Омбудсмен наголосила на неприпустимості ігнорування вимог КПК під час затримання підозрюваних
Співробітники Служби безпеки, Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ стали широко застосовувати практику затримання осіб без ухвали слідчого судді саме у випадках, які не передбачені ст.208 Кримінального процесуального кодексу. Про це свідчать численні звернення, що надійшли на адресу омбудсмена у 2014—2015 роках.
Системність порушень норм КПК детально проаналізовано у щорічних доповідях уповноваженого з прав людини за 2013—2014 роки, а також у спеціальній доповіді щодо результатів спільного з громадськістю моніторингу застосування КПК судами, яка найближчим часом буде надіслана до парламенту, повідомили «ЗіБ» у прес-службі омбудсмена.
Попри те що згідно зі ст.207 КПК ніхто не може бути затриманий без санкції суду, крім випадків, передбачених кодексом, на практиці трапляються факти арешту без дозволу суду. Наприклад, осіб, про яких ішла мова у зверненнях до омбудсмена та які були затримані без ухвали слідчого судді, підозрювали у злочинах, що були скоєні ними за кілька місяців або навіть років до арешту. Відповідно до чинного КПК у таких випадках затримання може проводитися винятково за попереднім дозволом слідчого судді, а не в порядку, передбаченому ст.208 кодексу.
Проведений моніторинг засвідчив непоодинокі випадки порушень правоохоронцями вимог КПК стосовно негайного сповіщення родичів про затримання їхніх близьких, повідомлення центрів з надання вторинної правової допомоги про арешт особи, а також щодо невідкладного допуску адвоката, зазначення в протоколі фактичного часу затримання, а не часу його складання.
Також наголошується, що практика «повторних» затримань була предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман проти України». ЄСПЛ, зокрема, вказав, що ситуація, коли суди звільняли заявника з-під варти, але рішення залишалося невиконаним, зокрема у зв’язку з негайним наступним затриманням, є порушенням п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Головними чинниками порушень прав людини в кримінальному процесі називаються неналежне виконання працівниками правоохоронних органів своїх службових обов’язків, зловживання владою та службовим становищем, маніпулювання нормами КПК та відсутність якісного контролю з боку процесуальних керівників.
Проаналізовані під час моніторингу порушення, на думку омбудсмена, свідчать про необхідність невідкладного реформування системи кримінальної юстиції, зокрема створення державного бюро розслідувань. Це дозволить удосконалити механізм контролю за діяльністю правоохоронних органів та запобігти порушенню прав і свобод людини в рамках кримінального провадження.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!