Законники підраховують, у скільки державі обходяться кримінальні провадження
У першій частині узагальнення названі суб’єкти процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Зазначені особи, чия участь у процесі є неоплачуваною. Вказано, що входить до переліку речей та цінностей, які підлягають зберіганню за рахунок держави.
Ціна правової допомоги
В Апеляційному суді Запорізької області узагальнили практику вирішення питання щодо процесуальних витрат у судових рішеннях (вироках, ухвалах). На відміну від цивільного, адміністративного та господарського судочинства, у кримінальному провадженні не встановлено сплати судового збору. Проте це не означає, що судовий процес не передбачає витрат. Згідно з ст.118 Кримінального процесуального кодексу витратами в кримінальному провадженні виступають всі витрати, понесені у зв’язку з його здійсненням. Але до процесуальних витрат віднесено лише визначені законодавством видатки. Цією статтею встановлені види процесуальних витрат, перелік яких є вичерпним. Це витрати на правову допомогу, а також витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, зі зберіганням і пересиланням речей і документів.
Статтею 59 Конституції визначено, що «кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно… Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура».
Відповідно до визначення, закріпленого в п.3 ч.1 ст.1 закону «Про безоплатну правову допомогу», «правова допомога — надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення». Натомість безоплатна правова допомога гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел (п.1 ч.1 ст.1 вищезазначеного закону).
Частини 1 та 2 ст.120 КПК встановлюють загальне правило, відповідно до якого витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе той учасник кримінального провадження, якому така допомога надається. Такий висновок можна зробити, виходячи з того, що захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат (ст.45 КПК), а також з того, що в ч.2 коментованої статті міститься словосполучення «представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором». Аналіз норм, викладених в стст.58, 63 КПК, дає змогу стверджувати, що процесуального статусу представників потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, можуть набувати лише адвокати.
Оплата правової допомоги адвоката в кримінальному провадженні здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (розд.IV закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів 1.10.99). Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в кримінальному провадженні, складаються з гонорару та фактичних видатків, пов’язаних із виконанням доручення. У ч.3 ст.120 КПК визначено, що «граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством».
Частиною 3 ст.120 КПК передбачено також виняток із загального правила, відповідно до якого витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений. Такий виняток має місце у випадку залучення захисника для здійснення захисту за призначенням. Статтею 49 КПК регулюється питання залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Відповідно до ч.2 ст.29 закону «Про безоплатну правову допомогу» допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням, надається за рахунок коштів держбюджету. Цим же законом встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога включає такий вид правових послуг, як захист від обвинувачення (п.1 ч.2 ст.13).
Оплата захисту за призначенням регулюється Порядком оплати праці адвокатів із надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 14.05.99. Оплата праці захисників провадиться на підставі прийнятого суб’єктом здійснення кримінального провадження рішення та оформленої ним довідки про участь адвоката у справі в розмірі 2,5% мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката при провадженні дізнання, досудового слідства чи розгляді кримінальної справи судом.
Не першим класом
Частиною 1 ст.121 КПК дано визначення витратам, пов’язаним із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження. Під цим різновидом процесуальних витрат слід розуміти «витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку з відривом від звичайних занять».
Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, покриваються за рахунок обвинуваченого (в тому числі захисника обвинуваченого) й потерпілого (витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника потерпілого).
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, має бути встановлений Урядом. При цьому зазначено, що компенсація за втрачений заробіток має обчислюватися пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру МЗП.
Частина 1 ст.122 КПК визначає загальне правило, відповідно до якого «витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта». Виняток із цього правила становить положення, викладене в п.9 ч.1 ст.56 КПК, відповідно до якого потерпілий має право «безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження».
Порядок і розміри витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, у частині, що не суперечить положенням КПК 2012 р. (витрати, пов’язані із залученням понятих, новим КПК не регулюються), визначаються Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат і виплати винагороди особам, які викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, а також виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їхніми працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою КМ від 1.07.96 №710.
Особи, які викликаються як свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст, перекладач, мають право на відшкодування видатків за явкою. Закон не передбачає права на відшкодування видатків за явкою й виплату винагороди за участь у процесуальних діях підозрюваних, обвинувачених та їхніх законних представників.
У видатки за явкою включається вартість проїзду до місця виклику й назад, видатки з наймання житлового приміщення та добові, якщо місце проживання викликаної особи — в іншому населеному пункті.
Проїзд до місця явки й назад до місця постійного проживання оплачується свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам на підставі проїзних документів, з розрахунку:
• залізницею — вартість проїзду в плацкартному (купейному) вагоні;
• водними шляхами — вартість проїзду в каютах, оплачуваних за V—VІІІ групами тарифних ставок на суднах морського флоту чи в каюті III категорії на суднах річкового флоту;
• шосейними та грунтовими шляхами — вартість проїзду громадським транспортом (крім таксі);
• при використанні повітряного транспорту відшкодовується вартість звичайного (туристичного) класу.
При наданні відповідних документів компенсуються викликуваним особам страхові платежі з державного обов’язкового страхування пасажирів на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів. Крім того, свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються видатки на проїзд автотранспортом (крім таксі) до залізничної станції, пристані, аеродрому, якщо вони перебувають за межами населеного пункту.
Коли особою, яка прибула в орган слідства або суд, не надані проїзні документи, а вона просить оплатити видатки за явкою, з дозволу органу, що провадить виклик, цим особам оплачується мінімальна вартість проїзду між місцем їхнього постійного проживання й місцем явки.
Експертиза державним коштом
Закон передбачає право на відшкодування видатків, понесених у зв’язку з викликом до органів досудового розслідування або суду, на винагороду за виконання своїх обов’язків експертом, спеціалістом і перекладачем, коли вони ці обов’язки виконують не в порядку службових. Коли обов’язки експерта, перекладача та спеціаліста виконуються в порядку службового завдання, за цими особами зберігається середній заробіток за місцем їхньої роботи за весь час, витрачений ними у зв’язку з викликом до органів досудового розслідування, слідчого, прокурора або суду. Якщо судом буде встановлено, що експертизу проведено неповно й неякісно, це може бути враховано під час вирішення питання про розмір виплачуваної експертові винагороди.
Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з державного бюджету. Це положення відповідає приписам ст.15 закону «Про судову експертизу», відповідно до якої проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з бюджету. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо й цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету. Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції та судово-медичними й судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров’я в цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Зберігання за інструкцією
Кримінальне провадження іноді поєднане зі значними витратами на зберігання й пересилання речей та документів. Наприклад, зберігання громіздких і цінних предметів вимагає чималих коштів на оплату зберігання їх на спеціальних складах або у сховищах. Суми, витрачені на зберігання й пересилання речей та документів, є складовими процесуальних витрат. Ці витрати здійснюються за рахунок бюджету в порядку, встановленому Кабміном. Граничний розмір витрат, пов’язаних зі зберіганням і пересиланням речей та документів, теж установлюється Урядом.
Витрати, пов’язані зі зберіганням і пересиланням речей та документів, умовно можна поділити на 2 види: ті, що виникають у зв’язку з потребою в зберіганні, та ті, що зумовлені пересиланням речей і документів під час кримінального провадження. До першої групи належать витрати органів досудового розслідування та суду, здійснені для забезпечення схоронності документів і речей, які мають стосунок до провадження, коли через певні обставини (значні габарити, інші особливості) їх неможливо зберігати у звичайному порядку.
Другу групу витрат відносять до кримінальних процесуальних незалежно від того, яким чином відбувається пересилання речей чи документів. Наприклад, окремі об’єкти можуть направлятися в експертні установи для дослідження або навіть у центральні головні експертні установи, що потребує відповідних матеріальних затрат.
На відміну від положень КПК 1960 р., ст.123 КПК 2012 р. передбачає витрати на зберігання й пересилання речей та документів, а не тільки речових доказів.
Правовий зміст категорії «річ» значно ширший, ніж категорії «речовий доказ». Річчю вважається будь-який предмет матеріального світу (ст.179 Цивільного кодексу). Тому поняттям «річ» охоплюються й речові докази. Спрямованість коментованої статті на ширше коло об’єктів зумовлена тим, що не лише речові докази потребують зберігання й пересилання.
Так, у кримінальному провадженні часто виникають обставини, що вимагають особливих умов зберігання та/або пересилання документів, які виконані на специфічних матеріалах, а також предметів, які взагалі не можна вважати доказами, — зразків для проведення різного роду досліджень (волосся, сперма, кров). Однак такі речі й документи повинні мати безпосередній стосунок до матеріалів кримінального провадження.
Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передання речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки, Верховного Суду, Державної судової адміністрації від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125, спрямована на встановлення єдиних правил вилучення, обліку, зберігання та передання не тільки речових доказів, а й цінностей та іншого майна. Тому положення цього нормативно-правового акта стосуються:
• речових доказів — «матеріальних об’єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом» (ч.1 ст.98 КПК);
• предметів і документів, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання та зберігання);
• документів, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених;
• інших документів, що мають значення у справі;
• грошей та інших цінностей, виявлених під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна (п.2 інструкції).
Усі названі категорії підпадають під ознаки речей, однак в ст.123 КПК йдеться не тільки про речі, а й окремо про документи. Так, використовуючи положення ст.99 КПК, доцільно вказати, що витрати, пов’язані зі зберіганням і пересиланням документів, — це витрати, здійснені під час кримінального провадження для забезпечення спеціальних умов зберігання та/або пересилання спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об’єкта, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для справи. Тому з наведеного вбачається, що документ також можна розглядати як річ.
Підсумовуючи, слід зазначити, що інститут процесуальних витрат є важливим засобом відшкодування державі та визначеним законом особам матеріальних затрат у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження. Цей інститут має запобіжно-виховне значення, оскільки кожна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, має усвідомлювати, що на неї неминуче очікує не тільки покарання, а й виконання обов’язків щодо відшкодування процесуальних витрат.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!