Как построить сотрудничество между инхаусами и внешними консультантами в условиях адвокатской монополии
В условиях адвокатской монополии одним из самых актуальных остается вопрос взаимодействия инхаус-юристов и привлеченных внешних консультантов. Учитывая ограничения представительства, определенные новыми процессуальными кодексами, доля судебных процессов, передающихся на сопровождение внештатным юристам, существенно увеличилась. Это обусловливает необходимость построения четких алгоритмов сотрудничества между инхаусами и привлеченными адвокатами.
Розподіл компетенції та завдань
Слід констатувати, що з уведенням адвокатської монополії дедалі більше компаній віддають перевагу розмежуванню функцій внутрішнього юриста, який спеціалізується на профільних правовідносинах, пов’язаних зі сферою господарської діяльності компанії, та сторонніх юристів, які мають право на заняття адвокатською діяльністю. Останні тимчасово залучаються до виконання судово-претензійної роботи, побудови стратегій мінімізації ризиків від співпраці з недобросовісними контрагентами, медіації та вирішення вузькопрофільних завдань у межах окремих проектів, визначених замовником. Як наслідок, виникає потреба в розробленні оптимальної моделі співпраці інхаус- та аутсорс-юристів.
Така взаємодія завжди перебуває у прямій залежності від специфіки внутрішньої організаційної структури замовника та його бізнес-сфери. Однак можна визначити загальні обов’язкові принципи.
Як правило, ефективна та гнучка взаємодія між юристами замовника та виконавця потребує чіткого розмежування функціональних обов’язків та компетенції в межах проекту. Метою такого розподілу є уникнення дублювання предметів відання залучених осіб та мінімізація комунікації, яка не сприяє досягненню цілей проекту. Унаслідок цього має бути підвищена ефективність виконання професійних завдань, поставлених перед окремими учасниками проекту.
Незалежно від суті проекту основними завданнями інхаусів мають бути визначення та внутрішнє погодження цілей проекту, а також інформаційне та документальне забезпечення залучених юристів. При цьому визначення цілей слід відмежовувати від окреслення окремих завдань, необхідних для їх досягнення.
У свою чергу, до компетенції аутсорс-юристів слід віднести з’ясування шляхів досягнення мети та підготовку загальної стратегії супроводу проекту з розкриттям окремих питань, що будуть або можуть мати вплив на результат. Указане обумовлюється тим фактом, що, за загальним правилом, залучення зовнішніх юристів пов’язане з більшим рівнем компетенції для вирішення окремих завдань, який виходить за межі повсякденних професійних питань інхаус-юриста. Отже, зовнішній консультант з огляду на свою професійну обізнаність у вузькопрофільній сфері буде більш ефективним у визначенні конкретних завдань, що мають бути виконані для досягнення мети проекту.
Також доцільним є віднесення до компетенції аутсорс-юристів питань, пов’язаних з оцінкою можливих ризиків під час реалізації проекту, їх впливу на можливість досягнення мети та розробленням стратегії їх мінімізації.
Разом з тим побудова алгоритму співпраці на засадах чіткого розподілу компетенції та завдань завжди має здійснюватися на початковому етапі проекту. Тільки в такому випадку можна мінімізувати ризик професійної конкуренції між інхаус- та аутсорс-юристами.
Налагодження комунікації
Окремого планування потребує й алгоритм обміну інформацією та оперативної комунікації щодо проекту. Його бажано будувати на засадах обміну інформацією через осіб, які здійснюють оперативний контроль та менеджмент проекту з боку замовника та виконавця. Слід виробити однакове розуміння шляхів досягнення мети проекту між командами юристів.
Крім того, з огляду на сучасні реалії процес побудови такої взаємодії має враховувати не тільки інформаційні потреби керівництва компанії та юристів, а й осіб, котрі здійснюють внутрішній ризик-менеджмент та фінансове планування в компанії замовника.
Виконання відповідної допроектної роботи має своїм наслідком раціональний розподіл компетенції учасників команди, чітке визначення їхніх функціональних обов’язків та меж професійної відповідальності, побудову чіткої та прозорої системи комунікації. Все це підвищує зацікавленість учасників проекту в його ефективності.
Правила ефективності
Таким чином, відповідаючи на запитання «Якою має бути взаємодія між інхаус-юристами та зовнішніми консультантами в умовах адвокатської монополії?», потрібно виокремити такі правила для досягнення ефективнішої моделі:
• розмежування функцій і обов’язків внутрішнього та зовнішнього юристів;
• мінімізація комунікації, яка не сприяє досягненню цілей проекту;
• комунікація через осіб, які здійснюють оперативний контроль та менеджмент проекту з боку замовника та виконавця;
• визначення цілей проекту та завдань;
• повне інформаційне та документальне забезпечення зовнішніх консультантів;
• розроблення алгоритму співпраці на початковому етапі проекту.
Разом з тим, даючи оцінку поточному стану розвитку взаємодії між інхаус-юристами та зовнішніми консультантами, необхідно констатувати, що сучасні алгоритми співпраці починають застосовуватися дедалі частіше. Це, у свою чергу, стимулює подальший розвиток ефективного співробітництва між інхаусами та зовнішніми консультантами.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!