Нереализованный потенциал

Механизм государственно-частного партнерства должен быть задействован для восстановления Украины

После нашей победы восстановление инфраструктуры Украины станет одним из ключевых вызовов для государства, поскольку потребует значительных инвестиций. Опыт других стран показывает, что эффективным способом привлечения капитала частного сектора может быть государственно-частное партнерство.

Унікальна можливість

Нагадаємо, відповідно до закону «Про державно-приватне партнерство», зміст співробітництва держави і бізнесу полягає у створенні або будівництві (зокрема, реконструкції, реставрації, капітальному ремонті, технічному переоснащенні) певного об’єкту та наступному управлінні ним у довготривалій (від 5 до 50 років) перспективі. При цьому приватний партнер вносить інвестиції в об’єкт і несе частину ризиків у процесі виконання договору.

На відміну від інших способів залучення коштів, таке партнерство дає інвестору змогу отримувати прибуток протягом тривалого часу. Вклавши кошти один раз, він може розраховувати на значно більший прибуток, порівняно із наданням грошей у кредит. Більше того, партнерство відкриває для бізнесу унікальну можливість доступу до ринку товарів і послуг державного сектору. Це, наприклад, виробництво, транспортування і постачання тепла, розподіл і постачання природного газу, будівництво або експлуатація доріг, залізниць, метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури, машинобудування, збір, очищення та розподілення води, охорона здоров’я тощо.

На сьогодні рівень необхідних інвестицій для відбудови країни оцінюють у суму близько $500 млрд. Але в Україні механізм державно-приватного партнерства належним чином не працює. Так, за даними Міністерства економіки, станом на початок 2024 року в Україні в рамках партнерства було укладено 198 договорів. З них виконується лише 22 (11%). 166 проєктів (84%) з різних причин не реалізується, а 10 договорів (5%) були призупинені у зв’язку із запровадженням воєнного стану.

Для порівняння: у Німеччині тільки у 2023 році було укладено 11 договорів, відповідно до яких держава залучила 4 млрд євро коштів приватних інвесторів. Чому ж приватні партнери не виявляють значної зацікавленості у капіталовкладеннях у нашій країні?

Ризики участі

Частково невдачі партнерства можна пояснити складною і тривалою для бізнеса процедурою початку співробітництва з державою. Так, для ініціювання процесу мають бути підготовлені пропозиції про здійснення партнерства, що включають техніко-економічне обґрунтування, а іноді — написання концептуальної записки. На основі цих документів уповноважений орган аналізує перспективи ефективності співробітництва і ухвалює рішення про партнерство. За будь-яких умов це питання має бути вирішене протягом трьох календарних місяців з дня подання пропозицій.

Після цього утворюється конкурсна комісія, здійснюється підготовка об’єкта до передачі приватному партнеру, залучаються радники тощо. Тут необхідно укластися у шість місяців після прийняття рішення про партнерство. І лише потім укладається договір між приватним і державним партнерами. На практиці процедура може розтягуватися до 2 років.

На рівень зацікавленості у співробітництві також суттєво впливають корупційні ризики, відсутність прозорості та чітко визначених гарантій для приватного партнера.

Зважаючи на це, вкрай необхідним для покращення стану державно-приватного партнерства є якісне, орієнтоване на інвестора регулювання. І в Україні робляться певні кроки в цьому напрямі.

Перспективи удосконалення

Група народних депутатів унесла до Верховної Ради проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму залучення приватних інвестицій з використанням механізму державно-приватного партнерства для пришвидшення відновлення зруйнованих війною об'єктів та будівництва нових об’єктів, пов'язаних з післявоєнною перебудовою економіки України» (№7508). У жовтні 2022 року його було прийнято за основу, але далі документ, на жаль, не просувається.

Проєкт покликаний реформувати механізм залучення інвестицій. Серед позитивних зрушень можна виділити:

введення електронної торгової системи для проєктів та електронної платформи підготовки та управління проєктами;

розширення переліку об’єктів державно-приватного партнерства;

можливість одностороннього розірвання договору приватним партнером у випадку неукладення з ним договору про делегування функцій замовника будівництва протягом одного року з дня укладення договору – для проєктів партнерства, об’єктом яких є автомобільна дорога загального користування;

обов’язковість укладення договору про нерозголошення конфіденційної інформації на етапі переговорів до дня подання пропозиції, у разі обміну інформацією, що визначена як конфіденційна однією з сторін;

спрощення й пришвидшення процесу старту проєктів з очікуваною вартістю менше 5,382 млн. євро (рішення прийматиметься на підставі аналізу концептуальної записки, без підготовки техніко-економічного обґрунтування);

зменшення строків для виконання заходів для здійснення партнерства до трьох місяців;

автономію волі при виборі права, що регулюватиме договір про фінансування;

державну підтримку, що може надаватися, в тому числі, в формі гарантування здійснення платежів на користь приватного партнера, розрахованих з метою компенсації різниці між мінімально гарантованим рівнем та фактичним рівнем попиту на товари (роботи, послуги), виробництво (виконання і надання) яких передбачається забезпечити в результаті реалізації проєкту.

***

Отже, у законопроєкті вбачаються позитивні зрушення, що сприятимуть підвищенню зацікавленості приватних партнерів та усуненню перешкод у залученні коштів для відбудови інфраструктури. Особливої уваги заслуговує те, що зміни спрямовані на підвищення прозорості процедури, прискорення процесу оформлення державно-приватного партнерства, а також на захист інтересів інвесторів. А це може змінити систему в цілому, яка стане реальною платформою для бізнесу.

Закон і Бізнес