Таможенная гармония

Чтобы установить цену импортного товара, судьи обращаются к иностранным конвенциям и привлекают экспертов

Таможенные пошлины защищают внутренний рынок от иностранной конкуренции, поскольку увеличивают цену импортного товара. Чтобы разобраться, насколько такое увеличение является справедливым, судам приходиться исследовать международные акты и привлекать экспертов. При этом часто заключение эксперта играет решающую роль при принятии решения.

У Львівському апеляційному адміністративному суді узагальнили практику розгляду спорів з приводу реалізації державної політики у сфері митної справи в минулому році.

Однією з найпоширеніших категорій є справи, пов’язані з оскарженням рішень митних органів щодо визначення коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Це зумовлено зростанням обсягу міжнародної торгівлі в Україні.

Судам при розгляді таких справ слід мати на увазі, що правильність класифікації та кодування товарів, які переміщуються через митний кордон, має надзвичайно велике значення, оскільки від цих показників залежить точність нарахування мита та митних зборів. З метою запобігання випадкам ухилення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від сплати податків унаслідок неправильного декларування товарів саме на митні органи покладено контроль за правильністю класифікації товарів і прийняття рішення про визначення коду товару.

Стаття 6 закону «Про Єдиний митний тариф» визначає мито як податок, який сплачується при ввезенні іноземного товару в країну і випуску товару митницею на внутрішній ринок. Економічна дія мита простежується в прямому зв’язку митно-тарифних заходів з процесом ціноутворення. Митні тарифи є основою регулювання торговельних зв’язків.

Базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість. Статтею 261 Митного кодексу встановлено, що саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Митні тарифи захищають внутрішній ринок країни від іноземної конкуренції, оскільки збільшують ціну закордонного товару, що ввозиться. Кожна країна має свій митний тариф, що може відрізнятися способом нарахування мита. Збільшення обсягів і ускладнення структури зовнішньої торгівлі, участь у міжнародних торговельних операціях сотень тисяч найменувань товарів викликали потребу в узгодженні правил організації та побудови системи товарних номенклатур. Розроблення відповідного документа тривало близько десяти років за участі експертів різних країн, представників міжурядових та неурядових організацій і завершилося прийняттям Гармонізованої системи опису і кодування товарів, невід’ємною частиною якої є номенклатура товарів.

Вантаж і добрива

Ідея системи полягає в тому, що для отримання необхідної інформації про товар, його склад та інші характеристики, що не враховані в найменуванні товару, запропоновано його цифрове кодування.

Для забезпечення практичної реалізації цієї системи 14.06.1983 була прийнята Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів. Статтею 1 конвенції визначено, що під «ГСОКТ слід розуміти номенклатуру, що включає в себе товарні позиції, субпозиції та цифрові коди, що належать до них, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також основні правила класифікації для тлумачення гармонізованої системи, наведені в додатку до конвенції».

З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення її нормативно-правової бази до системи загальновизнаних норм міжнародного права відповідно до указу Президента від 17.05.2002 №466/2002 наша країна приєдналася до згаданої конвенції.

Застосування положень цього та інших документів, за якими визначається ціна товару, можна розглянути на прикладі рішення Волинського окружного адміністративного суду. Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія» позивалося до Ягодинської митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби у Волинській області та вимагало визнання незаконним рішення про визначення коду товару та стягнення надмірно сплачених платежів.

Суд установив, що розкидачі добрив tytan 30 та tytan 13 premium були ввезені на територію України та випущені у вільний обіг на підставі дозволів №0116153313 від 16.05.2013 та 29.07.2013, виданих державним підприємством «Український державний центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва» під кодом УКТЗЕД 8432.

На підставі цього дозволу розкидачі пройшли державні випробування та під цим же кодом були внесені до Державного реєстру технічних засобів застосування пестицидів та агрохімікатів, які дозволені до застосування на території України.

За результатами проведеного аналізу конструкції досліджуваних розкидачів, а також технології їх застосування і обставин, викладених у дослідницькій частині експертного висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, установлено, що вони не призначені для здійснення перевезення вантажів, на що вказували працівники Ягодинської митниці, класифікуючи їх за кодом 8716.

Беручи до уваги висновок експертизи, суд постановив, що при здійсненні митного оформлення розкидачів позивач указав правильну класифікацію, а рішення митниці про визначення коду товару є протиправним. Позов був задоволений у частині скасування рішення митниці. У задоволенні ж вимог щодо повернення сум надмірно сплачених платежів було відмовлено.

Європейський досвід

Іншим прикладом є рішення у справі, яка була розглянута Закарпатським окружним адміністративним судом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал — М» до Чопської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що, не погоджуючись з визначеним декларантом кодом товару за УКТЗЕД, Чопська митниця прийняла рішення про класифікацію товарної позиції за іншим кодом та відмовила в прийнятті митної декларації. На думку позивача, це протиправно, оскільки при декларуванні товару його код визначено на підставі первинних документів та з огляду на виробничий процес. Віднесення митницею ввезеної продукції до іншої групи є помилковим.

З метою з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи і потребують спеціальних знань, суд першої інстанції призначив у справі судову експертизу. На її підставі суд задовольнив вимоги позивача, визнавши протиправним та скасувавши рішення митниці.

Його позицію підтримала колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, залишивши апеляційну скаргу без задоволення. ЛААС акцентував на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберга таксі Актієболаг» та «Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Тому було зроблено висновок, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Спір про тушки

В іншій справі, порушеній за позовом фізичної особи — підприємця Особи 1 до Львівської митниці Міндоходів про визнання нечинним рішення, суд виходив з такого. Заявлена позивачем товарна позиція під кодом 0207271000 належить до групи УКТЗЕД 02 «М’ясо та їстівні субпродукти».

Згідно із законом «Про Митний тариф України» до товарної позиції 0207 включаються м’ясо та їстівні субпродукти свiйської птицi, зазначеної в товарній позицiї 0105, свiжi, охолодженi або морожені. До товарної позиції 0207271000 належать частини тушок індиків, морожені, обвалені.

Даними щодо належності товару до продукції, яка підпадає під код 0207271000, є інформація виробника про те, що він не використовує жодних харчових добавок, таких як соєвий білок чи соєвий концентрат, та про класифікацію вказаного товару за кодом 02072799.

Таким чином, суд установив, що згідно із супровідними документами товар відповідає коду 0207271000. Це стало підставою для висновку про неможливість віднесення м’яса індиків механічного обвалювання до товарної позиції 1602311100.

Позов був задоволений повністю, а рішення митниці визнане протиправним. Апеляційною інстанцією судовий вердикт був залишений без змін.

Методи ціноутворення

Рішення митних органів щодо визначення митної вартості є правовими актами індивідуальної дії. Вони породжують для платників податків юридичні наслідки у формі прав та обов’язків, їхню зміну чи припинення. Оскаржити такі рішення можна в адміністративному порядку.

Вирішуючи цю категорію спорів, окружні адміністративні суди керуються положеннями МК, зокрема ст.49, де визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, котра базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розд.VIII цього кодексу.

Основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, — за ціною договору (вартість операції).

Інші методи застосовуються лише в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК. Використанню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями стст.59, 60 МК. Під час таких консультацій орган доходів і зборів і декларант можуть обмінятися інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями зазначених статей за основу її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні товари були продані в Україні, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 МК.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися в будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі наявності підстав для сумніву в правильності митної вартості товарів митні органи зобов’язані провести консультації, витребувати додаткові документи та в разі прийняття рішення про визначення митної вартості товарів обгрунтувати неможливість застосування кожного з методів та визнання заявленої декларантом митної вартості товарів. Лише за умови дотримання всіх перелічених дій рішення про визначення митної вартості може вважатися правомірним.

Вартість фурнітури

Характеризуючи суб’єктний склад учасників адміністративного процесу у справах досліджуваної категорії, слід зазначити, що позивачами є юридичні та фізичні особи, які здійснювали декларування товарів і транспортних засобів, що переміщувалися через митний кордон України. Відповідачами, як правило, виступають митні органи.

У таких справах позивачі переважно обгрунтовують позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно та неправомірно відмовив у митному оформленні товару, оскільки той був придбаний згідно з контрактом та за інвойсом і був поданий до митного оформлення з наданням відповідачу всіх необхідних документів. У свою чергу митний орган часто посилається на певні невідповідності в додаткових документах та у зв’язку із цим — на неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Як приклад можна навести рішення Волинського окружного адміністративного суду, в якому позов ТОВ «Гербор-холдинг» до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації було задоволено повністю.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивач через декларанта подав партію товару — меблеву фурнітуру з недорогоцінних металів. При цьому зазначалося, що підприємство надало всі необхідні документи.

Митниця відмовила в оформленні товару у зв’язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам ст.53 МК, неподанням додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, та запропонувала усунути недоліки.

Суд не погодився з такими твердженнями, оскільки, дослідивши в сукупності всі подані декларантом документи, дійшов висновку, що їх цілком достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Отже, посилання митного органу на неналежність наданої виробником калькуляції є помилковим, оскільки, на думку суду, вона містить усі необхідні реквізити для визначення собівартості меблевої фурнітури, а саме — відомості про вартість сталі, гартування, оцинкування, нікелювання, виготовлення та пакування. Також митницею не обгрунтовано, чому наданих документів недостатньо для визначення митної вартості товару.

Рішення суду було оскаржене до ЛААС. Скарга залишена без задоволення. При цьому апеляційний суд зазначив, що консультації митного органу з декларантом, до яких зобов’язують постанови Верховного Суду у справах №21-130а13 від 14.05.2013, №21-56а10 від 21.01.2011, №21-76а10 від 7.02.2011, №21-213а11 від 14.11.2011, №21-418а11 від 6.02.2012, №21-197а12 від 3.07.2012, проведено формально, а рішення митниці є недоведеним.

Судова практика свідчить, що на обгрунтування своїх вимог позивачі, як правило, посилаються на експертні висновки, які долучаються до матеріалів справи за їхніми клопотаннями. У деяких випадках експертизи призначаються за ухвалами суду і на вирішення експертів ставиться питання про те, за яким кодом УКТЗЕД повинен класифікуватися певний товар.

Незважаючи на те що відповідно до ч.5 ст.82 КАС висновок експерта для суду не є обов’язковим, а підлягає оцінці в сукупності й взаємозв’язку з іншими доказами.