Знесилювання силовиків

Влада «непомітно» просуває ліберальні реформи в правоохоронній сфері

На сайті Президента з’явилося повідомлення (практично ніким не помічене) про підписання закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (№4176-VI). Текст закону (з ним ви можете ознайомитися на стор.17 — Прим. ред.) досить складний і зрозумілий швидше експертам у цій галузі, хоча його зміст має серйозні наслідки для приватного сектору економіки.

Конфлікт світоглядів

 Зі змісту недавно підписаного закону, а також закону про декриміналізацію «економічних» злочинів, проекту нового КПК, внесеного Президентом до парламенту, а також менш помітних законодавчих ініціатив чітко простежується наявність усередині нинішньої влади достатньо сильного антивектора Генеральній прокуратурі та силовим відомствам. Послідовність законів, що вносяться пропрезидентськими депутатами й самим главою держави під прапором гуманізації та лібералізації, свідчить про протистояння між силовиками й цивілістами. Зауважу відразу, що під останніми я маю на увазі Андрія Портнова, Олександра Лавриновича й Олену Лукаш, а під силовиками — Віктора Пшонку, Валерія Хорошковського й Віталія Захарченка. Проте це не протистояння людей, це швидше протистояння світоглядних позицій — цивільно-ліберальної та мундирно-наказової.

Про що ж мова? Крок за кроком новими законами зменшується можливість впливу держави на приватний сектор економіки, на перерозподіли власності й на можливість позбавлення людей волі.

У законі, з якого я почав, установлена чітка заборона на опротестовування прокурором права власності після закінчення 3 років з дня виникнення такої підстави. Декриміналізація злочинів у сфері господарської діяльності виключає можливість арешту директорів підприємств і фактично переводить відносини підприємств і податкової (держави) з репресивних у сферу судових дискусій. І нарешті, в запропонованій Президентом редакції Кримінального процесуального кодексу прописаний такий механізм арешту, що посадити в тюрму можна буде тільки грабіжників і вбивць. Арешт підприємців згідно з новим КПК стане настільки нереальною процедурою, що, швидше за все, сама ідея може виявитися неактуальною. До цього потрібно додати, що проект кодексу складається з прогресивних новацій, і, якщо його приймуть, він буде одним з найкращих подібних кодексів у світі.

Я, до речі, думаю, що цікаво буде постерігати за самим законодавчим процесом. Розгорнеться гаряча дискусія, і ми зможемо побачити прокурорсько-міліційне лобі в усій його красі.

 Два боки медалі

 Парадокс ситуації в тому, що на тлі абсурдних кримінальних процесів стосовно Юрія Луценка та інших політиків нинішня державна машина генерує унікальні ліберальні ініціативи у сфері правоохоронної та фіскальної функції держави.

З погляду психології такий парадокс легко пояснюється: загальна лібералізація та гуманізація фіскальної функції є ніби зворотним боком медалі явно неправедних політичних процесів. Цивільно-ліберальна частина влади, генеруючи прогресивні закони, як би вибачається перед суспільством та історією за мундирно-наказове свавілля.

Вже чую гнівні висловлювання на свою адресу про те, як же можна бачити щось гарне в діях такої поганої влади. Але якщо бачити в ній тільки погане, то скоро можна прийти до того, що навіть у поломці власного холодильника або у відсутності випраних шкарпеток можна буде звинувачувати «антинародний режим Януковича». Проте це не так, незалежно від наших симпатій або антипатій — у цьому він не винен.

А на практиці дія закону про вдосконалення порядку здійснення судочинства виглядає приблизно так. Якийсь інвестор купив ресторанчик. Десять років тому в цьому приміщенні була перукарня. Інвестор уклав гроші в ремонт і рекламу, і тут з’явився прокурор, котрий зробив унікальне відкриття, що в момент приватизації об’єкта відбулося порушення якогось закону. А це означає, що треба все повернути назад, тобто ресторан перетворити на перукарню, а її повернути державі. Й починається нудна судова тяжба, внаслідок чого інвестор уже думає про те, як би «витягнути» свої гроші й забратися геть. І правильно думає, оскільки він теж може стати співучасником крадіжки перукарні та потрапити в тюрму.

Це не фантастика, це юридична реальність багатьох останніх років. Такою дурістю постійно займається прокуратура, щомісячно видаючи показники виявлених у сфері приватизації злочинів не нижче, «ніж за аналогічний період минулого року». І ось «непомітно» такої можливості більше немає, як немає й одного корупційного інструменту системи. Але ніхто чомусь цього не помічає.