Дискриминация по партпризнаку

Граница допустимой критики политического деятеля или другого публичного лица является значительно шире

Если распространенная информация о публичном лице не содержит бесспорных утверждений о достоверных фактах, а базируется на оценочных суждениях, требовать ее опровержения через суд не стоит. Об этом речь идет в постановлении ВС от 22.04.2019.

Перешкоджання пресі

У березні 2017 р. депутат міської ради подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації проти інформаційного агентства та низки інших осіб. Він зазначив, що на веб-сайті агентства були оприлюднені відеоматеріали, частина з яких стосується його особи й містить недостовірну інформацію. Автор відео — один з відповідачів — заявив про наявність у місті проблем з вивозом сміття, а також про незадовільну й подекуди незаконну роботу товариства, що має перейматися міською чистотою.

Схожа інформація була розміщена й на іншому веб-ресурсі, а також на веб-сайті YouTube.

Депутат переконаний, що недостовірна інформація мала на меті опорочення його честі, гідності та ділової репутації. Застосовуючи обман, відповідачі намагаються переконати громадян у корисливих мотивах його діяльності, зокрема в тому, що він начебто заробляє на бюджетних коштах міста через несумлінну роботу ТОВ, яке згідно із сюжетом не виконує відповідно до чинного законодавства обов’язків, узятих на себе внаслідок перемоги в конкурсі на надання житлово-комунальних послуг щодо вивезення побутових відходів.

Зважаючи на зазначене, позивач просив суд зобов’язати відповідачів протягом місяця спростувати оприлюднену інформацію.

Оцінки та судження

Заочним рішенням місцевого суду в задоволенні вимог було відмовлено. Суд визначив, що інформація є оціночним судженням. Оскільки позивач є депутатом міськради, межа допустимої критики такої особи є значно більшою, ніж критика пересічного громадянина.

Апеляційна ланка погодилася з такою позицією.

Оскаржуючи вердикти в касаційному порядку, депутат зауважив, що суди досліджували докази вибірково.  Адже зміст матеріалу являє собою викладення обставин.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у постанові №180/492/17 ВС наголосив на такому. Відповідно до стст.28, 68 Конституції кожен має право на повагу до його гідності.

Разом з тим у ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу одержувати й передавати інформацію та ідеї без утручання органів державної влади й незалежно від кордонів.

Згідно зі ст.201 Цивільного кодексу честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються законодавством. У ч.1 ст.277 ЦК передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування останньої.

Водночас у ст.30 закону «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження. Ними, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані.

Особливості розгляду

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться в резолюції №1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, тим самим вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання. Отже, вони підлягають ретельному громадському контролю та потенційно можуть зазнати гострої критики в засобах масової інформації з приводу того, як виконували або виконують свої функції.

При цьому зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку із цим межа допустимої критики політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для висвітлення їхніх вчинків і повинні це усвідомлювати.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих у ст.10 конвенції. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст.10 захищає й погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці. Оціночні судження також підлягають захисту. Це передумова плюралізму думок.

Тому ВС дійшов висновку, що з урахуванням обставин справи поширена інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а основана на відомостях, які містять оціночні судження. Ідеться про критику дій позивача на посаді публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим.