Заведомо «преступный» акт

Как парламент подставляет местную власть, рекомендуя устанавливать налоги

Традиционно нарушая законодательство путем принятия налоговых изменений «под елочку», Верховная Рада теперь не только дискредитирует себя, но и толкает на «скользкий путь» органы местного самоуправления. Народные избранники рекомендуют регионам устанавливать налоги, а судам не остается ничего другого, как отменять такие решения.

Зміни на колесах

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII законотворці не тільки відкоригували загальнодержавні податки, а й торкнулися місцевих. Зокрема, змін зазнала ст.267 ПК «Транспортний податок». Його було введено наприкінці 2014 року, а чинності він набув з 1 січня наступного.

Проте стаття була відкоригована. Так, раніше податок у розмірі 25 тис. грн. мали сплачувати власники авто з об’ємом двигуна понад 3000 см³ і віком менш як 5 років. Натомість тепер під оподаткування потрапляють машини, середньоринкова вартість яких становить понад 750 мінімальних заробітних плат (1033500 грн.) незалежно від об’єму двигуна.

При цьому відповідно до ПК юридичні особи мали подати декларацію про сплату податку вже до 20 лютого. Однак до останнього залишалося відкритим питання щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу. Її мало визначити Мінекономрозвитку за методикою, затвердженою Кабміном, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки передач, пробігу авто. Ця інформація мала бути розміщена на веб-сайті міністерства.

Й такий розрахунок (відповідно до постанови КМ від 10.04.2013 №403) нібито існував. Однак його зроблено для визначення доходу від продажу або обміну транспортних засобів, і він не враховував ні типу двигуна, ні об’єму циліндрів, ні типу коробки передач. І лише 19 лютого 2016 р. набула чинності урядова постанова №66, якою внесено необхідні зміни до методики визначення середньоринкової вартості машин.

Звісно, компанії не спроможні задекларувати ТЗ за день до кінцевого строку, й тепер на них очікують неприємні податкові повідомлення-рішення.

Буде безліч справ

На щастя, практика минулого року свідчить про успішність судового оскарження таких ППР. Наприклад, Кіровоградский окружний адмінсуд постановою від 14.12.2015 (справа №П/811/3341/15) задовільнив позов власниці «Лексуса» й визнав неправомірність нарахування їй транспортного податку. Причому, крім іншого, суд послався на те, що зміни до податкового законодавства мають уноситися за півроку до початку звітного періоду (пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК).

Є досвід й у другій інстанції. Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.01.2016 (справа №826/18339/15) скасував рішення першої інстанції та визнав незаконним ППР, що його надіслали власнику «Ніссан-Мурано».

Старший партнер WTS Consulting/АО «КМ партнери» Олександр Мінін зауважив, що сьогодні в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна виявити близько 400 подібних справ. І це зважаючи на те, що податок запровадили у 2015 році. Хоча, як він зазначив, практика судів різних регіонів неоднакова. Наприклад, у Києві частіше стають на бік платників податків, у Харкові — навпаки. Однак варто враховувати різні обставини справ. Очевидно, в поточному році кількість подібних розглядів зросте. «Буде безліч спорів», — спрогнозував юрист.

При цьому зауважив, що суди визнають недотримання фіскалами норм ПК щодо завчасного внесення змін до податкового законодавства. Однак звернув увагу на те, що цю норму порушив передусім парламент.

Поки що стосовно цього питання немає рішень касаційної інстанції. Втім, О.Мінін налаштований оптимістично. Він розповів, що його компанія має авто з об’ємом двигуна понад 0,3 л і в минулому році не зазначила в декларації транспортний податок, обгрунтувавши свою позицію, й податкове повідомлення-рішення не отримала. «До нас податкова не прийшла. Ми навіть зверталися письмово, повідомили про свою позицію, розмістили свої пояснення на сайті», — повідомив юрист.

Водночас звернув увагу на додатковий аргумент, який знадобиться платникам і сьогодні: прозвітувати про сплату транспортного податку треба було до 20 лютого, а форма декларації затверджена аж у квітні. Отже, виконати вимогу фіскалів було просто неможливо.

Сумнівні рекомендації

Та більш показовим є те, що, приймаючи подібні закони, ВР штовхає на «злочин» місцеві ради. Зокрема, в одному з пунктів «Прикінцевих положень» закону №909 народні обранці рекомендують органам місцевого самоврядування «у місячний строк… переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів». Ідеться, зокрема, про транспортний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Адже відповідно до п.10.2 ст.10 ПК місцеві ради обов’язково визначають ці податки разом з єдиним податком та платою за землю.

При цьому якщо у випадку з транспортним податком суди скасовують рішення ДПС, то з оподаткуванням нерухомості судова практика інша: скасовуються рішення місцевих рад, якими встановлюється податок. Більше того, в таких спорах є позиція касаційної інстанції.

Так, ухвалою від 1.12.2015 (справа №361/2373/15-а) Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу Броварської міськради у спорі за позовом власника складського комплексу. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, скасував рішення ради про встановлення податку на майно. При цьому законники послалися не тільки на норму про строки внесення податкових змін, а й на порядок прийняття рішень місцевими радами. Адже в ст.12 ПК ідеться, що останні можуть установлювати місцеві податки й збори до 15 липня року, що передує наступному бюджетному періоду. Отже, аби збирати податки в 2015 році, таке рішення мало бути прийняте в 2014-му.

Крім того, ухвалою від 21.01.2016 (справа №234/9161/15-а) ВАС відхилив касаційну скаргу Краматорської міськради. Доводи позивача тут подібні до наведених. При цьому є посилання й на ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу, яка також передбачає піврічний термін для податкових змін. Донецький апеляційний адміністративний суд змінив постанову суду першої інстанції щодо обгрунтування мотивувальної частини.

ВАС у цьому випадку відзначив і те, що зміни до ПК, які набули чинності з 1.01.2015 (закон від 28.12.2014 №71-VІІІ), містять рекомендацію органам місцевого самоврядування переглянути податок на майно та транспортний податок. Але в касаційній інстанції підкреслили, що йдеться саме про рекомендації, а не про зобов’язання. Водночас, як зазначено в ухвалі, законом №71-VІІІ не були внесені зміни до ПК щодо строків прийняття податкових змін.

Суд кращий від майдану

«ВР і минулого разу рекомендувала приймати. Відкриваємо закон №909: «Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний строк прийняти…». Тобто парламент рекомендує місцевим радам порушувати положення Податкового кодексу», — обурився О.Мінін. Хоча, мабуть, почитавши доводи людей у мантіях, цього разу законотворці трохи просунулись у винахідливості. В «Прикінцевих положеннях» змін вони зазначили: в 2016 році ст.12 ПК щодо обмеження у строках прийняття податкових змін для податків на нерухомість та на ТЗ не застосовується.

Та правники оцінюють: робота знову на двійку. Адже ПК говорить, що будь-які зміни до порядку оподаткування можуть уноситися виключно законами про внесення змін до цього кодексу. Натомість зазначене обмеження — це норма закону №909 і аж ніяк не ПК, вона не є частиною податкового законодавства. Крім того, залишаються чинними інші норми ПК та БК щодо прийняття податкових змін за півроку.

Тож юристи радять платникам податків активніше відстоювати свої інтереси в судах. Принаймні сьогодні, як показує практика, це альтернатива податковим майданам.