Детально про цивільне

У місцевих судах справи розглядають швидше та якісніше, ніж торік

Традиційною вже стала практика підбиття підсумків здійснення судочинства за півріччями. Та суха статистика навряд чи покаже нинішній стан речей у судовій системі. Ми вирішили зазирнути за глуху завісу статистичних даних і з’ясувати на прикладі цивільного судочинства, які категорії справ законники розглядали найчастіше в таке непросте І півріччя цього року.

Тяганина йде нанівець

Так чи інакше, проте статистика — річ уперта. І цього разу вона показує, що слухати справи судді стали швидше. Принаймні про це свідчить кількість справ, які розглянуто з порушенням строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом. Якщо торік І півріччя для «цивілістів» завершилося з показником 50258 справ, то першу межу цього року подолано з числом, більш ніж удвічі меншим, — 22031 справа.

Вочевидь, на таке суттєве поліпшення ситуації вплинуло те, що справ у цьому звітному періоді було майже на півмільйона менше, ніж торік (а точніше — на 465 тис. проваджень). Отже, зменшення навантаження, безумовно, покращує якість суддівської роботи. До речі, коефіцієнти навантаження на суддів цивільного судочинства в цьому році виявилися трохи меншими за минулорічні. Так, середньомісячне навантаження на одного місцевого суддю у 2013 р. становило 64 справи на місяць, 29 з яких розглядались у порядку цивільного судочинства. Цьогоріч 28 із 63 справ судді розглянули в місячний термін, відповідно до ЦПК.

Можна відзначити й зменшення залишку нерозглянутих справ на кінець І півріччя цього року порівняно з аналогічним показником 2013 р. І якщо торік кількість нерозглянутих справ становила майже 160 тис., то тепер їх на 20 тис. менше (близько 140 тис.).

Власність від власності різниться

Якщо проаналізувати дані статистичних звітів щодо певних категорій справ, то можна констатувати, що громадяни дещо втрачають інтерес до судового захисту своїх прав власності. Припущень щодо чинників такого зниження кількості справ, приміром щодо власності, можна робити безліч: недовіра до суду, зависокі ставки судового збору, державні пертурбації тощо. Втім, так чи інакше, а спорів щодо прав власності в І півріччі поменшало майже втричі (торік справ цієї категорії наді­йшло понад 48 тис., а нині в І півріччі — лише 17,7 тис.). Зовсім «неохочими до чужого майна» виявилися позивачі, ініціювавши тільки 396 справ з приводу сервітутів, емфітевзису та суперфіцію, тоді як минулорічний звіт за цією категорією спорів демонструє більш динамічну картину (923 справи).

Зменшив загал оберти й у питаннях захисту прав інтелектуальної власності. Так, упродовж звітного періоду громадяни із цього приводу звернулися до судів лише 155 разів, тоді як у І півріччі 2013 р. таких проваджень було на 100 більше. І це викликає подив, адже останнім часом почастішали посягання на такий специфічний вид власності. За даними експертів, Україна займає «провідні» позиції у рейтингах світового піратства, у тому числі й піратства в мережах. Залишається лише припускати, чому громадяни мають такий низький рівень мотивації до захисту власних прав. Можливо, річ у тому, що з 20 осіб, які наважилися відстоювати своє переважне право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські пропозиції, тільки 9 отримали позитивне рішення суду. В одній справі суд відмовив позивачу, а решту заяв узагалі залишив без розгляду.

Вчимося домовлятися?

Та найчисленнішу категорію в судовій статистиці за півріччя становлять спори, що виникають із договорів. Найчастіше такі спори виникають між громадянами та фінансовими установами. Звідси й 95 тис. розглянутих справ зі 125,8 тис. проваджень цієї категорії. До речі, у 76% рішень у справах цієї підкатегорії задоволено позовні вимоги. Проводячи паралель з відповідним періодом минулого року, можна констатувати, що, незважаючи на зменшення загальної кількості справ, відсоток задоволених позовів залишається незмінним.

Окрему категорію справ становлять спори про відшкодування шкоди. За цей рік місцеві суди встигли розглянути 1345 справ щодо відшкодування шкоди, завданої злочином (цивільні позови у кримінальному процесі), тоді як торік цей показник був утричі вищим. Уперше в цьогорічному звіті відображено дані про справи щодо відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок корупційного правопорушення та завданої фізичній та юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб’єкта, який здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції. І якщо позови останньої категорії й не «мали попиту» в громадян, то держава звернулася до суду за компенсацією аж 6 разів. На кінець звітного періоду в двох розглянутих справах ухвалено позитивні для позивачів рішення. Чи не надихне це решту суб’єктів, які ще вагаються й не наважуються кинути виклик корупційним діянням посадовців?

Моральна складова

Як свідчить статистика, останнім часом обізнані співвітчизники, звертаючись до суду, дедалі частіше наполягають на компенсації моральної шкоди, завданої недійсним правочином, злочином, певною діяльністю або бездіяльністю посадових осіб тощо. Так, лише за І півріччя
2014 р. до стягнення присуджено майже 95 млн грн. як компенсацію втрати душевних сил. Громадяни проявляють неабияку наполегливість під час захисту своїх прав як позивачі. Відповідно до довідки розгляд спорів, пов’язаних із застосуванням закону «Про захист прав споживачів», завершився стягненням судом на користь заявників понад 400 тис. грн. Проблеми в трудових правовідносинах зумовили стягнення 2,5 млн грн., з яких 1 млн грн. присуджено як компенсацію моральних страждань через несвоєчасну виплату заробітної плати.

Та, мабуть, «рекордсменами» щодо цього виду грошових компенсацій є судові спори, що виникають із договорів позики, кредиту та банківського вкладу. Різноманітні негаразди в роботі банківських та інших фінустанов, які породили в позивачів душевні муки, обійшлися їм у майже 51 млн грн. Такі величезні суми компенсацій наводять на думку, що громадяни зростають у своїй правовій обізнаності й починають вимагати належного ставлення до себе з боку держави та інших осіб, які виявилися несумлінними контрагентами, або спричинили шкоду своєю діяльністю, або поставилися до виконання своїх обов’язків недбало.

До того ж грошовий еквівалент моральної шкоди треба ретельно доводити. Так, у постанові Пленуму Верхов­ного Суду від 31.03.95 №4 вказано, що «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується». Як виявилося, для окремих заявників неважко виокремити моральну складову зі спорів про самочинне будівництво (присуджено до стягнення 1000 грн.), правовідносин, що виникають із договорів оренди (215 тис. грн.), надання послуг (157 тис. грн.) та страхування (близько 5,6 млн грн.). Натомість складнощі виникають із визначенням грошового еквівалента шкоди, завданої честі, гідності та діловій репутації, адже з 15,5 млн грн., пред’явлених позивачами до стягнення, присуджено тільки 280 тис. грн., що становить 1,8% від заявлених вимог. Хоч як дивно, жодне корупційне правопорушення, судячи з результатів судового розгляду спорів цієї категорії, не завдало постраждалим особам моральної шкоди. Так принаймні вважає вітчизняна Феміда, служителі якої відмовили в задоволенні пред’явлених вимог щодо стягнення 5000 грн. моральної компенсації.

Загальна тенденція до зменшення кількості справ у судах різної юрисдикції наштовхує на припущення, що якість правосуддя повинна послідовно покращуватися. Неоднозначність судової практики, єдність якої окремі володарі мантій вважають кінцевою метою здійснення судочинства, а решта — утопією, звичайно, призводить до різних результатів розгляду деяких категорій спорів. Відкритим залишається й питання об’єктивного навантаження на суддів в умовах скорочення штатів місцевих судів. Сподіваємося, що річний звіт про роботу як «цивілістів», так і їхніх колег із судів іншої юрисдикції дозволить скласти уявлення про пов­ну картину здійснення правосуддя в державі.