Голова Печерського районного суду м.Києва Світлана СМИК:

«Адекватна реакція правоохоронців на прояви тиску з боку громадськості могла б зробити наш захист міцнішим»

Судді Печерського районного суду м.Києва повідомили Раду суддів про непоодинокі випадки втручання в їх професійну діяльність. З проханням прокоментувати ситуацію «ЗіБ» звернувся до голови суду Світлани СМИК.

— Світлано Іванівно, коли почалися випадки втручання в роботу Печерського районного суду м.Києва? З чим ви їх пов’язуєте?

— Активно втручатися в роботу суду громадськість почала приблизно 2 тижні тому. Через це ми й вирішили звернутися до Ради суддів та правоохоронців. Пов’язані такі випадки, безперечно, з конкретними справами, що перебувають на розгляді в нашому суді. Можу сказати, що переважно це резонансні кримінальні справи. І хоча ми розглядали їх завжди, останнім часом спроб тиску на суд значно побільшало.

— Якої реакції РСУ ви очікуєте?

— Почнемо з того, що це орган, який повинен нас у певний спосіб захищати. Нам необхідно це питання довести до відома членів ради та інших органів. Адже нині на суддів здійснюється фізичний і моральний тиск. Ми стикаємося з погрозами фізичної розправи й не відреагувати на такі факти цього разу просто не могли.

Ми звернулися з колективною заявою про скоєння злочину, яку заре­єстровано в Генеральній прокуратурі 30 січня. Подальша її доля нам, на жаль, не відома, зокрема, не знаємо, чи внесені ці відомості до Єдиного ре­єстру досудових розслідувань. Утім, заява є, і ми чекаємо реагування на неї.

— Чи потрібні, з вашої точки зору, законодавчі зміни, аби припинити тиск на суддів? Чи буде достатньо своєчасної реакції правоохоронних органів?

— Законодавчі зміни навряд чи нас захистять. Не захищають вони й нині. Адже пропонується вирішити питання зняття недоторканності з усіх державних діячів, у тому числі і з суддів. Отже, на законодавчий захист, очевидно, сподіватися не треба. Втім, адекватна реакція правоохоронців на прояви тиску з боку громадськості могла б значно поліпшити нашу роботу, зробити захист міцнішим.

— Чи на достатньому рівні забезпечується порядок у будівлі суду? Чи почуваються працівники суду в безпеці?

— Кількість правоохоронців у суді об’єктивно не дуже впливає на рівень безпеки. Не поставиш же по два охоронця біля кожного судді. Але я переконана, що саме в приміщенні суду ми більш-менш захищені. Робочий день проходить переважно спокійно. У випадках, коли суд розглядає резонансну справу, столична міліція посилює охорону. А отже, порядок і безпеку ми начебто маємо на достатньому рівні.

— Чи мають судді змогу захистити себе власноруч?

— Це питання дуже важливе, і відповісти на нього вкрай важко. Фізично захистити себе в нас майже немає можливості. Активісти стали навідуватися до домівок суддів. І приїздять вони переважно групами по 10—15 осіб. Про який особистий захист тут можна говорити? До того ж домашні адреси суддів можна легко знайти в мережі Інтернет. І люди, які нещодавно вдерлися до осель суддів, очевидно, отримали інформацію саме в такий спосіб. Відомості про адреси, як ми припускаємо, були актуальні станом на 2000 рік, адже громадяни навідалися й туди, де судді не проживають уже досить тривалий час.

Особисто я вважаю таку поведінку з боку суспільства неприпустимою, а отже, і нам, і правоохоронцям треба оперативніше реагувати на такі випадки.