Красный свет на границе

Как адвокату защитить клиента, чьи данные обрабатывает система Интерпола

Отсутствие фамилии на сайте Интерпола еще не значит, что человека никто не ищет. Как узнать, что именно хранят о клиенте полицейские базы 196 стран, и означает ли удаление записи, что проблемы позади?

Чотири бази з дев’ятнадцяти

Комітет НААУ з питань кібербезпеки та віртуальних активів провів онлайн-лекцію «Інформаційна система Інтерполу як база персональних даних: цифрові права людини в розшуку». Спікером виступив адвокат Дмитро Коноваленко.

Спікер нагадав, що Інтерпол — це насамперед організація, яка обробляє персональні дані з криміналістичною метою, а інформація про людей циркулює між поліціями 196 країн-членів. Тож захисник має розуміти, як вплинути на законність обробки даних клієнта, аж до їх видалення із системи.

Перше, з чим приходить клієнт, — питання, чи є він у базі Інтерполу. Сайт організації тут мало допоможе: там публікують лише частину червоних і жовтих карток — ті, які країна-ініціатор розшуку сама вирішила оприлюднити. Надійніший шлях — запит до Комісії з контролю файлів Інтерполу (CCF), квазісудового органу, рішення якого обов’язкові до виконання. «Ми можемо взаємодіяти виключно з комісією контролю файлів Інтерполу. Це єдиний орган, який нам може відповідати, і єдина точка комунікації», — уточнив Д.Коноваленко.

Із 19 баз даних Інтерполу захисникам доступні для перевірки та оскарження лише чотири: система сповіщень (так звані кольорові картки), бази викрадених транспортних засобів, викрадених і втрачених проїзних документів та викрадених творів мистецтва.

З базою транспортних засобів, за словами спікера, найчастіше стикаються ті, хто купує авто на аукціонах в Америці чи Європі: машину, взяту в лізинг, продають за кордон, а лізингова компанія, переставши отримувати платежі, оголошує її в розшук. «Я не бачив випадку, коли дані видаляли з цієї бази на підставі того, що особа є законним набувачем», — зазначив адвокат.

База проїзних документів, своєю чергою, може стати інструментом тиску: буває, що комісія видаляє червону картку, а країна у відповідь анулює паспорт клієнта й вносить його до цієї бази. Колишній режим Асада в Сирії, за словами спікера, робив це масово, а нова влада після ревізії відкликала 24 тис. таких записів.

Чистий лише на перший погляд

Утім, і звернення до комісії має свої вади. Перша — час: відповіді на запит доводиться чекати до півроку. Друга, дедалі частіша, — обмеження розкриття даних з боку ініціатора розшуку. Статут комісії у ст.29 гарантує особі право на доступ до даних про неї, однак ст.35 дозволяє країні-джерелу обмежити їх розкриття — з міркувань безпеки, конфіденційності розслідування чи захисту прав третіх осіб.

«По суті, це дуже розпливчасті формулювання, під які можна підвести абсолютно будь-що. І, на жаль, коли ми отримуємо відмову в розкритті, комісія ніколи не обґрунтовує, чому відмовляє», — наголосив Д.Коноваленко. Тож заявник може отримати всю інформацію (тип сповіщення, ордер, обвинувачення, мету розшуку, санкцію, фабулу), лише її частину або нічого.

Найкурйозніший випадок у практиці спікера — коли обмеження поширилося навіть на рішення комісії за скаргою на видалення. Скаргу розглянули на сесії, однак надіслати рішення заявнику відмовились, адже ініціатор розшуку — НЦБ Інтерполу США — заборонив розкривати будь-які дані про клієнта.

«Це те саме, що суд розглянув скаргу, а потім виходить і каже: я розглянув, але не скажу, яке рішення ухвалив», — порівняв адвокат. Клієнт чекав півтора року й дотепер не знає, чи є він у базі. Неофіційно ж спікеру пояснили, що американці можуть усе.

Найбільше проблем клієнтам за кордоном створюють чотири типи сповіщень. Червона картка (Red Notice) циркулює глобальною базою й передбачає арешт із подальшою екстрадицією. Дифузія (Diffusion) має ту саму мету, але надсилається напряму від країни до країни, без перевірки Генеральним секретаріатом, — тож її складніше виявити. За статистикою комісії за 2024 рік, на червоні картки припадає 59% усіх сповіщень, на дифузії — 29%.

Спікер застеріг: відповідь поліції окремої країни нічого не гарантує. Нещодавно клієнт перевіряв себе офіційними каналами Малайзії та Єгипту — обидві країни підтвердили, що він «чистий». Проте комісія повідомила, що він є суб’єктом червоної картки: просто для частини країн доступ до цих даних обмежили. «Тому завжди рекомендую клієнтам централізовано звертатися в комісію, бо саме вона має повний доступ до бази і дасть усю релевантну інформацію», — порадив Д.Коноваленко.

Синя картка (Blue Notice) не веде до арешту, а слугує для відстеження переміщень особи, проте й вона може стати підставою для анулювання паспорта в країнах, що надають громадянство за інвестиції, як-от Туреччина чи Кіпр. Зелена ж картка (Green Notice) стосується раніше засуджених. «Дуже неприємна картка, тому що, по суті, людина відбула покарання і продовжує стикатися з проблемами на кордоні», — пояснив адвокат.

Десять сторінок аргументів

Ключовий документ для захисника — Правила Інтерполу з обробки даних (RPD). Так, якщо після затримання особи країна не направила запит на екстрадицію, комісія розцінює це як невиконання мети червоної картки, і дані видаляють. Інформація має бути точною: кількість співучасників чи сума збитків не може розходитися з повідомленням про підозру. Також дані повинні становити інтерес для міжнародного поліцейського співробітництва.

Для ілюстрації останнього принципу адвокат навів справу з початку своєї практики: клієнта переслідували за чч.4, 5 ст.191 КК зі збитками близько 70 тис. грн. Комісія перерахувала цю суму в євро — приблизно 6,5 тис. — і дійшла висновку, що такий злочин не виправдовує залучення поліції всіх країн.

З початку цього року комісія перейшла на новий портал з двофакторною авторизацією — щось на зразок «Електронного суду», як висловився спікер. Запит на доступ розглядається чотири місяці, на видалення чи виправлення даних — дев’ять. Аргументацію обмежено 10 сторінками, додатки — 20, а запит на доступ і скаргу на видалення слід подавати окремо.

Комісія також отримала право ініціювати юридичну відповідальність за подання фальшивих документів. Тому спікер радить оформлювати з клієнтом лист передачі документів. У його практиці був іноземець, який запевняв, що служив у Збройних силах України, однак Міністерство оборони на запит комісії повідомило, що такого військовослужбовця ніколи не було.

Водночас, за спостереженнями адвоката, який працює з комісією з 2016 року, з 2022-го якість її роботи суттєво впала, а скарги, які розглядають зараз, визнали прийнятними наприкінці 2024 — на початку 2025 року. «Ми з колегами поділили кількість розглянутих справ на кількість сесій і вирахували, що на рішення за однією скаргою комісія витрачає 5–10 хвилин», — поділився спікер. За його словами, за цей час деяких клієнтів уже встигають екстрадувати, тож ефективність інституту наразі незначна.

Швидше вирішуються справи шукачів притулку та біженців: щойно країна підтвердить статус міжнародного захисту, дані видаляють. Ця обставина, а також явні ознаки невідповідності ст.3 Конституції Інтерполу чи мовчання країни-ініціатора можуть стати підставою і для тимчасового блокування даних до завершення перевірки.

Пам’ять, що не стирається

Видалити дані можуть комісія, Генеральний секретаріат (через підрозділ Notices and Diffusions Task Force) та сама країна-ініціатор. Генеральний секретаріат причин не пояснює, тож спрогнозувати, чи не з’явиться клієнт у базі знову, неможливо. Країна ж нерідко відкликає дані сама, коли розуміє, що комісія їх видалить.

«Це дає їй юридичний шанс перезаписати дані заново, побачивши, куди хилить захист, усунувши якісь протиріччя, або взагалі внести нову картку. Про це я дуже часто говорю і пишу: фактично це порушення права на захист», — підкреслив адвокат.

Та навіть рішення комісії — ще не крапка. Окремі країни не оновлюють національні бази, і клієнта можуть затримати на кілька днів, поки з’ясовуються обставини. Дані можуть лишатися в Шенгенській інформаційній системі (SIS), якщо паралельно видано європейський ордер на арешт, а також у приватних комплаєнс-базах World-Check і LexisNexis: в одній зі справ клієнт уже після видалення з Інтерполу мав проблеми з візою, а банк закрив йому рахунок.

Тому, як порадив Д.Коноваленко, після отримання рішення про видалення варто проаналізувати, де клієнт проживає, куди подорожує та якими банками користується, щоб мінімізувати подібні ризики.

Закон і Бізнес