Какие возможности и недостатки видят адвокаты в применении процессуальных фильтров
Реалии в виде установления так называемых кассационных фильтров заставили адвокатов искать новые пути защиты прав клиента. Насколько тернистыми и логичными оказываются эти пути на практике, рассказал адвокат.
Три підстави
Радник практики вирішення судових спорів ADER HABER, адвокат Артем Віценко під час XІІI Міжнародного судово-правового форуму представив доповідь «Процесуальні фільтри та шляхи їх обходу: оптимізація чи обмеження доступу до правосуддя?».
Спікер зазначив, що в умовах реформованого Верховного Суду, а відповідно і процесуальних касаційних фільтрів, ми живемо вже 8 років. Оновлений ВС мав на меті забезпечення єдності практики, він мав стати судом права і відповідати європейським стандартам, бути розвантаженим. Тому встановлення цих фільтрів було очевидно обґрунтованим. Судді бачили реалізацію цих принципів на свою користь, адвокати ж не одразу зрозуміли, як працювати з встановленими фільтрами. Але ключовим лишається питання: чи обмежили встановленні касаційні фільтри доступ до правосуддя?
«ЄСПЛ говорить про те, що вимоги прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими. Тому європейських колег ми почули», - додав А.Віценко. Велика палата ВС у 2021 році виклала висновок про те, що встановлення процесуальних фільтрів доступу до ВС не є обмеженням доступу до правосуддя, бо учасник справи має доступ до суду першої й апеляційної інстанцій.
Перша підстава касаційного оскарження — це неврахування висновків ВС. Безумовно, всі процесуальні фільтри побудовані на висновках ВС. На переконання А.Віценка, це найскладніша підстава для адвоката. Тому що, перша інстанція і апеляція зазвичай цих висновків дотримуються. Існує й напрацьована практика, за якою навіть якщо існує два протилежні висновки ВС з одного питання, то правозастосуванню підлягає останній.
Другу підставу спікер назвав дещо цікавішою, але водночас — підступною. Йдеться про випадки, коли скаржник обґрунтував необхідність відступлення від існуючого висновку ВС. А.Віценко запропонував уявити ситуацію, коли щодо певних правовідносин наявний висновок ВС. З огляду на цей правовий висновок учасники справи прогнозують якийсь результат — адвокат пояснює клієнту прогнозовану можливість виграшу чи програшу справи. У місцевого і апеляційного суду немає інших варіантів, ніж застосувати цей висновок. На час розгляду справи місцевим та апеляційним судами все прогнозовано як для самих судів, так і для учасників процесу. Але коли справа доходить до касації, ВС відступає від своєї попередньої позиції і фактично скасовує два законних і обґрунтованих судових рішення попередніх інстанцій, в яких судді не мали іншого варіанту, ніж прийняти саме таке рішення. На практиці такі відступи ВС від своїх позицій непоодинокі. Відступи Верховного Суду від власних правових позицій чи їх уточнення явно не сприяють досягненню єдності судової практики та її стабільності. Особливо, коли таких відступів немало.
Третя підстава, запевнив спікер, найкраща для адвоката — це відсутність правового висновку з того чи іншого питання. Цю підставу адвокати застосовують найчастіше, з урахуванням того, що правовідносини, як правило, не регулюються однією нормою. Адвокати можуть обґрунтувати необхідність регулювання цих відносин багатьма нормами, у зв’язку з цим поставити перед ВС питання про формування висновку. Тут необхідно враховувати, що саме відсутність правового висновку і є необхідною підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак тут ВС і процесуальний кодекс вимагають від представника, учасника справи сформулювати варіант, яким ВС застосує ту чи іншу норму, тобто сформувати один варіант і передати на вирішення — це так чи не так або запропонувати два варіанти. «То чи не робить тут представник роботу за ВС, все роз’яснюючи, подаючи, щоб колегія суддів просто вирішила це питання?», — запитав А.Віценко.
Наріжне каміння оскарження
Наступне ключове питання: на якому ж етапі має здійснюватися визначення підстав касаційного оскарження? ВС це має робити на етапі прийняття чи на етапі розгляду справи по суті?
Адвокат запропонував уявити таку ситуацію. Скаржник обґрунтував підстави касаційного оскарження, ВС касаційне провадження відкрив, справу витребував, інший учасник справи підготував відзив, помічник зробив аналітичну довідку, колегія суддів ознайомилась з матеріалами справи, зібралась для розгляду справи по суті, представники з’явились, надали пояснення і ВС закрив касаційне провадження, бо встановив, що підстави касаційного оскарження не підтвердились.
«Ситуація дивна, як на мене. Якщо колегія суддів, приймаючи касаційну скаргу до розгляду, вивчала її і відкрила провадження, після чого вивчила матеріали справи, а суддівська спільнота і апарат суду вже виконали всю роботу, чому не дати належну оцінку доводам?», — обурився спікер.
Окрім того, є й додаткові підстави касаційного оскарження, які пов’язані виключно з неправильним застосуванням норм процесуального права — необґрунтоване відхилення клопотань, неправильне встановлення обставин, недослідження доказів. І в цій ситуації цілком можливим і очевидним може бути таке, що в процесі слухання справи підстави касаційного оскарження хоч і не підтвердяться, але рішення судів попередніх інстанцій є незаконними. Але ВС закриває провадження, не надає оцінку фактичним обставинам, і, як наслідок, незаконні судові рішення залишаються в силі. Отже, бюджет нічого не отримує, в розумінні сплаченого судового збору, бо він підлягає поверненню при закритті касаційного провадження.
Спікер також додав, що зараз дуже поширеною є практика заявлення до стягнення витрат на правову допомогу, й окремі учасники намагаються їх стягнути у зв’язку із закриттям цього провадження. Ситуація виглядає так, що пів етапу пройшли, формально справу ВС закінчив, але невирішені питання залишились. Можливо, в такому випадку, і незаконні судові рішення залишилися в силі.
«ВС у контексті стягнення витрат на правову допомогу, ухвалення додаткового рішення, сформував правовий висновок, за яким вони покладаються на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги. Як на мене, це не зовсім чесний підхід, оскільки сторона намагалася отримати захист права в класичному його розумінні і подала до ВС свої доводи, своє бачення цих обставин. Очевидно, що ВС помилково відкрив це касаційне провадження і як наслідок виникла ця ситуація», — пояснив А.Віценко.
Продовжуючи питання ухвалення додаткового рішення, спікер зазначив, що підстави оскарження в касаційному порядку додаткового рішення аналогічні підставам оскарження основного рішення. Що виглядає абсолютно логічно, тому що ми можемо оскаржувати або рішення з підстав правових висновків або ухвали через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
У справах про оскарження додаткового рішення, нормативне регулювання — норми процесуального права — це три статті в кожному з процесуальних кодексів. І касаційні скарги з цих питань, приймаються в більшості випадків. «Тут ми повертаємось до того, яка ж роль ВС і чи виконує він свою функцію — чи забезпечує єдність і спрямовує правозастосування чи в таких справах просто переглядає цифри? Бо, будемо чесні перед собою, це виключно питання про цифри», — зазначив А.Віценко.
Формально дивлячись на цю ситуацію, виходить, що або ВС не може сформувати правові висновки із застосування трьох статей процесуального закону або суди нижчих інстанцій послідовно ігнорують належно сформовані правові висновки або ВС в цих справах підмінює принцип законності принципом доцільності.
І це точно не про Суд права.
Також адвокат додав, що є п’ять постанов ВС, які є важливими для правозастосування цих норм. Але це й все. І встановлення таких критеріїв для оскарження додаткового рішення, тобто простого питання, вочевидь є надмірним. Та й чи є в цьому якась логіка?
Підсумовуючи, спікер зазначив, що процесуальні фільтри відіграли свою роль для адвокатів і суддівської спільноти з точки зору необхідності розуміти і аналізувати судові рішення і можливості оформити відповідний процесуальний документ у вигляді касаційної скарги. Але при цьому доступ до правосуддя фільтри не обмежили.
Принаймні, вони не обмежили доступ до правосуддя тих адвокатів, які постійно працюють з цими справами.
З іншої сторони, встановлення процесуальних фільтрів і не забезпечило досягнення визначеної мети ні для суддів, ні для учасників процесу.

Советник практики разрешения судебных споров ADER HABER, адвокат Артем Виценко
Материалы по теме
Должен ли суд защищать интересы третьих лиц, которые сами об этом не заявляют, скажет БП ВС
23.06.2025
Досудебное расследование не основание для приостановки рассмотрения гражданского дела — ВС
18.06.2025
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!