Кто воспитал Маугли?

Лишение родительских прав и выезд ребенка за границу: юридические механизмы

Из семьи начинается формирование личности, но иногда существовани семьи только препятствует полноценному развитию ребенка. Когда двое обиженных друг на друга родителей только искажают внутренний мир ребенка, на помощь в конфликтах приходит их правовое регулирование.

Маленькі індивіди

Асоціація адвокатів України провела вебінар «Позбавлення батьківських прав. Виїзд дитини за кордон». Голова комітету ААУ з сімейного права, керівник практики сімейного і спадкового права АО Mitrax Олег Голубничий присвятив свою доповідь крайній мірі вжиття заходів по відношенню до особи, яка на бажає приймати участь у житті дитини — позбавленню батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу, є цілий ряд підстав для позбавлення батьківських прав. Таких прав позбавляються особи, які не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Ще однією підставою є жорстоке поводження із дитиною. Позбавляють прав на дитину також батьків, які є хронічними алкоголіками або наркоманами, чи вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. Також підставою для цього є засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Але «найпопулярніша» підстава — це ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини. Насамперед, зазначив О.Голубничий, можна звернутись до «постанови-динозавра» Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007. У даній поставі зазначено ряд факторів, які, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виконання обов’язків по вихованню дитини.

Зокрема, у ній згадано про те, що мають створюватись умови для  отримання дитиною освіти, має виявлятись інтерес до внутрішнього світу дитини, а також формуватись парадигма норм моралі та цінностей, прийнятих у суспільстві. Фактично законотворчі потурбувались про те, аби маленький індивід міг соціалізуватись через своїх батьків, а для цього в першу чергу батьки мають бути повноцінними особистостями, здатними до виховання.

Звернутись із позовом про позбавлення батьківських прав може один і батьків, опікун, піклувальник; особа, в сім’ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому дитина перебуває; орган опіки та піклування; прокурор або сама дитина, яка досягла 14 років. Щодо доказів, то тут можна використати наявність заборгованості за аліментами; відсутність у житті та вихованні дитини; покази свідків; психологічні дослідження дитини (у тому числі щодо ідентифікації себе з одним із батьків); медичні документи.

Також у якості доказів можна залучити звернення компетентних органів та відповіді на звернення; документи, що характеризують сторони; факти домашнього насилля; звернення до служби у справах дітей та поліції з адвокатськими запитами. У даній категорії судових спорів, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Межі свободи

Адвокат практики сімейного і спадкового права АО Mitrax Інна Тута розповіла про складнощі та їх розв’язання у випадку виїзду дитини за кордон. Насправді дуже часто виїзд дитини за кордон стає практично новим плацдармом для нових конфліктів колишнього подружжя. Завдання держави у цій ситуації — абстрагуватись від конфлікту та визначити межі свободи самої дитини.

У позасудовому порядку виїзду дитини закордон передбачається за однією із підстав розпорядження про підтвердження місця проживання дитини з мамою чи батьком. У такому разі допустимий строк виїзду дитини за кордон становить один місяць.

Для отримання такого розпорядження спочатку необхідно звернутись до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про підтвердження місця проживання дитини і долучити документи, перелік яких встановлений п.72¹ постанови КМ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 №866.

Наступний етап — це перевірка представником служби у справах дітей факту проживання дитини за вказаною адресою, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості). Якщо дитина досягла 14 років, проводиться також бесіда з дитиною.

Далі відповідна служба готує висновок, що затверджується органом опіки та піклування. Строк дії отриманого розпорядження становить 1 рік.

Підставами для відмови у затверджені висновку і винесення розпорядження можуть бути наявність рішення суду, яким визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження щодо визначення місця проживання дитини. Проте такий порядок виїзду дитини за кордон не поширюється на випадки примусового виконання рішення про встановлення побачення та про усунення перешкод у побаченні з дитиною (ч.5 ст.157 СК).

Другий варіант виїзду дитини закордон — це довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Сукупний розмір такої заборгованості має перевищувати суму відповідних платежів за 4 місяці (за три місяці, якщо дитина має інвалідність або хворіє на тяжкі захворювання). Таку довідку можна отримати в органах державної виконавчої служби або від приватного виконавця.

Якщо є розпорядження, про яке зазначено вище, і довідка про заборгованість, отримуються деякі переваги. Зокрема, строк виїзду дитини за межі України може становити більше місяця. А також виїзд дитини допускається у випадку примусового виконання рішення про встановлення побачення та про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Виїзд дитини за кордон може здійснюватись на підставі рішення суду про визначення місця проживання дитини. Правовий нюанс при подачі позову полягає у тому, що важливо підтвердити наявність спору між батьком та мамою щодо місця проживання дитини.

Тож перед зверненням до суду необхідно направити відповідачу звернення з проханням з’явитись до нотаріуса з метою підписання договору про визначення місця проживання дитини. Або звернутись до служби у справах дітей з відповідною заявою. До обставин, які враховуються при вирішенні такого спору належать: особиста прихильність дитини; сталі соціальні зв’язки у дитини; належне виконання батьківських обов’язків; матеріально-побутові умови — наявність самостійного доходу, належні житлові умови.

Найбільш болісні суперечки, що тривають довкола дітей, повертають до історії Мауглі. Чи виконували його батьки свої обов’язки, якщо вони втекли під час першої небезпеки? І хто зрештою виховав хлопчика, якщо він зміг «соціалізуватись» лише серед звірів? А за нагоди побачити щось інше окрім джунглів, вийти за кордони звичного середовища, деякі з батьків поводяться як дикуни, аби лишень «насолити» колишньому подружжю.