Компенсации закон не писан

Что может воспрепятствовать решению проблем переводчиков, присяжных и судей-переселенцев: безразличие Кабмина или неслаженность действий?

Обладатели мантий жалуются Совету судей на то, что с поисками квалифицированного переводчика за небольшое вознаграждение часто возникают трудности. Из-за мизерной платы отказываются от участия в рассмотрении дел и присяжные. А еще служители Фемиды, которым пришлось перейти на работу в другие суды, жалуются: профильный закон не содержит норм относительно выплаты «переездной компенсации». В решении этих вопросов ССУ положился на Государственную судебную администрацию и Кабинет Министров. Но не ошибся ли совет, доверив им такое важное дело?

Присяжним мало платять

Розглядаючи резонансні справи, суди стикнулися з проблемою, яка може призвести до затягування процесу, — неналежним рівнем винагороди присяжних. Так, до РСУ звернувся заступник очільника Святошинського районного суду м.Києва Сергій Дячук, який головує в одній з гучних кримінальних справ (стосується колишніх працівників міліції). В його листі йдеться про неоднаковий підхід до оплати праці присяжних. Окрім цього, останніх не влаштовує низький рівень винагороди. Тому С.Дячук запросив членів РСУ до суду для детального вивчення цих питань.

За словами «самоврядника» Валерія Сухового, який побував у Святошинському райсуді м.Києва, з’ясувалося таке: під час попереднього засідання 5 присяжних заявили самовідвід. Таке рішення вони мотивували малою винагородою: 40—70 грн. за одне засідання, а ще їм не компенсується проїзд по м.Києву до установи.

У свою чергу суд відмовив у задоволенні заяв про самовідвід. Якби він прийняв протилежне рішення, виникла б необхідність призначати нових присяжних та розпочинати розгляд справи з початку. Як наслідок — порушення розумних строків.

Сьогодні, нагадав В.Суховий, питання оплати праці присяжних урегульоване Порядком виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов’язків у суді, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 11.10.2002. Прикметно, що рівень винагороди обчислюється за єдиною формулою: шляхом множення середньоденного заробітку (пенсії) на кількість днів, протягом яких присяжний виконував обов’язки в суді.Уніфікувати підходи

Але все ж таки різниця між сумами компенсацій є. Так, порядком передбачено: у разі коли середньомісячна заробітна плата чи пенсія, з якої провадиться нарахування присяжним, нижча за розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, винагорода обчислюється, виходячи з розміру посадового окладу володаря мантії відповідного суду. Якщо ж присяжний на момент виконання обов’язків тимчасово не працює, нарахування заробітку провадиться, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

До речі, місяць тому на проблему неоднакового підходу та невеликого розміру компенсації для присяжних увагу Прем’єра та міністра юстиції звернула ДСАУ. Вона запропонувала такий варіант: присяжні отримують виплату, виходячи з розміру їхнього середньомісячного заробітку чи пенсії, але не меншу, ніж посадовий оклад законника відповідного суду. Винагорода безробітним присяжним має визначатися, виходячи з посадового окладу служителя Феміди, а не розміру прожиткового мінімуму. Однак до цього часу урядовці не відреагували на пропозицію ДСАУ.

Вихід уже є

У свою чергу РСУ у вирішенні цього питання цілком і повністю поклалася на судову адміністрацію. Рада визнала, що визначений Кабміном рівень грошового забезпечення присяжних не відповідає тому рівню, який має бути при здійсненні правосуддя. Також «самоврядники» звернулися до Уряду з тим, аби він якнайшвидше вніс зміни до згаданого порядку з урахуванням пропозицій ДСАУ. Фактично, вважають експерти, РСУ не внесла своєї лепти у вирішення цього питання, адже тільки констатувала наявність проблеми та підтримала пропозицію ДСАУ.

Окремі фахівці припускають, що чергове звернення «самоврядників» до Кабміну — зайва трата часу. І не тільки тому, що чиновники можуть відбутися формальною відпискою та покладуть розгляд питання в довгу шухляду. А й тому, що незабаром ситуація вирішиться без втручання РСУ — завдяки новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів».

У документі є ціла стаття, присвячена гарантіям прав присяжних, в якій, зокрема, зазначається: цим особам виплачується винагорода, розрахована, виходячи з посадового окладу володаря мантії місцевого суду. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Також на них поширюються гарантії незалежності й недоторканності служителів Феміди на час виконання ними обов’язків щодо здійснення правосуддя. Водночас за обгрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися й після закінчення роботи в суді.

За словами голови ДСАУ Зеновія Холоднюка, саме його інституція запропонувала Раді з питань судової реформи записати до закону такі положення. І реформатори погодилися. «Коли закон набере чинності, Кабміну на цій підставі доведеться внести зміни до порядку», — пояснив очільник судової адміністрації. Виходить, ДСАУ перестрахувалася на той випадок, якщо Уряд не відреагував би на її попередню пропозицію підкорегувати документ.

Тепер головне, аби в держбюджеті вистачило коштів на всі передбачені гарантії. Адже ні для кого не є таємницею, що Феміда з року в рік відчуває себе фінансово обділеною і гроші не завжди є навіть на зарплати тим, хто постійно працює в суді.

Труднощі перекладу

Якщо про присяжних законодавець не забув, то доля перекладачів поки що залишається поза його увагою. Про наявність проблеми сигналізував голова Шевченківського районного суду м.Києва Олег Савицький. Виникли вони знову ж таки під час розгляду кримінальних проваджень, в яких беруть участь іноземні громадяни.

За словами «самоврядниці» Олени Кононенко, установа неодноразово просила органи влади, місцевого самоврядування, теруправління ДСАУ в м.Києві допомогти із залученням перекладачів до участі в деяких кримінальних провадженнях. Проте результатів це не дало.

Як «самоврядників», так і голову ДСАУ здивувала відповідь ТУ ДСАУ в м.Києві: на запит суду відомство повідомило, що в кошторисі управління видатки, пов’язані з участю перекладачів, не передбачені. «Забезпечення явки перекладача не входить до повноважень управління», — відповіла столична установа. Керівництво ДСАУ пообіцяло розібратися із цим питанням, адже в судах завжди є можливість перерозподілити певні видатки, направивши їх на нагальні потреби.

Справа в тому, зазначила О.Кононенко, що законодавець поклав на слідчого суддю та суд обов’язок забезпечити право користуватися послугами перекладача, якщо є така необхідність (ч.3 ст.29 Кримінального процесуального кодексу). Водночас про механізм залучення забув. «Тому й виникає проблема: де шукати перекладачів. Якщо із залученням безоплатного адвоката проблема розв’язана, є закон, який регулює це питання, — «Про безоплатну правову допомогу», то з перекладачами зовсім інша ситуація», — розповіла О.Кононенко.

За повідомленнями володарів мантій, вони залучають шкільних учителів або викладачів вищих навчальних закладів. Однак бувають випадки, коли потрібен перекладач з маловідомої у світі мови. Таких осіб законники не можуть знайти самотужки. Звичайно, зауважила О.Кононенко, є довідково-інформаційний реєстр перекладачів, володілець якого Державна міграційна служба. Проте на практиці суди майже не використовують таку базу. Адже в реєстрі не завжди є детальна інформація про перекладача, дані про те, чи знає він юридичну термінологію. Якщо ж судді навіть підберуть підходящу кандидатуру, ніхто не гарантує, що особа прибуде на засідання: такий виклик не є для перекладача обов’язковим.

Окрім цього, «мовних фахівців» не завжди задовольняє та винагорода, яку вони отримують за свою роботу. Хоча в «Перехідних положеннях» КПК ішлося про те, що Уряд у 3-місячний строк повинен привести всі акти у відповідність із кодексом (зокрема, задля забезпечення належного фінансування), дотепер при відшкодуванні витрат перекладачу користуються інструкцією, затвердженою постановою Кабміну ще в 1996 році. Зрозуміло, що й підходи до визначення винагороди дещо застаріли.

Як у випадку з присяжними, тривалі пошуки перекладача можуть потягнути за собою: порушення строків розгляду справи, за що суддя може отримати дисциплінарне стягнення.

Пропозиція — від нас, закон — від вас

На думку «самоврядників», проблему можна розв’язати так: прийняти закон, який врегулював би механізм залучення перекладачів у порядку, передбаченому для безоплатних захисників. Полегшити пошуки «мовних експертів» можна, створивши центри з надання допомоги перекладачів або ж сформувавши такі відділення на базі наявних центрів з надання вторинної правової допомоги. Крім цього, переконані члени РСУ, варто передивитися розміри компенсації за послуги перекладачів.

У свою чергу В.Суховий зазначив: якщо в столиці виникають труднощі з пошуком «мовних фахівців», то про інші регіони годі й говорити. За його словами, потрібно звертатися до урядовців із цього приводу не з порожніми руками: необхідно розробити відповідний законопроект. «Без конкретних пропозицій, мабуть, не варто звертатися до Кабміну», — наголосив В.Суховий.

Однак заступник голови РСУ Богдан Моніч має іншу думку: на підготовку документа потрібен час, а це означає, що розгляд питання стосовно перекладачів доведеться відкласти. Тому «самоврядники» вирішили перекласти тягар розроблення законопроекту на плечі Уряду. Водночас вони доручили ДСАУ підготувати зміни до інструкції 1996 р. та внести їх на розгляд Кабміну.

Зважаючи на те, з якою швидкістю виконавча влада реагує на прохання судової, виникають небезпідставні сумніви, що пропозиції служителів Феміди можуть залишитися на папері, а до розроблення акта ні в парламентарів, ні в урядовців руки не дійдуть.

Вирішення вирішеного

Третя проблема, якій приділили увагу представники органу суддівського самоврядування, стосувалася самих володарів мантій. Але не всіх: тільки тих, які у зв’язку з проведенням АТО переїхали на роботу в іншу місцевість. Так, до РСУ звернулися 5 суддів із Сумщини, які до цього працювали в установах Донецької та Луганської областей.

Як повідомила член ради Тетяна Оленич, ТУ ДСАУ в Сумській області та ДСАУ відмовили цим володарям мантій у виплаті компенсацій через те, що в законі «Про судоустрій і статус суддів» немає норм, які передбачали б такі виплати. Однак, наголосила «самоврядниця», судді є суб’єктами трудових прав та обов’язків, тому в разі відсутності в спеціальному акті таких положень повинен застосовуватися загальний закон. Ідеться про Кодекс законів про працю, в якому визначено гарантії та компенсації при переїзді.

«Потрібно рекомендувати ДСАУ звернутися до суб’єкта законодавчої ініціативи для внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо відшкодування витрат, пов’язаних з переїздом», — наголосила Т.Оленич.

На це Б.Моніч зауважив: у проекті рішення РСУ йдеться про те, щоб зобов’язати ДСАУ виплачувати компенсацію суддям-переселенцям та підкорегувати профільний закон. «То що ми повинні зробити: зобов’язати чи вносити зміни?» — поцікавився заступник голови ради.

«Потрібно вирішувати питання щодо виплати і одночасно — щодо врегулювання цього питання на законодавчому рівні», — відповіла Т.Оленич.

Прояснив ситуацію З.Холоднюк. За його словами, проблем з виплатами майже немає. Так, на ці потреби потрібно 3 млн 186 тис. грн. «1 млн 839 тис. грн. виплачено. Залишилося 1 млн 347 тис. грн. До кінця 2016 р. всі без винятку судді, які переведені з Донецької та Луганської областей, отримають компенсацію в межах посадового окладу на день переїзду», — пояснив керманич ДСАУ. Тож, очевидно, це питання не варто було б навіть включати до порядку денного засідання РСУ.

А ось те, чому в листі за підписом заступника голови ДСАУ Людмили Гізатуліної суддям із Сумщини відмовили у виплаті компенсацій, ніхто не пояснив. На думку експертів, це може свідчити про те, що злагодженості немає не тільки між теруправліннями та ДСАУ, а й у самій судовій адміністрації. У свою чергу РСУ обмежилася тим, що доручила Т.Оленич доопрацювати питання виплат суддям-переселенцям.

До речі, новою редакцією спецзакону вводиться поняття «відрядження як тимчасове переведення судді». Стосується воно випадків припинення роботи установ. «Порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, погодженим з Державною судовою адміністрацією», — записано в акті. За словами З.Холоднюка, саме цей порядок урегулює питання «переїзних відшкодувань».

Утім, експерти припускають: не варто сподіватися, що питання виплат компенсацій перекладачам, присяжним та володарям мантій — переселенцям вирішаться вже найближчим часом. Причиною може бути навіть не байдужість Кабміну до проблем Феміди, а неузгодженість дій органів судової влади.

Коментар «ЗiБ»

Щодо виплат суддям компенсації, пов’язаної з переїздом в іншу місцевість

— Дійсно, в законі «Про судоустрій і статус суддів» немає норми щодо виплати компенсації суддям, які переїхали в іншу місцевість. Але є інший закон — «Про оплату праці» та постанова Кабміну «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», які дають право у випадку переїзду виплачувати компенсацію в межах посадового окладу. Ми це робимо.

Якщо в якійсь області виплати не здійснюються, ми це питання врегулюємо. Наразі проблеми немає. Протягом року питання вирішимо й без (прийняття. —Прим. ред.) додаткових документів.

Про рівень винагороди присяжних

— З початку 2016-го присяжні, задіяні в розгляді однієї з кримінальних справ, яка має суспільний резонанс, нарікають на важкі умови праці, надмірне морально-психологічне навантаження, низький рівень грошової винагороди. Розмір винагороди обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку на кількість днів, протягом яких згадані особи виконували обов’язки в суді. Державна судова адміністрація запропонувала внести зміни до порядку, який регулює ці питання: винагорода присяжним і народним засідателям виплачується, виходячи з розміру їхнього середньомісячного заробітку чи пенсії, але не менше, ніж посадовий оклад судді відповідного суду.

Щодо залучення перекладача

— Законодавством установлено обов’язок слідчого судді, суду забезпечити право користуватися за потреби послугами перекладача. Однак немає механізму, порядку його залучення. Є тільки вказівка, що послуги перекладача оплачуються за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабміном. Є відповідна інструкція, затверджена постановою Кабміну від 1.07.96, але сьогодні вона не може забезпечити потреб перекладачів. Суддя не повинен шукати перекладача, зобов’язати їх він також не може. У нього є лише зобов’язання забезпечити право користуватися послугами перекладача, забезпечити й розглянути строки. Тривалі пошуки можуть порушити ці строки.