В угоду НАБУ

Судья ВАКС позволил обыскать квартиру коллеги, не проверив всех фактов, — и поплатился

Дача разрешений на проведение следственных действий может стать для судьи камнем преткновения в карьере. Особенно если речь идет о резонансном деле. Злую шутку среди прочего могут сыграть даже слова «быстро» и «другие».

Чужі розмови як докази

Обшуки, які минулого літа провели слідчі Національного антикорупційного бюро в приміщенні Окружного адміністративного суду м.Києва та вдома в деяких суддів, були добре розпіарені в інформаційному просторі. Проте якщо для суспільства, як правило, важливе видовище, то фахівці дивляться в корінь, тобто на обґрунтування таких дій.

Так, Володимира Келеберду з ОАСК обурило, що слідчі НАБУ завітали до нього додому з обшуком, який без достатніх підстав санкціонував колега з Вищого антикорупційного суду Тимур Хамзін. Після цього адвокат Аліса Бужор направила скаргу до Вищої ради правосуддя, аби дисциплінарний орган дав оцінку цьому рішенню.

Як зазначала скаржниця, останній ухвалою від 30.06.2020 у справі №991/5309/20 безпідставно дозволив провести обшук квартири, де проживає В.Келеберда. Єдиною підставою для цього став запис розмов, які вели сторонні особи. Інших доказів причетності законника з ОАСК до вчинення кримінального правопорушення не наводилося.

Крім того, на переконання А.Бужор, суддя ВАКС порушив принцип презумпції невинуватості, констатувавши в ухвалі факт скоєння В.Келебердою злочину. Адвокат зазначила, що не було й доказів того, що речі та документи, які стосуються можливого злочину, дійсно можна виявити у квартирі судді. Тож не було й сенсу проводити обшук, бо куди ефективнішими стали б негласні слідчі дії.

Утім, для стороннього спостерігача відразу стало зрозуміло, що для НАБУ важливим був не стільки результат обшуку, скільки «картинка». Такий собі інформаційний привід, аби показати успіхи в боротьбі з корупцією в суддівських лавах. Тим більше такому суді, як ОАСК, на який керівництво бюро, схоже, давно має зуб.

«Безумовні підстави» для ухвали

Проаналізувавши скаргу, третя дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу (№2425/3дп/15-20). Зробила це з огляду на недостатню вмотивованість ухвали та можливе порушення прав людини.

Засідання у справі двічі переносили, і тільки напередодні старого Нового року Т.Хамзін нарешті зміг прийти в будівлю на вул. Студентській, аби дати пояснення щодо свого рішення.

Насамперед доповідач, член ВРП Лариса Швецова нагадала, що в клопотанні тодішнього керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького від 3.06.2020 про обшук зазначалося, що квартира перебуває у власності ще двох осіб. Там же повідомлялося, що кримінальне провадження стосується, зокрема, обставини одержання високопосадовцями неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Так, досудове розслідування встановило, що двоє осіб обговорювали, як вони у квітні 2020 року передали хабар судді ОАСК, аби той прийняв рішення на їхню користь у спорі з Державною фіскальною службою. У квартирі ж В.Келеберди слідчі хотіли знайти докази того, що суддя дійсно спілкувався із цими особами, зокрема в даних мобільних телефонів і комп’ютерів.

Т.Хамзін санкціонував обшук, щоправда обмеживши строк дії ухвали до 29.07.2020. Водночас у мотивувальній частині він припускав імовірну причетність В.Келеберди до скоєння злочину. Але, на його думку, це не порушувало принципу презумпції невинуватості.

Як зазначив суддя ВАКС у письмових поясненнях, наданих ТДП, прокурор підкріпив клопотання протоколом огляду речей від 22.06.2020. У ньому зафіксовано листування в мобільному телефоні, яке засвідчувало наміри фігурантів отримати бажане судове рішення. В обговорені йшлося, зокрема, про готовність судді вирішити питання в максимально короткий термін, про розмір винагороди та її виплату, а також згадувалася точна дата судового акта.

Перші повідомлення про листування датовані 9.04.2020, а вже 22.04.2020 ОАСК ухвалив позитивне рішення щодо позивача, скасувавши наказ ДФС про звільнення та поновивши його на посаді.

Т.Хамзін стверджував, що наявна комунікація, її зміст, приватність і захищеність, а також вирішення адміністративного позову в дуже короткі строки саме В.Келебердою дали йому безумовні підстави для висновку про можливе вчинення кримінального правопорушення та ймовірну причетність судді до нього. Оскільки згідно з декларацією судді ОАСК ця квартира була його фактичним місцем проживання, то можна було припустити, що там удасться віднайти потрібні докази.

Крім того, суддя ВАКС зауважив, що в ухвалі він обмежив перелік документів, які слід було відшукати, періодом з 1.04.2020 до 12.06.2020, тобто від початку комунікації між особами щодо вирішення питання про люстрацію.

Абстрактний перелік і непропорційність

Проте, як установила ДП, на момент постановлення ухвали В.Келеберда не мав жодного процесуального статусу в тому кримінальному провадженні. Також дисциплінарний орган не виявив у клопотанні переконливих доказів причетності судді ОАСК до скоєння злочинів, відповідальність за які передбачено в ч.4 ст.368 та ч.4 ст.369 Кримінального кодексу та розслідування яких проводило НАБУ. Тобто Т.Хамзін фактично погодився з припущеннями органу досудового розслідування.

Як виявилося, він також не уточнив, кому належить квартира, в якій слідчі збиралися провести обшук, спираючись виключно на інформацію з минулорічної декларації В.Келеберди.

Також в ухвалі Т.Хамзіна, на думку ДП, бракувало визначення документів, а саме — їх зв’язку з учиненням кримінальних правопорушень, як цього вимагає п.7 ч.3 ст.234 Кримінального процесуального кодексу. Бо в резолютивній частині ухвали згадувалися «інші документи, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів». А це, за оцінкою ДП, свідчить про невизначеність переліку, що може двозначно тлумачитися. І взагалі, абстрактний перелік розшукуваних речей порушує гарантії особи при проведенні обшуку й може мати наслідком непропорційність дій слідчих.

Тож, за висновком членів ВРП, суддя не дотримався принципу пропорційності та не переконався, що обшук був єдиним засобом для встановлення даних щодо причетності В.Келеберди до злочинів.

5 років — надто швидко?

Також, як виявилося, він не звернув уваги на те, що провадження у справі №826/5434/15 про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на посаді В.Келеберда відкрив ще 3.04.2015. Згодом провадження було зупинено, аби дочекатися рішення Конституційного Суду щодо люстраційного закону.

Рішення ОАСК від 22.04.2020, яким скаржника поновлено на посаді в ДФС з 27.03.2015, залишив без змін Шостий апеляційний адмінсуд постановою від 29.09.2020. А Касаційний адмінсуд ухвалою від 12.11.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження. Отже, як зазначили в третій ДП, навряд чи про справу, яку розглядали 5 років, можна сказати, що її вирішили «в дуже короткий строк».

Як безпідставні дисциплінарна палата розцінила й посилання Т.Хамзіна на необхідність збереження таємниці досудового розслідування, що й зумовило незазначення доказів обвинувачення та неналежне мотивування. Разом з тим ухвала оприлюднена з виключенням інформації, яка підлягає захисту від розголошення. Таким чином, Т.Хамзін, забезпечуючи таємницю досудового розслідування, порушив права особи, які повинні забезпечуватися на підставі ст.2 КПК.

Не пояснив суддя ВАКС і того, чому визначив саме максимальний строк дії своєї ухвали — один місяць.

Урешті-решт члени ВРП, зіставивши характер дисциплінарних проступків, «учинених унаслідок грубої недбалості», та позитивну характеристику й показники навантаження, вирішили, що на перший раз можна обмежитися попередженням.

Утім, Т.Хамзін уже повідомив про намір оскаржити рішення ДП. Хоча навряд чи інші члени Ради погодяться, що для боротьби з корупцією всі ухвали гарні, навіть ті, які фактично санкціонують свавільні обшуки на догоду НАБУ.