Неадекватная организация АТО обойдется РФ в € 3 млн

Европейский суд по правам человека выявил недостатки в реакции российских государственных органов на захват заложников в Беслане 2004 года. В результате боя с террористами погибли 330 человек, хотя власть знала о запланированном теракте.

Об этом говорится в решении ЕСПЧ «Тагаева и другие против России» от 13 апреля 2017 года (Judgment Tagayeva and Others v. Russia - serious failings in the authorities’ response to the Beslan attack), перевод пресс-релиза которого публикует «Закон и Бизнес».

Судья ЕСПЧ от Украины Анна Юдковская отметила, что это первое подобное решение в практике суда, когда государство не смогло принять адекватных мер для защиты от теракта, имея достаточные данные разведки в своем распоряжении.

ЕСПЧ единогласно признал нарушение РФ статьи 2 (право на жизнь) Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод, в связи с непринятием превентивных мер. Власть обладала достаточно конкретной информацией о запланированном в регионе террористический акт против образовательного учреждения. Тем не менее, не было предпринято достаточных шагов для того, чтобы прекратить сбор и подготовку террористов, их передвижения в день нападения; не были усилены меры безопасности в школе; ни администрация школы, ни население не были предупреждены об угрозе.

Кроме того, суд единогласно установил нарушение статьи 2 Конвенции в процессуальном аспекте. В связи с тем, что проведенное расследование не позволило установить, было ли применение силы представителями власти обоснованным в сложившихся обстоятельствах.

Российскую Федерацию обязали выплатить заявителям сумму в общем размере 2 955 000 евро в качестве компенсации морального вреда, и 88 000 евро в качестве компенсации судебных и иных расходов. Индивидуальные суммы компенсаций были определены исходя из степени страданий заявителей и с учетом мер, принятых РФ в целях компенсации и реабилитации жертв.

Приводим текст пресс-релиза в переводе Александра Дроздова та Елены Дроздовой:

Справа стосувалася захоплення терористами школи в м. Беслан, Північна Осетія - Аланія (Росія), у вересні 2004 року. Протягом більше п'ятдесяти годин важкоозброєні терористи утримували в заручниках понад тисячу чоловік, більшість з них - діти. Після того, як відбулися вибухи, пожежі і зіткнення, більше 330 людей загинули (включаючи більше 180 дітей) і понад 750 були поранені. Заяви до ЄСПЛ була подана 409 громадянами Росії, які перебували в заручниках та (або) отримали поранення під час подій, або родичами загиблих. У рішенні ЄСПЛ у справі «Тагаєва та інші проти Росії» (заяви № 26562/07, 14755/08, 49339/08, 49380/08, 51313/08, 21294/11 та 37096/11) Палата ЄСПЛ дійшла наступних висновків.

Одноголосно, ЄСПЛ знайшов порушення статті 2 (право на життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – КЗПЛ), в зв'язку з неприйняттям превентивних заходів. Влада володіла достатньо конкретною інформацією про запланований в регіоні терористичний акт проти освітньої установи. Тим не менш, не було вжито достатніх кроків для того, щоб припинити збір і підготовку терористів, їх пересування в день нападу; не були посилені заходи безпеки в школі; ані адміністрація школи, ані населення не були попереджені про загрозу.

ЄСПЛ, крім того, одноголосно встановив порушення статті 2 КЗПЛ в її процесуальному аспекті, перш за все, у зв'язку з тим, що проведене розслідування не дозволило встановити, чи було застосування сили представниками влади обґрунтованим в обставинах, що склалися.

П'ятьма голосами проти двох, ЄСПЛ також встановив порушення статті 2 КЗПЛ у зв'язку з серйозними недоліками в плануванні і керівництві операцією з порятунку заручників. Оперативному штабу операції не вистачало формального керівництва, що зумовило недоліки в процесі прийняття рішень та координації діяльності заінтересованих відомств.

П'ятьма голосами проти двох, ЄСПЛ також встановив порушення статті 2 КЗПЛ в частині застосування силами безпеки летальних засобів. У відсутності належного правового регулювання, по будівлі школи вівся вогонь з важкого озброєння, такого як танки, гранатомети і вогнемети. Це відбилося на кількості жертв серед заручників, і призвело до порушення вимог статті 2 КЗПЛ, згідно з якими застосування сили, небезпечної для життя,має бути не більше ніж «абсолютно необхідним».

Беручи до уваги компенсацію, надану постраждалим в РФ і різні внутрішньодержавні процедури, спрямовані на встановлення обставин події, ЄСПЛ встановив, шістьма голосами проти одного, що в даній справі було відсутнє порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) КЗПЛ.

В рамках статті 46 (обов'язкова сила рішень та їх виконання) КЗПЛ, ЄСПЛ вказав на необхідність вжиття заходів, спрямованих на осмислення події, підвищення рівня застосовних правових та організаційних стандартів і запобігання подібних порушень в майбутньому. ЄСПЛ також вказав, що вимоги до триваючого розслідування повинні визначатися у світлі висновків ЄСПЛ про вже встановлених недоліки слідства.

Основні факти. Рано вранці 1 вересня 2004 року більше тридцяти важко озброєних терористів перетнули адміністративний кордон Інгушетії та Північної Осетії. О 9 ранку у дворі школи № 1 м.Беслана почалася урочиста лінійка з нагоди початку навчального року. через кілька хвилин, терористи оточили присутніх і загнали понад 1100 осіб, з них приблизно 800 дітей, в спортивний зал школи. Терористи перетворили школу в імпровізований укріплений пункт і замінували спортивний зал. Вони стратили кілька заручників і відкинули всі пропозиції, спрямовані на поліпшення становища захоплених людей. Починаючи з 2 вересня, заручникам перестали давати навіть питну воду. будівлю школи було оточено силами безпеки. Для керівництва операцією було створено оперативний штаб (ОШ), яким робилися спроби проведення переговорів з терористами, які висунули низку політичних вимог.

3 вересня, о 13.00, в спортзалі прогриміли два потужні вибухи. Заручники почали вибігати через пролом в стіні, терористи відкрили по ним вогонь, в зв'язку з чим виникла перестрілка з силами безпеки, яким було віддано наказ про штурм.

Багатьом терористам вдалося вижити в перших вибухів. Зібравши в спортивному залі групу заручників, які залишилися в живих (близько 300 осіб), вони змусили їх перейти в інші приміщення школи. Загиблі, поранені і контужені залишилися в спортзалі. Там почалася та поширювалася пожежа, і близько 15.30 сталося обвалення даху спортзалу.

Тим часом, сили безпеки продовжували наступ на терористів. В ході важкого бою, їм вдалося зайняти будівлю і врятувати тих заручників, які вижили. Більш 330 людей загинули і сотні отримали поранення. Серед загиблих було 12 співробітників сил безпеки, більше 50 отримали поранення. Один з терористів був захоплений живим, інші були вбиті.

Ці події стали предметом декількох розглядів. У першій порушеній кримінальній справі (№ 20/849) слідство дійшло висновку про законність та обґрунтованість дій посадових осіб в ситуації, що склалася; не було встановлено причинно-наслідкового зв'язку між їх діями і наступними негативними наслідками. Розслідування цієї справи до теперішнього часу не закінчено. Окремі кримінальні справи були порушені проти терориста, який вижив, п.Кулаєва (у 2006 році засуджений до довічного позбавлення волі), співробітників відділення міліції м.Беслана (амністованих за пред'явленими їм звинуваченнями в халатності) і співробітників відділення внутрішніх справ у Інгушетії (виправданих за звинуваченнями у недбалості). Група заявників подала цивільні позови проти Міністерства внутрішніх справ Росії і його регіонального Управління у Північній Осетії, проте, в задоволенні їх вимог їм було відмовлено.

Доповіді про подію були підготовлені спеціальними комісіями, створеними Парламентом Північної Осетії і Федеральними Зборами Російської Федерації. Один з депутатів Державної Думи, пан Юрій Савельєв, підготував окрему доповідь, в якому він висловив незгоду з висновками комісії, в роботі якої він брав участь.

Жертви терористичної атаки отримали різні компенсаційні виплати, в тому числі, кошти, зібрані в якості гуманітарної допомоги. У період з 2004 по 2010 роки урядом РФ було здійснено ряд заходів соціальної підтримки населення м. Беслана.

Скарги та процедура. Заявники утворюють дві групи: «перша група» - заявники, представлені EHRAC / Міжнародним правозахисним центром Меморіал; і «друга група» - заявники, чиї інтереси представлені практикуючими в м. Москві адвокатами.

З посиланням на статтю 2 КЗПЛ, всі заявники стверджували, що держава не виконала зобов'язання щодо захисту жертв від встановленого ризику для життя, і не провела ефективне розслідування подій. Перша група заявників також стверджувала, що багато аспектів планування і керівництва операцією з порятунку заручників мали недоліки, і що не вибіркове та непропорційне застосування сили владою призвело до загибелі заручників. Перша група також скаржилася на порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) КЗПЛ.

Сім скарг були подані до ЄСПЛ в період з червня 2007 року по травень 2011 року. Справа була передана на комунікацію Уряду Росії 10 квітня 2012 року.Публічне слухання щодо прийнятності та суті справи відбулося в ЄСПЛ 14 жовтня 2014 року. Рішення Палати ЄСПЛ щодо прийнятності було винесено 2 липня 2015 року.

Рішення ЄСПЛ.

1.     Право на життя - зобов'язання щодо захисту життя (стаття 2 КЗПЛ).

ЄСПЛ встановив, що, принаймні, за кілька днів до нападу, влада мала досить конкретну інформацію про заплановану в регіоні терористичну атаку, пов'язаної з відкриттям навчального року в освітніх установах, і яку можна було порівняти з попередніми потужними нападами чеченських сепаратистів, які включали захоплення заручників в громадських місцях і велике число жертв.

Перед лицем такої загрози, можна було обґрунтовано очікувати, що деякі превентивні і захисні заходи торкнуться усіх освітніх установ в регіоні, і буде зроблений ряд інших кроків щодо забезпечення безпеки. Певні заходи були прийняті, але, в цілому, превентивні зусилля, що мали місце, в світлі обставин справи, можуть бути охарактеризовані як недостатні. Зокрема, охорона шкіл не було посилено; місцеве відділення міліції не вжило заходів щодо зниження ризиків; адміністрація школи та її відвідувачі не були попереджені про загрозу; не було визначено єдиний командний орган,відповідальний за ситуацію. В порушення статті 2 КЗПЛ, влада, таким чином, не вжили заходи щодо запобігання або мінімізації ризику, інформація про який була в їхньому розпорядженні.

2.     Право на життя - зобов'язання розслідування (стаття 2 КЗПЛ).

ЄСПЛ виявив ряд серйозних недоліків в розслідуванні нападу.

По-перше, не було проведено належного дослідження причин смерті загиблих. Влада не провела повну судово-медичну експертизу жертв (з тим, щоб, наприклад, ідентифікувати і зіставити зовнішні об'єкти, такі як кулі і осколки) і не зафіксувала належним чином розташування тіл більшості загиблих заручників. Причини смерті не були достеменно встановлено щодо третини загиблих.

По-друге, органи влади не забезпечили збереження і фіксацію інших доказів, перш ніж картина місця події зазнала незворотних змін у зв’язку з роботою важкої техніки, а також у зв'язку зі зняттям оточення на наступний день після рятувальної операції, що негативним чином позначилося на подальшому аналізі подій.

По-третє, слідством не було належним чином досліджено питання про застосування сили представниками влади, незважаючи на наявність вагомих доказів використання ними зброї, яке могло не вибірково завдати шкоди людям, що знаходяться усередині будівлі,такого як гранатомети, вогнемети і танк. Зокрема, не було складено єдиного зведеного реєстру зброї і боєприпасів, використаних в ході операції, не були встановлені особи, що застосовували їх, а також час і місце їх застосування. Відсутність таких об'єктивних відомостей не дозволило прояснити ключовий аспект розглянутих подій і обґрунтувати висновки про індивідуальну та колективну відповідальність.

Нарешті, слідство і суди неодноразово відмовляли заявникам у доступі до деяких ключових експертних висновків, що стосуються застосування силами безпеки летальних засобів, а також про причини перших вибухів в спортзалі. Обмеження доступ у заявників до експертних висновків і неможливість оскаржити їх були невиправданими.

ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення статті 2 КЗПЛ у зв'язку з «неефективністю» проведеного розслідування, оскільки воно було не в змозі дати відповідь на питання щодо обґрунтованості застосування сили представниками влади в даній ситуації. ЄСПЛ також зазначив, що вимога громадського контролю за розслідуванням було порушена у зв'язку з обмеженням доступу заявників до деяких ключових матеріалами справи.

3. Право на життя - планування і контроль операції (стаття 2 КЗПЛ).

ЄСПЛ встановив, що російська влада, в порушення статті 2 КЗПЛ, не здійснили належне планування і проведення рятувальної операції, з тим, щоб мінімізувати ризики для життя заручників. Відповідні недоліки були обумовлені діями ОШ,органу, відповідального за проведення операції. Мали місце затримки в організації ОШ, неясність щодо його керівництва та складу, а також відсутність будь-яких протоколів і письмових рішень, яке вказує на відсутність формалізованої відповідальності.

Відсутність формального керівництва привело до серйозних недоліків в процесі прийняття рішень і координації залучених відомств. Серед іншого, воно негативно позначилося на можливості координувати роботу медиків, рятувальників і пожежників. ЄСПЛ не зміг уникнути висновку про те, що відсутність координації і відповідальності в деякій мірі зробило свій внесок в трагічний результат подій.

4. Право на життя - застосування сили (стаття 2 КЗПЛ).

По-перше, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що використання силами безпеки летальної зброї, в деякій мірі, відбилося на числі жертв серед заручників. Заявники, з посиланням на показання ряду свідків, стверджували, що вогонь по будівлі зі зброї не вибіркової дії вівся в той час, коли там знаходилися терористи і заручники,і що слідство не провело всебічного дослідження цих відомостей. Крім того, доповіді Парламенту Північної Осетії і п. Савельєва містили аналогічні висновки.

Розслідування не встановило обставин застосування сили і не провело всебічного дослідження цієї інформації. Одночасне наявність неспростовних доказів,вказують на застосування не вибіркової зброї по школі, коли терористи і заручники знаходилися всередині, відсутність належного встановлення причин смерті і обставин використання озброєння, дозволяють зробити ряд висновків.

ЄСПЛ встановив, що Росія не забезпечила ефективні правові гарантії від довільного застосування сили, оскільки в застосовуване право були відсутні найважливіші принципи обмеження застосування сили в рамках законних антитерористичних операцій. У сукупності з широким імунітетом від відповідальності за заподіяння шкоди під час антитерористичних операцій, подібний стан речей призвів до небезпечної прогалини в регулюванні ситуацій, що становлять загрозу для життя, і зробило безпосередній вплив на відповідні висновки ЄСПЛ.

Усе вище зазначене, в поєднанні з недоліком відповідальності та координації в діях ОШ, призвело до ситуації, коли рішення про застосування сили приймалися безпосередньо керівниками штурму. Однак, матеріали, що містять їх пояснення щодо прийнятих рішень, вкрай нечисленні. У світлі доступної інформації про використання не вибіркової зброї, відсутність таких пояснень призвело ЄСПЛ до висновку про те, що влада РФ не надали «задовільного та переконливого пояснення» тому, що сила, застосована в ході операції, була не більше ніж абсолютно необхідною. Крім того, ЄСПЛ зробив висновок, що хоча рішення вдатися до застосування летальної сили було обґрунтованим в ситуації, що розглядається, широке застосування зброї вибухової і не вибіркової дії не може розцінюватися як абсолютно необхідне, у зв'язку з чим мало місце порушення статті 2 КЗПЛ.

5. Право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 КЗПЛ).

Заявники скаржилися на порушення статті 13 КЗПЛ у зв'язку з двома принциповими обставинами: що вони не могли отримати компенсацію за рахунок осіб, чиї дії, ймовірно, носили незаконний характер, а також, що їм не було надано доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні влади.

У частині, що стосується компенсації, ЄСПЛ зазначив, що заявники отримали компенсацію від держави як жертви терористичного акту; їм також була надана компенсація в межах гуманітарної допомоги; вони були наділені процесуальним статусом під час кримінального провадження щодо пана Кулаєва (де вони могли також заявити вимоги про відшкодування шкоди). ЄСПЛ відмовився зробити висновок про те, що відсутність прогресу в розслідуванні деяких важливих обставин у кримінальній справі № 20/849перешкодило заявникам у доступі до отримання компенсації.

Щодо скарги на доступ до інформації, ЄСПЛ зазначив, що потерпілі мали доступ до доказів, які містяться в кримінальній справі № 20/849, кримінальній справі проти пана Кулаєва і матеріалах двох кримінальних справ проти співробітників міліції. ЄСПЛ також відзначив об'ємні і докладні дослідження, проведені комісіями Парламенту Північної Осетії і Федеральними Зборами Російської Федерації, включаючи окрему доповідь пана Савельєва. Дані доповіді забезпечили доступ до інформації про серйозні порушення прав людини, які в іншому випадку залишилися б недоступними.

На підставі сказаного вище, і в тій мірі, в якій питання, підняті в скаргах, які не були вирішені в рамках процесуального аспекту статті 2 КЗПЛ, ЄСПЛ не знайшов порушення статті13 КЗПЛ.

Справедлива сатисфакція (стаття 41 КЗПЛ).

ЄСПЛ зобов'язав Російську Федерацію виплатити заявникам суму в загальному розмірі 2 955 000 євро в якості компенсації моральної шкоди, і 88 000 євро в якості компенсації судових та інших витрат. Індивідуальні суми компенсацій були визначені виходячи зі ступеня страждань заявників і з урахуванням заходів, прийнятих Росією в цілях компенсації і реабілітації жертв.

Обов'язкова сила рішень та їх виконання (стаття 46 КЗПЛ).

В межах статті 46 (Обов'язкова сила рішень та їх виконання) КЗПЛ, ЄСПЛ вказав на необхідність вжиття заходів, спрямованих на осмислення досвіду того, що сталося, підвищення рівня застосовних правових та організаційних стандартів і запобігання подібних порушень в майбутньому. ЄСПЛ також вказав, що вимоги до триваючого розслідування повинні визначатися у світлі висновків ЄСПЛ про вже встановлені недоліки слідства.

Окремі думки.

При ухваленні рішення суддями Хаджіевим і Дєдовим та суддею Пінто де Альбукерке були викладені дві окремі думки, які частково не збігаються з думками більшості суддів. Ці окремі думки опубліковані разом з текстом рішення ЄСПЛ у даній справі.

Закон і Бізнес