Доказательство на камеру

Использование видеозаписи показаний, собранных во время военного положения: какие права могут быть нарушены?

Одним из источников доказательств являются показания. Как известно, они могут быть представлены как на стадии досудебного расследования, так и во время судебного разбирательства. Впрочем, суд должен принимать во внимание только полученные в судебном заседании. Однако война внесла свои коррективы.

Загальні правила використання показань

За загальним правилом суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, приймаючи рішення у справі, суд повинен спиратися лише на ті показання, які було отримано безпосередньо в залі суду під час проведення допиту особи із залученням всіх учасників справи. Показання, надані під час досудового розслідування правоохоронним органам, не повинні братися до уваги.

У виняткових випадках, коли існує загроза, що свідок чи потерпілий через хворобу, небезпеку для життя чи інші обставини не зможе надати покази під час розгляду справи по суті, законодавство передбачає можливість фіксації проведення їх допиту на стадії досудового розслідування слідчим суддею. В такому разі допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. Зафіксовані таким чином показання можуть бути враховані судом при вирішенні справи.

Такими були загальні правила використання судами показань осіб для обґрунтування свого рішення в мирний час.

Використання показань, відібраних у воєнний час

Війна внесла корективи, що знайшли своє відображення у ч.4 ст.95 та ч.11 ст.615 Кримінального процесуального кодексу.

Так, законом від 14.04.2022 №2201-IX суду надано право обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими під час допиту слідчому чи прокурору свідком, потерпілим та підозрюваним у кримінальних провадженнях, що здійснюються в умовах воєнного стану. Такі показання можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. В разі допиту підозрюваного, обов’язковою є також участь захисника.

Отже, фактично доказом в суді буде виступати відеозапис показань, який став результатом допиту свідка, потерпілого або підозрюваного стороною обвинувачення.

Крім того, слід зазначити, що використання такого відеозапису в суді тривалістю воєнного стану не обмежено. Тобто, показання на відео, отриманні під час воєнного стану, можуть бути доказами у суді після його завершення.

Дотримання прав та законних інтересів сторін

На нашу думку, встановлення таких правил використання показань, отриманих в умовах воєнного стану, може призвести до порушення загальних засад кримінального провадження. Звичайно все буде залежати від практики правозастосування нових норм судами. Наразі можемо лише висвітлити потенційно проблемні питання.

Зокрема, йдеться про порушення принципів безпосередності дослідження доказів, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всі положення КПК пронизані ідеєю забезпечення рівних процесуальних можливостей та змагальності сторін провадження. Не винятком є регулювання процесу отримання таких доказів, як показання.

На стадії досудового розслідування сторона захисту не наділена процесуальною можливістю проводити допит та фіксувати в його процесі необхідні для себе показання. Такі повноваження має лише сторона обвинувачення.

Законодавець вирівнює права сторін провадження в даному випадку, встановлюючи чіткі правила проведення допиту під час судового розгляду. Зокрема, надаючи право сторонам самостійно визначити свідків, що їх потрібно допитати, та встановлюючи порядок допиту цих осіб таким чином, щоб кожна сторона по черзі мала можливість задати ті питання та отримати такі відомості, що, на її думку, є важливими для встановлення обставин справи.

Беручи до уваги в якості показань відеозапис допиту, проведеного стороною обвинувачення (що фактично за своєю природою відноситься до категорії документів, як джерел доказування), суд обмежує права сторони захисту та інших учасників кримінального провадження задати запитання свідку чи потерпілому. Так, сторона захисту позбавлена права провести перехресний допит та брати участь у з’ясуванні достовірності показань свідка обвинувачення чи потерпілого.

Окрім того, в судовому засіданні на суд покладено обов’язок контролювати хід допиту свідка та потерпілого. Це забезпечує, в тому числі, уникнення можливого стороннього впливу на показання останніх. Зрозуміло, що виходячи лише із відеозапису показань, суд не може перевірити виконання зазначених умов під час допиту, проведеного правоохоронними органами.

Також суд в такому разі не має змоги перед отриманням показань привести особу до присяги та попередити про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Очевидно, що не потребує додаткових роз’яснень порушення принципу безпосередності дослідження показань під час перегляду відеозапису допиту.

Висновки

Таким чином, порушення загальних засад кримінального провадження, зміни у правилах збирання доказів під час воєнного стану звужують права, зокрема, сторони захисту, та суперечать процесуальним вимогам проведення допиту, дотримання яких є необхідною передумовою допустимості показань особи.

Стурбованість викликає формулювання, яке використовує законодавець. Зокрема, відсутність встановлених випадків, що дозволяють використовувати як доказ відеозапис показань в суді. Єдиною підставою є проведення допиту в кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. При цьому, наразі воєнний стан оголошено по всій території України. Таким чином, відеозапис показань, отриманих під час допиту навіть на території України, де бойові дії не ведуться, може використовуватися в суді.

Таке врегулювання видається не логічним. Якщо законодавець мав на меті забезпечити кримінальне провадження доказами, що можуть бути втрачені у зв’язку із війною, то варто було б визначити умови використання відео показань судом без необхідності дотримання стандартної процедури виклику особи до суду.

На наш погляд, такими можуть бути, наприклад: смерть або зникнення особи, що надавала показання, у зв’язку із воєнними діями; отримання особою, що давала показання поранень у зв’язку із воєнними діями, що унеможливлює її допит у суді; окупація або ведення бойових дій на території, де залишилась проживати особа, що давала показання тощо.

В інших випадках, якщо свідок або потерпілий виїхав за кордон або в іншу місцевість, не вбачається перешкод для суду допитати його хоча б в режимі відеоконференції.

Якщо ж на момент розгляду справи в суді небезпека для здоров’я чи життя особи зберігається у зв’язку із воєнними діями в регіоні її проживання, і вона не може надати показання перед судом ані в приміщенні суду, ані у режимі відеоконференції, на нашу думку, відеозапис її показань може бути використаний лише в разі відсутності в інших учасників кримінального провадження мотивованих заперечень чи сумнівів у показаннях такої особи. 

Таким чином, питання використання судом показань, відзнятих на відео правоохоронними органами під час допиту на стадії досудового розслідування, потребує більш чіткого та детального врегулювання в КПК. Тільки за таких умов під час воєнного стану в країні вдасться забезпечити дотримання прав та законних інтересів всіх сторін кримінального провадження, а також уникнути зловживань зі сторони правоохоронних органів.

Закон і Бізнес