Балкон-самобуд

Позов про знесення самочинної забудови може бути пред’явлений не лише органом державної влади чи місцевого самоврядування, а й особою, чиї права порушені

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

2 листопада 2011 року                      м.Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого — Патрюка М.В.,  

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7,Особи 8, треті особи: Дніпровська районна у м.Києві державна адміністрація, Житлово-будівельний кооператив «Восход», про усунення перешкод в реалізації права власності та зобов’язання знести незаконно зведену прибудову до балкона, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28.07.2009 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.09.2009,

 ВСТАНОВИЛА:

 У листопаді 2007 року Особа 6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Зазначав, що споруджена відповідачами прибудова до балкона квартири №*, що розташована на першому поверсі будинку за Адресою 1, порушує його права як власника кварти­ри №**, яка розташована на другому поверсі того ж будинку, оскільки була здійснена незаконно, без дозволів і погоджень відповідних інстанцій та без узгодження з ним як власником квартири, що знаходиться над квартирою, до якої здійснено прибудову. Прибудова до балкона розташовується безпосередньо під вікнами його квартири, через що на даху збирається сміття, виникають сприятливі умови для несанкціонованого проникнення до квартири; його квартира внаслідок незаконної прибудови на першому поверсі будинку втратила належний товарний вигляд.

Посилаючись на вищенаведені обставини, просив зобов’язати Особу 7 та Особу 8 не чинити йому перешкод в реалізації права власності на квартиру №** в будинку за Адресою 1та знести зведену відповідачами прибудову до балкона квартири №165 у вказаному будинку; стягнути з відповідачів солідарно на його користь 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16.07.2008 позов Особи 6 задоволено частково: зобов’язано Особу 7, Особу 8 не чинити перешкод Особі 6 в реалізації права власності на належну йому кварти­ру №** у будинку за Адресою 1 та знести самочинно зведену прибудову до балкону квартири №* за Адресою 1; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21.10.2008 вказане заочне рішення суду скасовано.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 28.07.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 22.09.2009, у задоволенні позову Особи 6 відмовлено.

У касаційній скарзі Особа 6 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прий­няті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив лише з того, що позивач не має права на звернення з таким позовом, оскільки про знесення самочинного будівництва з підстав ст.376 ЦК можуть звертатися лише органи державної влади чи місцевого самоврядування, у власності чи відан­ні яких знаходяться об’єкти нерухомості, на які покладено обов’язок здійснювати контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, Особа 6 зазначав, що прибудова до балкона квартири №* є об’єктом самочинного будівництва, оскільки її було побудовано без отримання дозволу на проведення робіт з улаштування прибудови до квартири всупереч п.2.3.18 розд.2 Правил забудови м.Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.2005 №11/2587, відповідно до яких улаштовувати прибудови до перших поверхів багатоквартирних житлових будинків для веранд та господарських приміщень квартир забороняється.

При спорудженні прибудови до балкона квартири №* в будинку за Адресою 1 були порушені його права як власника квартири №** у тому самому будинку, що розташовується безпосередньо під вікнами його квартири, через що на даху збирається сміття, виникають сприятливі умови для несанкціонованого проникнення до квартири, крім того, його квартира внаслідок незаконної прибудови на першому поверсі будинку втратила належний товарний вигляд.

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте ці вимоги закону залишилися поза увагою суду, який всупереч вимогам стст.212—214 ЦПК належної правової оцінки доводам позивача не дав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК).

Викладене свідчить про те, що висновок судів про те, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред’явлений лише органом державної влади чи місцевого самоврядування, у власності чи віданні якого знаходяться об’єкт нерухомості, на який покладено обов’язок здійснювати контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам, й таке право не належить особі, права якої порушені самочинним будівництвом, є помилковим.

Суд не дав належної правової оцінки поясненням Особи 6 та дійшов передчасного висновку про те, що права Особи 6 як власника квартири №** в будинку за Адресою 1 при зведенні самочинної прибудови до балкона квартири №* в будинку за Адресою 1 не порушені.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог стст.303, 315 ЦПК належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін, обмежившись лише посиланням на те, що позивачем не доведений факт створення йому перешкод у користуванні та розпорядженні його власністю.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів ВС

 УХВАЛИЛА:

 Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28.07.2009 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.09.2009 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.