Тримай марку,

або Які правові механізми може використати бізнес для захисту власного бренда

На цьому тижні Фейсбук виграв у Китаї процес проти місцевої фірми, яка у 2014 році зареєструвала торговий знак face book. Це неабияка подія для країни, де є чимало охочих нажитися на популярності чужого бренда. А що може запропонувати бізнесу українське законодавство для захисту від посягань на чужі нематеріальні активи?

Перевірка на захищеність

Перш ніж говорити про можливість захисту своїх прав на торгову марку, підприємцю слід подбати про наявність та ефективність «запобіжників» від недобросовісної конкуренції. Зокрема, переконатися в тому, що:

• правова охорона ТМ поширюється на територію України, зареєстрована для саме тих товарів чи послуг, строк дії охоронного документа не закінчився;

• правовласник ніколи не давав дозволу третій особі на використання ТМ (або строк дії такого дозволу завершився);

• можна встановити спосіб недозволеного використання (нанесення на упаковку, використання в рекламі тощо);

• товар, на який нанесено ТМ, не був випущений у цивільний оборот з дозволу правовласника;

• ТМ не використовується в новинах, іменах, на вулицях та некомерційно.

Проводячи такого роду перевірку, не слід забувати про збирання доказів, які й будуть підтверджувати достатність правової охорони та факт правопорушення. Однак досить часто зловмисники доволі майстерно замітають сліди, особливо коли йдеться про порушення прав на торгову марку в Інтернеті. У таких випадках рекомендується діяти на випередження, а ще краще — доручити справу професіоналам.

Отже, дослідивши всі pro et contra та зібравши необхідні докази, можна рухатися далі у пошуку способів припинення порушення та покарання зловмисника.

Претензії — напрямець

Для встановлення відповідальності особи, яка порушила права інтелектуальної власності, достатньо самого факту порушення. А от як далі воно кваліфікуватиметься і які заходи захисту застосовувати — залежить від конкретних обставин (вини порушника, завданих збитків, причинно-наслідкових зв’язків тощо) та намірів правовласника.

Так, згідно із ч.2 ст.20 закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на вимогу правовласника порушення повинно бути припинене, а порушник зобов’язаний відшкодувати заподіяні збитки. Правовласник може також вимагати усунення з товару, упаковки (або знищення), зображень незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Тобто, керуючись цією нормою, підприємець може безпосередньо звернутися до винної особи й вимагати припинення порушення та виплати збитків.

Безумовно, цей спосіб захисту, на перший погляд, є найбільш ефективним та оперативним. Більше того, останнім часом висловлення претензії від правовласника дійсно стає все більш дієвим способом захисту, особливо у тих випадках, коли порушник не підозрював або не усвідомлював недозволенності вчинених ним дій.

Однак, як показує практика, в переважній більшості випадків таке звернення лише «стимулює» порушника ретельніше замітати сліди. А тому, перш ніж висловлювати претензію, слід добре спрогнозувати можливі наслідки.

Держоргани в допомогу

Якщо порушення відчутно шкодить бізнесу й у правовласника серйозні наміри — у пригоді стануть уповноважені державні органи.

Так, якщо зловмисник завдав чи завдає матеріальної шкоди правовласнику на більш ніж 13780 грн., можна сміливо звертатися до органів поліції із заявою про злочин, передбачений ст.229 Кримінального кодексу («Незаконне використання знака для товарів і послуг»). Однак доля контрафактних товарів тривалий час залишатиметься невизначеною: її вирішуватиме суд. А він керуватиметься «власним розсудом» та «Загальною частиною» КК, оскільки із санкції ст.229 кодексу законодавець недавно вилучив положення про обов’язкову конфіскацію підробок з їх подальшим знищенням.

Отже, кримінально-правовий спосіб захисту видається не дуже доцільним для правовласників, які більше зацікавлені у вилученні з цивільного обороту та знищенні контрафактного товару.

Ефективним може виявитися звернення до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення прав власника торгової марки у вигляді акта недобросовісної конкуренції. На АМК буде покладено вирішення таких питань:

• визнання факту та припинення недобросовісної конкуренції;

• накладення штрафів та конфіскація товарів з неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого суб’єкта господарювання.

Однак АМК візьметься за справу, якщо буде переконаний, що недобросовісна поведінка зловмисника має значний вплив на конкуренцію на ринку. В іншому ж випадку провадження буде закрите, а правовласник просто змарнує час.

Комплексний підхід

Таким чином, правовласник може застосувати всі згадані кроки одночасно чи відразу звернутися до суду. Адже у переважній більшості випадків саме судовий захист є найбільш повним та ефективним інструментом протидії порушенню.

Так, окрім позовних вимог щодо припинення порушення та усунення його наслідків (знищення товару, відшкодування збитків тощо), правовласнику доступні запобіжні заходи (витребування доказів, накладення арешту на майно порушника) та заходи забезпечення позову (зобов’язання або заборона вчиняти певні дії). Вони є доволі оперативними способами реагування на порушення та дійсно забезпечують мінімізацію їх негативної дії. Більше того, лише в судовому порядку правовласник може претендувати на відшкодування завданих збитків та моральної шкоди, якщо доведе факт їх заподіяння.

Отже, передбачений законодавством арсенал засобів та способів захисту порушених прав є доволі різноманітним. Водночас у кожній конкретній ситуації слід правильно оцінити всі обставини, визначитися із цілями, зібрати необхідні докази та обрати найбільш оптимальний та зважений спосіб захисту. Адже лише комплексний та стратегічний підхід принесе бажаний результат та допоможе вчасно й ефективно припинити порушення, мінімізувавши ризики та фінансові втрати.