Побуждение к добросовестности

Как свести к минимуму возможность злоупотребления процессуальными правами

В результате проведения процессуальной реформы 2017 года одним из основных принципов административного судопроизводства признана недопустимость злоупотребления процессуальными правами. Также установлена ответственность сторон за это. Проанализируем, как должен работать механизм.

Що вважати зловживанням?

Дійсно, зловживання процесуальними правами є актуальною проблемою адміністративного судочинства. Прагнучи досягти бажаного результату або вдатися до затягування розгляду справи, окремі учасники процесу використовують свої права всупереч їх призначенню. Цим вони не тільки зачіпають права опонентів, а й посягають на інтереси суспільства в цілому, оскільки зазначене робиться на зло державі в особі суду, змушеного непродуктивно витрачати часові, інтелектуальні та матеріальні ресурси.

У ч.1 ст.45 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас суб’єктами, здатними зловживати своїми процесуальними правами, можуть бути не лише сторони, а й інші учасники. Зловживання зумовлені наявністю (тією чи іншою мірою) процесуальних прав і обов’язків у третіх осіб, які готові впливати на хід судового процесу.

При цьому форми реалізації такого впливу можуть бути досить різноманітними й полягати, зокрема, у безпідставному затягуванні процесу шляхом систематичного перенесення судового засідання, перешкоджання розгляду справи, у тому числі шляхом ненадання доказів або надання неналежних доказів, заявленні завідомо безпідставних відводів, поданні скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, а також іншими способами, що тягнуть за собою перешкоджання прийняттю законного та обґрунтованого рішення або його виконанню.

Аналогічна позиція викладена Касаційним адміністративним судом у постанові від 13.03.2019 у справі №814/218/14.

Зокрема, на думку КАС, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що, зокрема, знаходить своє вираження у:

• вчиненні дій, несумірних із наслідками, до яких вони можуть призвести;

• використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою перешкоджання реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження;

• перешкоджанні діяльності суду щодо правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ;

• перевантаженні суду.

Заходи процесуального примусу

Разом з тим КАС не визначає вичерпного переліку дій (ч.2 ст.45 КАС), які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами. Натомість законодавець чітко встановив підстави й можливі способи притягнення недобросовісних учасників процесу до відповідальності.

Так, згідно з положеннями КАС суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Відповідно до ст.144 КАС такими заходами є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

До заходів процесуального примусу КАС відносить:

• попередження;

• видалення із залу судових засідань;

• тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

• привід;

• штраф.

Як убачається з наведеного, законодавець поклав на суддів обов’язок невідкладно реагувати на поведінку учасників процесу, яка містить ознаки зловживання процесуальними правами, застосовуючи до порушників покарання. Як наслідок, суди задля запобігання зловживанню сторонами своїми процесуальними правами повинні вибудувати алгоритм, який би мінімізував відповідні можливості.

Алгоритм реагування

Проаналізувавши чинне законодавство, можемо вибудувати алгоритм дій судді, необхідний для справедливого розгляду справи. Він складається з таких етапів:

• чіткої оцінки певних дій як таких, що містять ознаки зловживання;

• роз’яснення щодо неприпустимості дій, що свідчать про зловживання;

• установлення чітких строків для реалізації процесуальних прав (якщо засідання відкладається або в ньому оголошується перерва, то — на найкоротший строк);

• кваліфікації повторних дій як зловживання правом і обмеження права;

• накладення штрафу або винесення окремої ухвали.

Тобто наявність чіткого алгоритму з часом може звести до мінімуму можливості вдаватися до так званих процесуальних диверсій у контексті зловживання процесуальними правами.

У будь-якому випадку в разі зловживання сторонами своїми процесуальними правами суддям слід реагувати на відповідні порушення в порядку, передбаченому КАС, — шляхом винесення окремих ухвал. А при наявності обґрунтованих підстав — також і шляхом направлення відповідних повідомлень до органів внутрішніх справ чи прокуратури.

У той же час не варто забувати, що КАС обов’язок запобігати зловживанню процесуальними правами покладає не тільки на суд, а й на учасників процесу та їхніх представників. Таким чином, останні не обмежені в праві повідомляти про зловживання процесуальними правами та, як наслідок, заявляти клопотання про вжиття судом відповідних заходів впливу на порушників. Адже сумлінна поведінка кожної сторони забезпечує нормальну діяльність суду і всіх осіб, які беруть участь у процесі, уможливлює з’ясування всіх обставин у справі та водночас гарантує здійснення процесуальних прав іншою стороною, забезпечує її інтерес шляхом швидкого й неупередженого розгляду спору.

Отже, чинне процесуальне законодавство, хоч і не є досконалим, містить достатньо механізмів для забезпечення дотримання учасниками своїх процесуальних прав та обов’язків. Тобто при наявності чіткого механізму захисту прав сторін від дій, які вчиняють з метою маніпулювання судовою системою та затягування розгляду справи, можливість зловживання процесуальними правами здатна бути зведена до мінімуму.