Кодекс непереводимостей

Фидуция или траст, 1920-е или 1990-е: как и с чем потреблять доверительную собственность — украинцы до сих пор не понимают

Может ли доверительная собственность стать надежным механизмом в гражданско-правовых отношениях? Откуда пришли трасты и пригодились ли они украинцам? Это пытались выяснить ученые и судьи в ходе правовых чтений.

Ейфорія не вдалася

Традиційні матвєєвські цивілістичні читання цьогоріч пройшли у формі відеоконференції. Темою стали трасти та трастоподібні конструкції.

Тематику конференції Василь Крат із Касаційного цивільного суду назвав просто неосяжною. Адже йшлося про зріз різноманітних правовідносин і конструкцій.

Суддя проаналізував, яким чином довірча власність позначилася на судовій практиці. Так, у постанові Великої палати ВС від 5.06.2019 у справі №755/12638/15 вирішувалося, чи можуть кошти включатися в ліквідаційну масу. Побіжно ВП ВС торкнулася визначення правової сутності довірчої власності та обмежено цільового характеру її здійснення в інтересах певних осіб. У постанові ВС від 13.12.2019 у справі №916/15/18 судді також звернули увагу на специфіку довірчої власності.

Як наслідок, В.Крат задав риторичні запитання, які є цілком природними для даної тематики. Так, сама поява права довірчої власності викликає питання про мету уведення такої конструкції, а також про те, чи забезпечила остання більшу ефективність порівняно з іншими правовими конструкціями. Адже поява фідуції в українському законодавстві була пов’язана з унесенням змін до закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

«Чи стали ці механізми лейтмотивом того, що право довірчої власності стало інтенсивно застосовуватися в українському цивільно-правовому обороті? Як показує аналіз судової практики, навряд чи ця конструкція викликала ейфорію в учасників цивільного обороту», — зазначив В.Крат. Ринок житла й без того перебуває в досить хиткому становищі. Мета, на думку спікера, полягала в тому, аби стабілізувати цей ринок, а наявні моделі додатково нічого не гарантували, оскільки майнові права на нерухомість, що будується, як продавали по кілька разів, так і продають.

Друга група питань пов’язана з контекстом українського правопорядку. Яким чином визначається право довірчої власності: як нетипове (аномальне)? як вид права власності чи особливий вид? як вид забезпечення виконання зобов’язання? А яку модель права довірчої власності слід обрати: німецьку чи англійську?

Академік Академії правових наук України, д.ю.н. Роман Майданик у свою чергу зазначив, що Європа пройшла крізь усі ці трастові проблеми досить давно. Законодавці Старого світу ставили перед собою мету таким чином: їм потрібно було впровадити в середовищі юристів широке розуміння фідуціарних відносин. Однак Р.Майданик поставив неоднозначне запитання: «Наскільки формування єдиної фідуціарної традиції в Україні відповідає реаліям континентального права?»

Доктор приватного права з Молдови Октавіан Казак розповів, як у законодавство цієї держави запроваджені відповідні конструкції. Так, її цивільний кодекс визначає траст як правовідносини, в яких одна сторона (довірчий власник) зобов’язується стати власником майнової маси (трастової майнової маси), управляти й розпоряджатися нею відповідно до умов, що регулюють ці правовідносини, в інтересах вигодонабувача або для досягнення суспільно корисних цілей. До речі, у Молдові фідуція як правовий механізм з’явилася теж не так давно — у березні 2019 року.

Just trust

Доцент кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Олексій Соловйов звернув увагу учасників конференції на історію походження трастів. За його словами, інтерес до трастів з’явився у 1920-ті. Це прослідковується навіть у працях учених того часу.

Після Першої світової війні континентальна Європа лежала в руїнах, а інвестори перебували за океаном — перш за все в США. Отже, почав відбуватися процес підготовки ґрунту для підлаштування трастових конструкцій під континентальне право.

Проте вже в 1930-ті так само раптово цей інтерес зник. Почалася світова економічна криза, яка підірвала фінансові можливості США.

В Україні конструкція щодо довірчих спілок існувала з 1993 до липня 2020 року, коли разом із законодавчими змінами почала працювати фідуція. Трастоподібна конструкція в її попередньому вигляді була пов’язана насамперед із приватизацією держмайна.

Однак нормативний акт був надто лаконічним, що призвело до того, що «діряву» норму почали використовувати недобросовісно. Та чи змінило це її прикладний характер?

Питання риторичне з огляду на те, що судова практика врегулювання цивільно-правових відносин кардинально не змінилась.

Незапитуваний механізм

Олена Кібенко з Касаційного господарського суду розповіла про трасти в контексті обов’язків юридичних і посадових осіб. Випадки притягнення останніх до відповідальності, за словами спікера, наразі є поодинокими, але ситуація поволі змінюється. Крім того, українське корпоративне законодавство не містить детального регулювання правового статусу посадових осіб юридичних осіб, зокрема товариств, на відміну від законодавства інших країн, наприклад Великої Британії.

Суддя звернула увагу на постанову ВП ВС від 8.10.2019 у справі №916/2084/17 за позовом акціонера про визнання правочинів недійсними. Тут ВП стала на позицію, за якою повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не мають права діяти від імені товариства. А підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства в його відносинах з іншою особою — стороною договору, а не корпоративних прав учасника.

Водночас О.Кібенко сказала про дуже тонку межу між підприємницьким ризиком і необачним марнотратством, учиненим на шкоду юридичній особі. Надмірне втручання суду в оцінку ефективності підприємницьких рішень призведе до того, що керівники будуть боятися вчиняти ризикові операції, а це стримуватиме розвиток бізнесу. Доповідачка звернула увагу на те, що за кордоном суди при вирішенні питання щодо відповідності посадових осіб товариства в більшості випадків керуються принципом невтручання в бізнес-рішення.

На запитання, як же захистити права учасника, суддя дала кілька варіантів відповідей. Якщо частка учасника становить 50% і більше, можна скористатися зверненням із позовом від імені товариства. Учаснику із часткою 10% та більше варто подавати похідний позов учасника/акціонера в інтересах юридичної особи про стягнення збитків. Учасник ТОВ, котрий має частку, меншу за 50%, може вийти з товариства, стягнути вартість частки в майні, а якщо таке майно істотно зменшилося внаслідок недобросовісних дій учасників та/або директора, — застосувати механізм стягнення збитків з учасників, товариства або директора.

Утім, видається, що ні судді, ні науковці не знають, як зробити фідуцію реальним механізмом. Деякі норми законів, які ми запозичуємо в інших країн, живуть собі ніби окремо — у кодексі неперекладуваностей. Їх важко застосувати у вітчизняних реаліях. А все, що є для українців незрозумілим чи неприродним, вони недовірливо залишають на тарілках. Мабуть, краще бути голодним, ніж окраденим.