Санкции - минимально, защита - максимально

Что изменится в 2015 году в вопросе квалификации налоговых преступлений и когда начинается «привлечениt к ответственности»?

С нового года должна вступить в силу норма Налогового кодекса, которая уравняет социальную льготу с прожиточным минимумом. Рассмотрим, как это скажется на квалификации уголовных преступлений, связанных с уклонением от уплаты налогов и сборов. А также выясним, какой процессуальный документ определяет момент привлечения лица к уголовной ответственности.

Кваліфікація ухилень

Коротко нагадаємо, що ч.1 ст.212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)» установлює відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), уведених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, або підприємцем, або іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, «якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах». За це передбачено штраф у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Частина друга цієї статті говорить уже про ненадходження коштів у великих розмірах або про попередню змову групи осіб. У цьому випадку санкція зростає — від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів з тими ж обмеженнями щодо діяльності.

Діяння, передбачені чч.1, 2 цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, або якщо вони призвели до ненадходження сум в особливо великих розмірах (ч.3), караються штрафом від 15000 до 25000 н.м.д.г. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.

Під значним розміром розуміється сума, що в 1000 і більше разів перевищує н.м.д.г., під великим — 3000 і більше, особливо великим — 5000.

Як же обчислюються значення сум для класифікації цього виду злочину?

Соціальна пільга в КК й ПК

Згідно з п.5 підрозд.1 розд.XX «Перехідні положення» Податкового кодексу «якщо норми інших законів містять посилання нa неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень…» Для них сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 розд.IV ПК для відповідного року.

Підпункт 169.1.1 п.169.1 ст.169 ПК встановлює соціальну пільгу в розмірі 100% прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року. Так, згідно з ст.7 закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на поточний рік ця величина становить 1218 грн. на місяць.

Відповідно до ч.6 п.1 розд.XIX «Прикінцеві положення» ПК кодекс набув чинності з 1 січня 2011 року, крім пп.169.1.1 п.169.1 ст.169, який почне діяти з 1 січня 2015-го. До 31 грудня 2014 року податкова соціальна пільга визначена в розмірі 50% прожиткового мінімуму для праце­здатної особи. Таким чином, у 2014 році для розрахунку сум податків для настання кримінальної відповідальності податкова соціальна пільга становить 609 грн.

З 1.01.2015 зазначені суми збільшаться мінімум удвічі, а з урахуванням зростання прожиткового мінімуму — ще більше. Відповідно, зросте й поріг, починаючи з якого буде наставати кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, що виведе з кримінального процесу велику кількість потенційних підозрюваних і обвинувачених. Адже будь-який склад злочину містить 4 складові: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона. Якщо хоча б однієї ­з них немає, то немає і злочину. Тому при захисті і судочинстві в цілому слід скрупульозно працювати за кожною зі складових.

Стабільність — у санкціях

А ось санкції в усіх частинах ст.212 КК залишаться незмінними, тому обчислюються від зафіксованої в ПК суми — 17 грн.

Але ч.3 ст.212 КК слід застосовувати з урахуванням ст.53 «Штраф» цього кодексу: за скоєння злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу понад
3 тис. н.м.д.г., розмір призначуваного штрафу не може бути меншим  від розміру майнової шкоди, заподіяної злочином, або отриманого внаслідок скоєння злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санк­цією ­частини статті) «Особливої частини» КК. Суд, установивши, що такий злочин скоєно в співучасті й роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника в його скоєнні є незначною, може призначити таким особам покарання у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) «Особливої частини» кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, заподіяної злочином, або отриманого внаслідок скоєння злочину доходу. Це положення перетворює обчислені вище розміри санкцій за ч.3 ст.212 КК в суму, рівну збитку, заподіяному в результаті ухилення від сплати податків, яка, за ч.3 ст.212 КК, «стартує» з 2867500 грн.

Звільнення від відповідальності

Частина 4 ст.212 КК про те, що особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені чч.1, 2 або ч.3 (якщо вони призвели до фактичного ненадходження коштів у особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також компенсувала шкоду, заподіяну державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), працює тільки до вручення особі повідомлення про підозру.  Тут дуже важливо звернути увагу на те, що п.14 ст.3 Кримінального процесуального кодексу визначає притягнення до кримінальної відповідальності як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту повідом­лення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у нашому випадку — повідомлення про підозру в ухиленні від сплати податків.

У той же час, за новим КПК, інформація про те, що відомості про можливі правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування (у нашому випадку — про ухилення від сплати податків) офіційно не публікується. Платник податків може про це тільки здогадуватися, виходячи з дій податкових органів та/або податкової міліції, або зовсім про те не здогадуватися. І в той час, поки платник податків — юридична особа перебуває в різних інстанціях на якихось стадіях оскарження податкового повідомлення-рішення, його посадовим особам можуть бути вручені повідомлення про підозру, після чого вони вже не зможуть скористатися можливістю уникнути кримінального покарання, передбаченою ч.4 ст.212 КК. Звичайно, якщо тільки захистові не вдасться добитися їх зміни (ст.279 КПК), що передбачає вручення змінених повідомлень про підозру (ст.278 КПК).

Деякі способи, як домогтися такої зміни, були розглянуті автором в попередній статті, розміщеній у № 32—33 «ЗіБ». І якщо в проміжку між одним повідом­ленням про підозру й подальшим удасться сплатити суму податків, другого повідомлення може й не бути. А якщо й буде, то досудове розслідування повинне бути припинено на підставі ч.4 ст.212 КК.

Подібні нюанси можна виявити в низці інших статей Кримінального кодексу, наприклад в ст.212¹ «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внес­ків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.175 «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат».

Що вважати «притягненням до кримінальної відповідальності»?

У той же час слід згадати рішення Конституційного Суду від 27.10.99 №9-рп/99
у справі про депутатську недоторканність, в якому КС вирішив, що «притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину». Свою позицію Суд обгрунтував тим, що чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство не визначає поняття «притягнення до кримінальної відповідальності», не встановлює момент, з якого настає кримінальна відповідальність.

У новому КПК обвинувачення особі висувається (п.13 ч.1 ст.13, п.15 ч.2 ст.36, ч.4 ст.110, п.2 ч.2 ст.322, ст.337, стст.339, 341 і 404), а в деяких інших статтях КПК — пред’являється (ст.340, ч.3.ст.338, ст.374). Це дає можливість припустити, що обвинувачення особі і висувається, і пред’являється. У тому розумінні, в якому про них ідеться в КПК, між висуненням і пред’явленням обвинувачення складно виявити суттєві відмінності, щоб вважати їх різними термінами, вони практично тотожні, тобто це синоніми.

Таким чином, маємо правову колізію між нормою нового КПК (п.14 ст.3) та рішенням КС №9-рп/99. Але КС давав тлумачення саме конституційній нормі — ст.80. Крім того, його рішення є обов’язковим для виконання на території України. Знайти відмінність у термінології й, таким чином, заявити про те, що тлумачення КС стосувалося інших термінів і понять, ніж ті, що застосовуються в КПК 2012 року, також не вдається. Тобто виключити рішення КС №9-рп/99 з правозастосовної практики при дії нового КПК не можна!

Все це розглянуто детально з тієї причини, що в практичному застосуванні КПК щодо моменту притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї за ч.4 ст.212 та іншими статтями КПК можуть бути проблеми. Саме стороні захисту й судам слід глибоко орієнтуватися в цих питаннях, щоб дотриматись інтересів правосуддя.

Не чекаючи обвинувального акта

Якщо керуватися рішенням КС №9-рп/99, то про обвинувачення особа вперше дізнається в момент, який визначається згідно із ст.293 КПК — «одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання… до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному…, його захиснику, законному представнику». Відповідно до п.4 ст.110 КПК «обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування». Тобто дата розписки в отриманні обвинувального акта і є тим неприємним моментом, коли особі висувається (пред’являється) обвинувачення, про який говорить КС у своєму рішенні №9-рп/99.

Таким чином, закінченням строку, протягом якого особі, котру вперше притягають до відповідальності, можна скористатися нормою ч.4 ст.214 КПК для звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, є момент надання під розписку обвинувального акта. А початком строку, коли такій особі дуже грунтовно варто задуматися про норму ч.4 ст.214 КПК, — момент вручення повідомлення про підозру.

Безумовно, податки можна сплатити набагато раніше — у строки, встановлені ПК, і не чекати повідомлень про підозру. Проте нагадаємо, що КПК 2012 року не зобов’язує повідомляти кого-небудь про початок досудового розслідування. І потенційні підозрювані, а це звичайні підприємці, керівники підприємств, головні бухгалтери і т.д. — люди, недосвідчені в таких питаннях, — можуть і не здогадуватися про існування внесених до ЄРДР відомостей про початок досудового розслідування й дізнатися про це тільки в момент вручення повідомлення про підозру. Тому в них повинні бути можливості для захисту.