейсбуку прес-секретаря глави держави Святослава Цеголка. Сприйняла новину спокійно, оскільки після рішення Вищої ради юстиції це було очікувано.

— Вам не здається, що склалася дивна ситуація: гарант теж повідомив про підписання указу про звільнення на своїй сторінці у Фейсбуку? На сайті Президента указ тривалий час не з’являвся. Як уважаєте, із чим це може бути пов’язано?

— Указ про моє звільнення був оприлюднений лише 7.10.2016. Стосовно завчасного повідомлення про його підписання у Фейсбуку можу сказати, що й ця обставина не викликала подиву. Адже вся ситуація щодо мене від початку була й залишається більш медійною, ніж правовою.

— 29 вересня, коли з’явилась інформація про звільнення, ви, не гаючи часу, оскаржили указ Президента до суду. Чому не дочекалися, коли він з’явиться на сайті? Чим була викликана така поспішність?

— Закон жодним чином не обмежує подання відповідного позову наявністю чи відсутністю оприлюдненого акта. Оскарження указу тісно пов’язане з оскарженням мною рішення Вищої ради юстиції. Цим і зумовлюється дата подання відповідного позову.

Сьогодні у Вищому адміністративному суді розглядається кілька позовів до ВРЮ. Один позов — щодо скасування рішення про внесення подання Президентові про звільнення мене з посади судді у зв’язку з порушенням присяги. Другий стосується оскарження регламенту ВРЮ. Тобто оскаржується рішення щодо внесення змін до нього, яким суддям заборонили брати участь у розгляді їхніх питань дисциплінарною секцією Ради. Я двічі зверталася з клопотаннями до ВРЮ, бо хотіла бути присутньою на засіданні секції під час розгляду дисциплінарної справи. Адже закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає присутність судді, щодо якого розглядається справа, на такому засіданні. Фактично регламент не відповідає закону.

Указ Президента я оскаржую тому, що вважаю незаконним рішення ВРЮ про внесення подання главі держави про звільнення мене з посади. А указ винесений на підставі рішення ВРЮ. Тому прошу ВАС скасувати й указ.

— Спочатку в ЗМІ з’явилась інформація, що ви подали позов, а потім передумали …

— Позов про скасування указу Президента я подала пізно ввечері 29 вересня. Одночасно було направлено доповнення до попереднього позову, що вже розглядається ВАС, яким я просила збільшити предмет позовних вимог — додатково до скасування рішення ВРЮ попросила скасувати указ Президента, який винесено на підставі незаконного рішення Ради. Подала клопотання про залучення другого відповідача.

— Чому, крім доповнення позовних вимог, ви подали окремий позов про скасування указу глави держави?

— Тому що, переглянувши практику ВАС, виявила: не завжди вона є єдиною, не в усіх випадках розширюють предмет позовних вимог. Із жовтня у ВАС відбулося засідання у справі за позовом до ВРЮ про скасування її рішення. Колегія суддів прийняла рішення про збільшення позовних вимог. Тому відпала потреба в окремому позові про скасування указу Президента. Його я повернула до відкриття провадження. Не буде ж один предмет позову в різних позовах. Це нелогічно й неправильно.

— На якій стадії розгляду справа у ВАС?

— Оскільки провадження тривають, уважаю, що будь-які коментарі із цього приводу давати неетично.

«Якщо доведеться, готова звертатися з позовом до ЄСПЛ і впевнена в його позитивному вирішенні»

— На вашу думку, ВРЮ, приймаючи рішення про внесення подання Президентові про звільнення вас за порушення присяги, по суті, оцінила, переглянула прийняте вами рішення у справі про адміністративне правопорушення? Тобто фактично виступила в ролі апеляційної інстанції?

— Можу відповісти, що ВРЮ тільки за формою прийняття свого рішення виступила як суд апеляційної інстанції. Однак, на відміну від суду (незалежно, якої інстанції), повністю проігнорувала процедуру розгляду скарги та процедуру оцінки доказів, що підтверджується змістом самого рішення. Адже в ньому вказуються навіть справи, які не були предметом перевірки та які в рішенні ВРЮ неможливо ідентифікувати.

— Двоє членів Ради проголосували проти такого рішення. Можете зробити припущення, хто саме не підтримав думку більшості: представники суддівської чи адвокатської спільноти? Чи, можливо, науковці?

— Процедура голосування у ВРЮ є таємною, тому мені ці дані не відомі. Але вважаю, що означені особи єдині, хто читав матеріали дисциплінарного провадження та зміг їх оцінити з правової точки зору.

— З часу відкриття кримінального провадження щодо вас, дисциплінарної справи в Раді хто більше підтримував: колеги-судді чи адвокати?

— Від самого початку мене підтримували і судді, і адвокати, а також працівники органів прокуратури.

— Як уважаєте, якими мотивами керувалася ВРЮ при прийнятті відповідного рішення щодо вас?

— Її рішення стало підтвердженням послідовної позиції Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, а потім і самої Ради щодо інквізиційного переслідування суддів. Оскільки обидва ці органи, за винятком деяких членів, яких, на жаль, меншість, не бажали розбиратися з матеріалами дисциплінарних проваджень відповідно до закону.

— Чи вірите, що національне правосуддя вас захистить? Готові в разі вичерпання механізмів захисту в Україні дійти до Європейського суду з прав людини? Зважаючи на практику ЄСПЛ, на яке рішення розраховуєте? Мабуть, розумієте, що вердикт він може прийняти через кілька років. Чим займатиметеся цей час?

— Я завжди вірю в національне правосуддя. Однак, якщо все ж таки доведеться, готова звертатися з позовом до ЄСПЛ і впевнена в його позитивному вирішенні, у тому числі зважаючи на практику Євросуду. Сподіваюсь на швидке вирішення справи. Свій теперішній вільний час присвячуватиму улюбленій справі, покликаній захищати порушені права громадян.

— Зважаючи на політичну ситуацію, на тиск на суддів, на наслідки судової реформи, багато суддів звільнилися. Чому ви тримаєтеся свого крісла, готові боротися за нього до останнього? Невже вам комфортно працювати в таких політичних умовах, при такій владі, яка позбавляє суддів чи не найголовнішого — незалежності?

— Я суддя за покликанням. Готова в будь-якій ситуації слідувати за ним. Уважаю, що правосуддя не може бути заручником політичної ситуації. Оскільки спір завжди має як мінімум дві сторони, завжди знайдуться невдоволені судовим рішенням. Проте незалежність правосуддя та формування громадської думки щодо суду залежить не тільки від представників суддівського корпусу, а й від тих осіб, хто не завжди об’єктивно подає інформацію про суддів, маючи якісь свої цілі.