Управляющий партнер Amber Семен ХАНИН:

«Антикоррупционная вертикаль взяла себе право создавать свое законодательство, которого нет в УПК»

В рамках очередного выпуска «Разговор!» президент Ассоциации адвокатов Украины Ольга Дмитриева пообщалась с управляющим партнером компании Amber Семеном Ханиным о юриспруденции, личном пути становления и творчестве.

«Я не хотів би, щоб хтось повторював мій шлях»

— Якою була ваша історія у ті 20 років, коли ви не займались юриспруденцією і чому прийшли до такого вибору?

—Якщо це не пізно для когось: не робіть так, як я. Я дуже довго шукав своє призначення: як підприємець, військовий, викладач, математик. Але якщо заглибитись в історію людей, які дійсно здобули чогось значного у житті, ми побачимо, що всі вони працювали з самого початку в одному напрямку і не шукали себе так довго. Іноді пошук себе стає працею. Я знаю тих, хто нарешті знайшов себе в 70. Але я не хотів би, щоб хтось повторював мій шлях – це дуже важко. Коли ти щось змінюєш, то частіше за все робиш це тому, що чогось досягти не вдалось. А це дуже болісно. Я не робив нічого поганого, але пробував себе і як підприємець, наприклад, завозив вироби з кришталю.

— Але 20 років пошуку все ж говорять про те, що вибір юридичної професії був свідомим.

— І так, і ні. Якщо чесно, я в останні хвилини прийняття рішення розмірковував над тим бути ветеринаром чи все ж юристом. І цілком могло б бути так, що у мене на сьогодні була б гарна ветеринарна клініка і я б цю бесіду проводив на іншу тему. Це мабуть доля визначила бути юристом.

— Щодо випробувань долі: я знаю, що на початку війни у вас були дуже важкі часи, тому що ви були на території, де тривали важкі бої. Що змінилося у Вашому житті з початком війни?

— Я як більшість не очікував, що війна справді буде. І зрозумів, що навіть неможливе таки може статися. Я ніколи раніше в житті не знав, що таке ненавидіти по-справжньому. Але справжня ненависть дуже спокійна, вона позбавлена емоцій.

— Мабуть, кращі ліки в такій ситуації – це багато роботи. Як ваша команда проходила крізь ці випробування? Які зміни відбулись в компанії?

— На перший погляд, наче нічого й не змінилось. Адже ми так само приходимо на роботу, захищаємо клієнтів, працюємо над статтями і конференціями. Але був певний час, коли зі мною не було ніякого зв’язку. І це був маленький шок для колективу, тому що вони звикли, що керуючий партнер вирішує всі проблеми. Тому, на мій погляд, люди, які зі мною працюють, стали ще з більшою любов’ю до мене відноситись, бо відчули потребу в керуючому партнері.

— У багатьох компаніях є зміни у кадровому складі, багатьом довелось пройти через зміну локації. Як це відбувалось у вашій компанії?

— Нам, мабуть, пощастило. У нас тільки двоє колег з особового складу поїхали за кордон та поки що не повернулись. Інші працюють у Києві і ми, як і всі кияни, трішки з гумором ставимось до загроз життю. І саме таке ставлення допомагає. І як би тяжко не було, кожен день всі на роботі.

— Чи є, на вашу думку, можливість працювати адвокатом дистанційно в еміграції?

— На моє переконання, це неможливо взагалі. На жаль, це агонія. Так, це війна, але тут кожен має робити свій внесок. На початку війни Київ був майже порожнім і було дуже важко. Але тепер, коли ми всі разом, ми підтримуємо один одного. Я розумію, коли людина не повертається, наприклад, до Харкова. Але коли людина не повертається до Києва, то на мій погляд, це не громадянська позиція.

— Знаю, що ви дуже вимогливий до працівників і ваші вимоги дуже жорсткі. Чи змінилось зараз ставлення до такої кадрової політики? Чи плануєте поповнювати склад?

— Відверто кажучи, ми зараз намагаємось вижити. Нам не по кишені ще хтось, навіть якщо він найкращий. Я щодня намагаюсь тих, хто залишився, забезпечити роботою і коштами на життя. Ми ж не можемо працювати самі по собі. Тому сьогодні навіть немає думки про поповнення складу.

«Якщо ти кажеш, що тобі щось не подобається в антикорупційній вертикалі, то в їх розумінні захищаєш корупцію за гроші»

— Які тенденції ви зараз бачите на ринку юридичних послуг? Що зараз принципово змінилось на ринку?

— По-перше, з’явились справи, яких не було – це військові злочини. І через це, я вважаю, нам потрібні зміни до законодавства, Конституції, кодексів. І, на мою думку, праця адвоката у таких справах не потрібна. Я у них не бачу змісту судового процесу. Я не розумію, чому наші колеги із БПД мають захищати когось у таких справах. Ці моменти потребують вирішення, тому що таких справ, як і справ колаборантів, буде багато.

По-друге, я зрозумів, що ми повертаємось до мирного життя, коли правоохоронці почали знову щипати бізнес. Йдеться про ті випадки, коли вони думають про власне збагачення. Одна справа, коли це відбувається у мирний час, а інша – коли під час війни.

По-третє, ВАКС у ці часи працює з такою ефективністю як ніколи, не кажучи вже про якість цих справ. Особисто наша компанія 80% часу проводить в антикорупційних органах.

— А які практики, на ваш погляд, фактично помирають?

— Завдяки ААУ ми щороку проводили форуми, присвячені банківській сфері, інвестиціям, створювали інвесторам правове поле можливостей. Але казати про це поки що неможливо. Все, що йшло на розбудову бізнесу та юридичного ринку, відійшло на другий план. Натомість, популярними будуть справи про банкрутство, сімейні справи.

- Як швидко Ви змогли перелаштувати роботу команди на суто антикорупційні справи?

—  Ми й дотепер з кожною новою справою і кожним новим засіданням перелаштовуємось. Тому що для кожного юриста це не тільки нова практика, а й нове життя. Там інші люди, люди, які вважають себе кращими за всіх у цій країні. Вони добрі, хороші і ніколи навіть на жовте світло через дорогу не перебігали, а всі інші — латентні корупціонери з адвокатами, які беруть брудні кошти від своїх клієнтів.

Окрім того, антикорупційна вертикаль взяла собі право створювати своє законодавство, якого немає в КПК чи законі. І у своїх ухвалах вони висловлюють позицію, яка не співпадає ні з практикою ВС, ні з будь-якою практикою взагалі. І зробити з цим, на жаль, сьогодні нічого не можливо.

— А що адвокат в цій ситуації може робити — виходити в публічний простір, ініціювати зміни в законодавство, збирати конференції?

— Якщо хтось буде намагатись змінити щось самостійно, нічого з цього не вийде. Це можливо робити тільки завдяки професійним організаціям. Колеги мають дійти висновку, що проблема є і її потрібно якось вирішувати. З цим вже можна йти і до суб’єкта законодавчої ініціативи, і до преси.

Бо якщо ти кажеш, що тобі щось не подобається в антикорупційній вертикалі, то в їх розумінні захищаєш корупцію за гроші. Корупція – це дуже велика біда. Але коли ми міняємо корупцію на доцільність, а не на закон, і суд працює не за законом, а за розсудом, ми створюємо іншу проблему. Фактично ми змінюємо одну проблему на іншу. Сьогодні більша частина кримінальних проваджень розслідується у Фейсбуці, тому потрібно щоб суспільна думка змінювалась. Тільки разом ми зможемо щось змінити, бо інакше всі наші знання у процесі будуть неважливі.

— В контексті суспільної думки, ще однією проблемою зараз буде ототожнення адвоката з клієнтом, особливо в корупційних справах. Наскільки суспільство готове для того, щоб це зрозуміти? Як адвокату захищатися від важкої суспільної реакції?

— Гарного вирішення цієї ситуації у мене немає. Це насправді велика проблема. Кілька тижнів тому у мене була така розмова з детективом НАБУ. Після проведення слідчих дій він запитав мене про те, чи став би я захищати за гроші і ту людину, яка спричинила ДТП, у якому загинули діти. Але ж він не розуміє, що таке робота адвоката. Я йому відповів, що чому б йому не вийти із законодавчою ініціативою і не змінити кодекси і закони так, що, наприклад, по антикорупційним справам адвокат не потрібен.

Адже в нас найчесніші детективи і найчесніші судді. Натомість детектив відповів, що так не можна, тому що йдеться про європейські цінності і права людини. Я порадив йому визначитись: так потрібен адвокат чи ні? Ми як адвокати зараз б’ємося за думку суспільства, б’ємося з жахливим сприйняттям нас нашими колегами. Як це вирішити, я не розумію.

«Коли стає питання, хто в чому винен, потрібно починати з себе і державі в першу чергу»

— Є законопроект №8077 про запровадження змін у КК і посилення в тому числі відповідальності адвокатів за колабораціоністську діяльність. Як ви вважаєте, чи дійсно потрібно безапеляційно говорити про порушення закону нашими колегами, якщо з’ясується, що вони працювали на окупованих територіях чи все ж таки треба робити деякі виключення?

- Це дуже болюче питання для кожного з нас. Але безапеляційно це несправедливо і з юридичної, і з людської точки зору. Є обов’язок держави захищати її кордони і ми сплачуємо податки для того, щоб держава виконувала цей обов’язок. Якщо хтось не сплачує податки, то це кримінальна відповідальність і суд. А якщо держава не виконує свої обов’язки?

На початку війни я розмірковував над тим, що вочевидь держава і розвідка розуміли що це відбудеться, то чому ж не були підготовлені зброя, харчі? В таких обставинах людина може приймати не найкращі, але вимушені рішення. Може бути так, що людина була вимушена працювати на окупованій території. Це неприємно, що держава не виконала свій обов’язок першою і в такій ситуації кажучи про те, що людина винна, потрібно визнати, що і представники держави також в цьому винні. Коли стає питання, хто в чому винен, потрібно починати з себе і державі в першу чергу.

— В одному із інтерв’ю декілька років тому щодо тенденцій, які з’явились на тодішньому юридичному ринку, ви сказали так «ці тенденції свідчать ні про що». Також ви сказали «ми дуже часто підміняємо дієслово «бути» на дієслово «здаватися». А про що свідчать сьогоднішні тенденції і що нас чекає?

— Мабуть, хтось з колег може образитись, але я сподіваюсь, що ми можемо підійти до цього питання мудріше. У нас дуже багато компаній-лідерів, але немає компаній №1, №2, №3. От якби була компанія-лідер ринку №1, окрім всіх своїх здобутків, вона мала б бути захисником ринку. Це вона б мала захищати колег, які потрапили у складні обставини, турбуватись про імідж адвокатської професії, всіляко підтримувати асоціації.

Але натомість компанії-лідери думають лише про себе. Вони стали більшими за розміром, але думають як маленька компанія. І тому, скільки б справ вони не взяли в роботу, скільки б не заробили, це не системні компанії. І поки що, на жаль, я не можу назвати жодної юридичної компанії в Україні, яка могла б собі дозволити і робила б дійсно цю найважливішу справу.

Тому зараз лідерство ситуативне — зі зміною Президента і влади. Така поведінка вказує на певну незрілість. Коливання, зливання, розливання під владу та обставини не змінюють тенденції на ринку.

«Якщо бути дуже скромним, то компанія може розпастися»

— А чи готові ви до злиття, якщо завтра хтось із ТОП-компаній запропонує вашій антикорупційній практиці компанії приєднатися до них?

— На мій погляд, це певна вдача. Коли компанія велика і притягує до себе багато клієнтів, це наповнює усі практики компанії. Адже так клієнт може по різних питаннях протягом життя звертатись до однієї компанії і компанія дійсно пропонуватиме кращі послуги. Це для таких компаній як моя є бажаним. Але на сьогодні ми поки не здобули такої можливості. Це було би добре і я би зміг переконати колег великої компанії, що потрібно займатись адвокатською справою для того, аби тим, хто піде за нами, було легше. Щоб вони отримали середовище, де до адвоката суспільство ставиться з глибокою повагою. Щоб всі розуміли, що адвокат – це також людина і йому також буває важко. Напевне цей час для нас просто ще не прийшов.

— А які людські і професійні якості були б для ас принциповими у партнері компанії?

— Я ніколи в житті не працював з партнерами. Тому моє розуміння про роботу з партнерами дуже теоретичне. Коли ти ніколи не працював з партнером, ти можливо не розумієш всіх складнощів такої співпраці. Звісно, людина має бути доброю. А так, я б відійшов від відповіді на це питання.

— Чи є зараз місце для реклами, маркетингу, просування юридичної компанії?

— Я би навіть покинув свою працю в практичному руслі і займався б тільки маркетингом. Тому що на сьогодні для успіху компаній це найважливіше. Коли я як керуючий партнер витрачаю час на те, що веду справу, а не займаюсь маркетингом – це моя помилка. Тому що завдання керуючого партнера – це тільки розвиток. І якщо бути дуже скромним, то компанія може розпастися. Шляхи маркетингу – це складне питання, але це найголовніше.

— Чого зараз не можна категорично робити? Мене, наприклад, дратує хизування мандрівками, дорогими автівками тощо у сомережах, тому що мені це здається зараз недоречним. Чи є зараз заборонені механізми?

— Ми, мабуть, в свій час не звернули уваги на те, що нас із кожним днем все більше. І при такому низькому цензі, коли оцінюються лише знання і немає корпоративної планки, будь-який негарний вчинок одного адвоката йде плямою на все наше братство. Якщо людина серцем не відчуває, що наразі добре, а що не дуже, це ніяким чином в законі не прописати. Проблема в тому, що ми на сьогодні поки що не змогли розбудувати систему серед адвокатів, яка б зробила неможливими прояви якоїсь зухвалості, яка не личить кожній людині, не тільки адвокату.

«Я особисто дуже-дуже-дуже люблю життя»

— В такі часи особливо важливо залишати місце і для особистого, тому що особисте життя надає сили для того, щоб рухатися вперед. Не можу не поговорити про ваше хобі. Ви багато займаєтесь творчою діяльністю, пишете книжки. Що стало тригером для написання книжок? І чи чекати на нову вашу книжку?

— Для мене це питання, якого я завжди очікую. Творчість – дуже важлива частина життя, важливіша ніж праця юриста. Бо це я. Я закінчив наразі четверту книжку, вона готується до друку і має назву «Молитва солдата». Ця книжка складається з двох частин: оповідання, що були написані ще до війни і вірші, які були написані під час війни.

— Який основний меседж несе ваша творчість?

— Я особисто дуже-дуже-дуже люблю життя. А щоб його любити по-справжньому, потрібно розуміти його цінність. А це неможливо без книжок, літератури, вистав, тому що ти проживаєш з книжками не одне життя, а багато і розумієш який чудовий дивний світ, яке людина чудове творіння, яких висот може досягати думка людини. Виходячи з театру чи закриваючи книгу ти розумієш, що повсякдення іноді не дає тобі подивитись на дар життя. І якщо люди після вистави чи книги дискутують на тему побаченого чи прочитаного і воно їх зачепило, я вважаю, що я як письменник досяг своєї мети.

— А як прийшла думка поставити виставу на основі твору? І де ви берете натхнення на це і на поєднання творчості з юриспруденцією?

— Творчість приносить багато задоволення, тому їй віддаєш кожну вільну хвилинку. На жаль, життя книжки сьогодні дуже маленьке. Це ж не КПК, щоб перечитувати кожен день. Я бачу як моя праця вмирає на поличці. А вистава чи фільм – це можливість подарувати твору життя. Тому що якщо вистава чи фільм вдалі, то їх будуть дивитись багато років.

Для мене як для батька цих книжок мета полягає у тому, щоб не дати творчості вмерти. Тому я з великим натхненням шукав людей, що підтримують мене. Це було важко і я чув багато відмов і «Приходьте завтра», поки я не знайшов близьких по духу акторів і режисерів. Сподіваюсь, що після війни життя творчості також буде важливим.

— Що вам дає можливість переключити свій мозок і наповнити себе позитивною енергією?

— Гарна дружина — це для чоловіка найголовніше в житті. Тому що ми чоловіки самі жити точно не змогли б. Я хочу висловити велику подяку дружині, тому що вона підтримувала мене у кожному починанні і мотивувала вірити в успіх. У час війни вона не тільки зберігала спокій, а й поводила себе так, як це слід робити дружині офіцера. Я дуже вдячний дружині. Думаю, що Господь дав чоловікам дружин, щоб підтримати нас у важкі часи. Тому що слабкіша половина, мабуть, сильніша за нас.

- У Вікіпедії є статті про різних Ханіних. А чи хотіли б Ви, аби там з’явилась стаття про Ханіна Семена Григоровича і якщо так, то в якості кого – економіста, юриста, письменника?

- Звісно письменника. Робота це робота. Я можу робити її дуже професійно, але це робота. А книжки – це особисто я. І я маю надію, що рано чи пізно це все ж відбудеться.

Довідка «ЗіБ»

Семен Григорович ХАНІН народився у 1971 році в місті Луцьк, Волинської області

У 1993 році закінчив Київське військове училище і отримав кваліфікацію «інженер-математик».

У 2012 році у Міжнародному науково-технічному університеті ім. Ю.Бугая отримав кваліфікацію «магістр права».

З 2013-го — партнер юридичної компанії Amber.

У 2014-му отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У 2020 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата економічних наук.

У 2021-му присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Закон і Бізнес