Cертифицированный лектор Национальной ассоциации адвокатов Украины и Высшей школы адвокатуры, адвокат Марина Саенко:
«Гибкие позвоночник и ум, а также просветленное для себя мировоззрение являются залогом выживания в нынешнем мире»
Как адвокату быть в вечном дзене и не потерять доход? Как не «сгореть» на работе, не стать источником токсичной среды для других и как жить после карантина? Свои советы дала управляющий партнер Адвокатского объединения «Закон Победы», cертифицированный лектор Национальной ассоциации адвокатов Украины и Высшей школы адвокатуры, тренер по Soft Skills, адвокат Марина САЕНКО.
«Ті, хто зміг перелаштуватися швидко, не втратили роботи»
— Як карантин змінив життя адвокатів? Чи стикнулися вони з такими проблемами, як утрата роботи або частини прибутків?
— Вимушена самоізоляція змінила життя кожної людини. Усі ми з різною динамікою проходили відомі стадії прийняття неминучого: від заперечення, злості, торгів і депресії до прийняття факту зміни звичного життєвого плину. Звісно, ті, хто зміг швидше визнати та прийняти неминучий факт, швидше повернули собі здатність бути керманичами власного життя.
Попри загальну тенденцію до завмирання світу, більшість адвокатів дізналася про те, що на їхню діяльність поширювались якісь обмеження, тільки після оприлюднення постанови КМ від 4.05.2020 №343 про так зване послаблення карантинного режиму. Адже захист прав і законних інтересів клієнтів — цілодобова робота, яка не знає перерв і вихідних. Адже карантин не зупинив обшуків, затримань, обрання запобіжних заходів та інших слідчих дій.
Крім того, вимушеною паузою намагалися скористатися недобросовісні особи для незаконного заволодіння майном та іншими активами суб’єктів господарювання, що додало роботи адвокатам, які надають правову допомогу у сфері захисту бізнесу.
У той же час нові умови породили нові виклики для багатьох сфер. Так, адвокати корпоративної практики, наприклад, навчилися скликати та проводити загальні збори акціонерів у онлайн-режимі, «судовики» здобули досвід дистанційної участі в судових засіданнях тощо.
Інакше кажучи, більшість звичних правил перестала працювати. І ті, хто швидко це усвідомив і зміг перелаштуватися, не тільки не втратили роботи, а й здобули цінний досвід участі в пілотних проектах в унікальних умовах. Дехто з колег, звісно, проходив стадію стагнації, зайнявши вичікувальну позицію. Хтось почав шукати себе в суміжній діяльності та генерувати нові продукти, у тому числі із застосуванням інноваційних технологій.
Тобто карантин став таким собі лакмусовим папірцем, який виявив пряму залежність гнучкості та адаптивності кожного з нас від рівня розвитку нашого емоційного інтелекту.
— А як ви провели цей період?
— Мені вдалося використати час карантину досить продуктивно: я здобула цінні знання, мала змогу ділитися досвідом із колегами, а також зі студентами та слухачами навчальних курсів у вищих навчальних закладах. Також спільно з нашою командою та колом однодумців розпочала кілька важливих проектів, детальніше про які ми плануємо розповісти найближчим часом.
— Сьогодні багато фахівців стверджують, що після карантину світ кардинально зміниться. Якими будуть ці зміни і які навички, що ви пропонували своїм слухачам, допомогли пережити цей період?
— Я також поділяю думку, що світ вже не буде таким, як раніше. Вимушена пауза змусила людство замислитися над глибинними речами, які раніше були припорошені побутовими турботами. Вже зараз змінюються бізнес-моделі найбільших міжнародних компаній, світові гіганти відмовляються від офісів та переходять на дистанційну роботу, відбувається перегляд моделі відносин між роботодавцем та працівниками з орієнтацією на якісний результат діяльності останніх. Це вимагає пошуку нових форм взаємодії, розвитку нових навичок, здобуття нових знань, генерації та реалізації нових ідей і проектів.
Карантин зміцнив моє переконання, що сучасна людина має не тільки володіти професійними якостями, а й розвивати так звані soft skills — навички комунікації, управління емоціями, тайм-менеджменту, гнучкості та креативності мислення, стресостійкості, лідерства. Тепер ці «м’язи» треба прокачувати ще більш інтенсивно, ніж раніше.
— Які уроки ви засвоїли за цей час?
— Я вважаю, що гнучкі хребет і розум, а також прояснений для себе світогляд є запорукою виживання в теперішньому світі. Гарна новина полягає у тому, що це лежить у площині можливостей і відповідальності кожного з нас. Отже, станемо ми керманичами власного життя чи будемо готові передати кермо чужим людям — питання нашого вибору.
«Дорослі люди починають соромитись або боятися своїх емоцій, замість того щоб їх проживати»
— Які навички роботи над емоціями та способи самоконтролю варто застосовувати, щоб у сучасному світі не втратити голови?
— Уявімо, що ми сидимо в салоні літака і готуємося до очікуваної подорожі. Старший бортпровідник зачитує нам інструкцію з авіабезпеки, яку більшість пасажирів слухає поверхово. Тепер зосередимося. Що ми почуємо? «У випадку розгерметизації салону випадуть кисневі маски. Спочатку надіньте маску на себе, а потім — на дитину». Про що це? Щоб допомогти іншим в екстреній ситуації, потрібно спочатку подбати про себе. Інакше ми позбавляємо навіть теоретичного шансу на порятунок людей.
Адвокат за суттю своєї діяльності — рятівник для своїх клієнтів, який живе у стані постійної турбулентності, хронічного стресу, часто не звертаючи уваги на свій ресурсний стан. Аж до моменту виснаження, апатії, проблем зі здоров’ям та інших очевидних симптомів професійного вигорання. Ми не надаємо цьому значення, оскільки нас цього ніхто не навчав.
Багато хто досі живе за звичними установками, коли чоловіків привчили пригнічувати емоції, а жінок — приховувати їх. У результаті дорослі люди починають соромитись або боятися своїх емоцій і, замість того щоб їх проживати, намагаються ігнорувати. Це можна порівняти з ходінням по дуже тонкій кризі навесні. Можна зухвало сподіватися, що вдасться «проскочити», але в більшості випадків це закінчується трагічно.
Від здатності керувати емоціями залежить те, наскільки ми можемо протистояти труднощам, з якими зустрічаємось майже кожного дня. Мова йде про рівень стресостійкості, яку, на моє переконання, потрібно тренувати, як м’язи. Саме тому дуже важливо зберігати здатність «заземлятися», щоб відчувати ґрунт під ногами. Важливо вміти відстежувати свої емоції, ідентифікувати їх, розуміти, які реакції вони викликають у нашому тілі, знати свої тригери, навчитися проживати емоції, щоб не перетворювати їх на тягар, знайти індивідуальні дієві стратегії відновлення ресурсного стану.
Мій досвід проведення тренінгів, де ми прокачували стресостійкість, показує, що юридична спільнота цікавиться цією темою, тож я планую і надалі ділитися з колегами здобутими знаннями у цій сфері, бо переконана, що це впливає на нашу професійну та особистісну ефективність.
— Чи є якийсь секрет поєднання задоволення від життя, внутрішнього умиротворення та економічної успішності?
— Я багато часу приділяю процесам самопізнання, тому часто ставлю собі це питання. Мені видається, що універсального секрету немає — для кожного дієвою є власна формула, важливо її віднайти. Моя формула має такий вигляд: головне в цьому житті — зрозуміти, хто ви, яким є ваш світогляд, ціннісні межі та принципи, чого ви прагнете; а також знати, куди ви йдете, з ким та навіщо. І залишатися вірним собі та своєму шляху, навіть якщо ніхто довкола не вірить в успіх задуманого вами.
Дуже важливо усвідомити, що життя — це те, що відбувається тут і зараз, і воно в нас одне, тому ми не маємо часу на генеральні репетиції та відкладені мрії. Ця внутрішня впевненість надає нам неймовірну силу, яка допомагає не потрапляти в залежність від думки оточення, а проживати своє життя за власним сценарієм.
Дайте собі чесну відповідь на запитання, чим ви насправді хочете займатись і чи отримуєте задоволення від того, чому присвячуєте своє життя. Якщо ви на своєму місці — ви щаслива людина. Насолоджуйтеся життям та розвивайтеся в обраному напрямі. В іншому разі ви маєте усвідомити, що погоджуєтеся на роль, написану іншим сценаристом. Роль довжиною в життя. Роль, яка дісталася вам за збігом обставин або була обрана вами (а можливо, батьками) помилково.
Якщо ви готові грати чужу роль до кінця своїх днів, робіть це достойно і пам’ятайте, що це — також ваш вибір. Якщо ж ні — почніть писати власний сценарій і зіграйте в ньому роль головного героя, який виглядатиме саме так, як хочете ви. Все решта — нюанси.
— Ви на своєму тренінгу згадували про токсичне середовище, якого варто позбутись. А як самому не створювати для інших токсичного середовища? Як розпізнати, що ти сам стаєш «пожирачем» енергії і уникнути цього?
— З розвитком емоційного інтелекту з’являється у тому числі звичка дослухатися до себе та помічати в собі ті аспекти, які залишалися поза увагою раніше. Токсичність може проявлятися по-різному: якщо ми критикуємо когось, даємо поради, коли про це не просять, постійно скаржимося на інших людей або на обставини чи події, що відбуваються в нашому житті, говоримо з іншими мовою претензій, перебуваємо в поганому настрої, звинувачуємо у своїх невдачах інших, заздримо, нав’язуємо себе або свою систему цінностей, не вміємо радіти за оточення — це сигнали для того, щоб замислитись, який вплив ми чинимо на інших.
Чому важливий такий самоконтроль? Якщо не аналізувати своєї поведінки, це може призвести до руйнування відносин з важливими для вас людьми, коли без очевидних причин люди почнуть уникати спілкування з вами. Або, наприклад, в спільноті чи компанії може сформуватися хибне упередження щодо вас, засноване на оцінці вашої поведінки в певній ситуації.
Як це відстежувати в собі? Можу порадити практику погляду на себе очима близької людини, яка дає нам змогу оцінити адекватність своєї поведінки, побачити себе збоку. У пригоді можуть стати також відверті розмови з людьми, якщо ви попередньо домовитеся про кілька правил: ви ставите відкриті запитання вашому партнеру по комунікації й готові до чесної, а не лише чемної відповіді, сприймаєте інформацію без образ, із вдячністю за допомогу в пізнанні себе. Партнер по комунікації у свою чергу, відповідаючи на запитання, ділиться своїми спостереженнями та дає оцінку вашій поведінці, а не вам як людині.
Ці прості правила допоможуть безболісно сприймати будь-які зауваження та навіть критику і корегувати свою поведінку у разі такої необхідності. Такий постійний зворотний зв’язок принесе очевидні результати у вигляді покращення ваших відносин з оточенням та полегшення вашого взаєморозуміння.
«Мені б дуже хотілося, щоб в адвокатській спільноті не було випадкових людей»
— Що ви робите для того, щоб не зазнати професійного вигорання? Чи переживали ви цей стан?
— Поняття «професійне вигорання» вже давно ввійшло в нашу побутову мову. Ми використовуємо його для характеристики будь-яких ознак втоми, стресу, виснаження.
Готуючись до свого першого тренінгу, присвяченого відновленню ресурсного стану юриста, я з подивом дізналася, що вигорання включене до Міжнародної класифікації хвороб (нині чинною є МКХ-11) як синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці. Сьогодні це не вважається захворюванням, але фактором, який впливає на стан здоров’я. Це означає, що ставитися до цього стану потрібно відповідально: знати ознаки, симптоми, наслідки, а головне — способи запобігання. Адже тривале ігнорування явних симптомів професійного вигорання може призвести до катастрофи — серйозних, а іноді незворотних розладів фізичного або психічного здоров’я, а в окремих випадках навіть до передчасного завершення життєвого шляху. І таких прикладів, на жаль, досить багато.
Я почала цікавитися цією темою близько 10 років тому, коли відчула симптоми професійного вигорання (правда, тоді я ще не знала, що це були саме вони). Попри те що я мала цікаву роботу, амбітні проекти, великі перспективи, від надмірного навантаження та високого ступеня відповідальності, а також невмілого розпоряджання своїм внутрішнім ресурсом я в якийсь момент довела себе до стану емоційного та фізичного виснаження. Стала помічати в собі втрату інтересу до юридичної практики, з’явилося бажання кардинальної зміни діяльності.
Зараз, озираючись назад, а також спостерігаючи за молодшими колегами, я розумію, що однією із причин була переоцінка поняття «справедливість», з чим стикається чи не кожен молодий юрист після кількох років практики. Впоратися з цим станом мені допомогла усвідомлена «інвентаризація» свого життя, фокусування на важливих цілях та прагненнях, а також розуміння необхідності взяти на себе відповідальність за своє життя.
На той час вислів «Що нас не вбиває — робить нас сильнішими» був моїм улюбленим. Зараз я дивлюся на світ іншими очима і сповідую філософію, що кожен день дає нам новий шанс стати тим, ким ми хочемо. Погодьтеся, зміна палітри є очевидною (усміхається).
— На сторінці адвокатського об’єднання, до якого ви належите, вказано, що ваша компанія працює над «еволюцією правосвідомості». Що мається на увазі?
— Ми хочемо жити в успішній цивілізованій країні і розуміємо, що несемо свою частину відповідальності за те, якою вона буде. Враховуючи, що адвокати є певними орієнтирами, маячками для частини суспільства, ми велику увагу приділяємо просвітницьким проектам.
Крім того, при консультуванні клієнтів не тільки роз’яснюємо, що варто зробити для досягнення мети і захисту їхніх прав, але і звертаємо увагу на те, чого робити не варто, від яких дій слід утриматись та чому. Наше завдання як адвокатів — роз’яснювати, зокрема, що правопорушення не варто вчиняти не лише через незворотність покарання, а через усвідомлення наслідків самого факту вчинення таких дій для людини, її рідних, суспільства в цілому.
Такий підхід нерідко викликає подив, оскільки виходить за звичне уявлення про зміст правової допомоги та роль адвоката у цьому процесі. Однак практичні результати мотивують рухатись в обраному напрямку — до амбітної мети демаргіналізації суспільства та еволюції свідомості. Зрозуміло, що цей процес має відбуватися паралельно з підвищенням якості законодавства та реальних реформ у системі державотворення.
Також важливою є зміна свідомості всієї юридичної спільноти. Махатма Ганді говорив: «Ти повинен сам змінити в собі те, що хочеш побачити в зміненому світі». Тому ми почали із себе і зараз несемо цю філософію насамперед в адвокатську спільноту, проводячи велику кількість тренінгів, вебінарів, навчань (у тому числі pro bono), присвячених способам дієвого вирішення конфліктів та веденню цивілізованого діалогу, правилам побудови ефективної комунікації на основі поваги до потреб одне одного, розвитку м’яких навичок.
Це той необхідний внесок у наше спільне майбутнє, який може робити кожен з нас на своєму місці незалежно від професії та посади. Тільки так ми маємо шанс жити в тому суспільстві, в якому хочемо.
— Яким має бути адвокат майбутнього? Чим він відрізнятиметься від сучасного?
— Передусім свідомим та відповідальним. У тому, що він робить та навіщо, які це має локальні та глобальні наслідки, які сенси він транслює суспільству. Мені б дуже хотілося, щоб в адвокатській спільноті не було випадкових людей, що опинилися тут не за покликом серця, а через збіг обставин, щоб суспільство сприймало адвокатів як моральних авторитетів, які своєю поведінкою заслужили це високе звання — лідерів думок, які працюють у тому числі на суспільне благо, зміцнюючи тим самим державу. Адже ще Аристотель у своєму трактаті «Політика» саме суспільне благо визначав метою існування держави, і вже понад 2300 років ця мета є актуальною.
Адвокати майбутнього — це не гості з інших цивілізацій, які прилетять одного дня на нашу планету та навчать нас, як жити. Важливо розуміти, що адвокати майбутнього — це ми самі, адже від кожного з нас залежить те, якою стане адвокатура найближчим часом.
Зрозуміло, що кожен новий день ставитиме перед нами нові виклики та завдання, але краще впоратися з ними зможуть адвокати з розвинутими лідерськими якостями, прокачаними навичками ефективної комунікації, з достатнім рівнем EQ, професіонали, здатні до емпатії, креативності та критичного мислення. І я щиро радію, що на українському ринку з’являються якісні програми професійного зростання для юристів, які формують критичну масу фахівців, що стають агентами якісних суспільних змін. Таким для мене у 2018 році став проект «Адвокат майбутнього», випускницею якого я маю честь бути.
Крім того, Вища школа адвокатури пропонує багато якісного контенту щодо розвитку як hard skills, так і soft skills, що дає кожному адвокату можливість робити кроки на шляху до себе — адвоката майбутнього. І я радію можливості долучитися до цього важливого творчого процесу.
Марина Саенко: «Гибкие позвоночник и ум, а также просветленное для себя мировоззрение являются залогом выживания в нынешнем мире»
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!