Відмінністю між шахрайством і привласненням є наявність у винної особи права оперативного управління майном, яким вона заволоділа
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
5 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Короткевича М.Є.
суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.
з участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 5.07.2011 кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на судові рішення щодо Особи 5 і Особи 6,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 24.09.2008
Особа 5, Інформація 1, громадянин України, пенсіонер, постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, несудимий,
засуджений:
— за ч.2 ст.364 КК до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік 6 місяців;
— за ч.3 ст.190 КК до 3 років позбавлення волі;
— за ч.2 ст.366 КК до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік;
— за ч.2 ст.209 КК, із застосуванням ст.69 КК, до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 5 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК Особу 5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Особа 6, Інформація 2, громадянин України, працює агрономом у ТОВ «Перемога», постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, несудимий,
засуджений:
— за ч.2 ст.364 КК до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік 6 місяців;
— за ч.3 ст.190 КК до 3 років позбавлення волі;
— за ч.2 ст.366 КК до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки;
— за ч.2 ст.209 КК, із застосуванням ст.69 КК, до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 6 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК Особу 6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2009 апеляцію прокурора задоволено частково. Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24.09.2008 в частині засудження Особи 5 і Особи 6 за ч.2 ст.209 КК скасовано. Справу в цій частині направлено прокурору Тульчинського району Вінницької області для проведення додаткового розслідування.
Постановлено вважати Особу 5 засудженим за ч.3 ст.190 КК до 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.366 КК — до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік; за ч.2 ст.364 КК, із застосуванням ст.69 КК, — до 2 років 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік 6 місяців. Відповідно до ч.1 ст.70 КК постановлено вважати Особу 5 засудженим за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК Особу 5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Постановлено вважати Особу 6 засудженим за ч.3 ст.190 КК, — до 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.366 КК до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 1 рік 6 місяців; за ч.2 ст.364 КК, із застосуванням ст.69 КК, — до 2 років 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки. Відповідно до ч.1 ст.70 КК постановлено вважати Особу 6 засудженим за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК Особу 6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Особу 5 та Особу 6 визнано винними та засуджено за те, що Особа 5, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Перемога» с.Гути Тульчинського району та будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою із заступником директора — головним агрономом товариства Особою 6, протягом березня — червня 2007 року, діючи зі спільною метою, спрямованою на незаконне отримання бюджетних коштів як компенсації за посіви озимих та ярих культур на підставі постанови КМ №256 від 21.02.2007 «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва», умисно подали до управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА підроблені ними фіктивні документи щодо придбання та посіву насіння зернових озимих та ярих культур: сортове посвідчення на насіння б/н від 5.09.2004 та свідоцтво на насіння №9 від 15.02.2006, внаслідок чого в період березня — серпня 2007 року з державного бюджету незаконно отримали кошти в сумі 52500 грн.
Дії кожного із засуджених кваліфіковані за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисного, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у великих розмірах; службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.
У касаційному поданні прокурор, не заперечуючи правильності кваліфікації дій Особи 5 і Особи 6 за ч.2 ст.366 КК, стверджує, що решту дій засуджених необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.191 КК як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, у зв’язку з чим кваліфікація дій засуджених за ч.3 ст.190 КК є неправильною, а за ч.2 ст.364 КК — зайвою. Також прокурор уважає, що апеляційний суд не мав передбачених законом підстав для застосування положень ст.69 КК, а отже, призначене Особі 5 та Особі 6 покарання є надмірно м’яким. Прокурор просить скасувати вирок та ухвалу в частині засудження Особи 5 і Особи 6 за ч.2 ст.364, ч.236, ч.3 190 КК через неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених унаслідок м’якості, а справу — направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора Сорокіну О.А., яка частково підтримала касаційне подання й уважала, що справу необхідно повернути на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судами кримінального закону, а також указала на порушення вимог стст.75, 76 КК при звільненні засуджених від відбування додаткового покарання з випробуванням, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора та заперечення на нього, що надійшли від засуджених Особи 5 і Особи 6, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а судові рішення — скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Доводи касаційного подання про необхідність перекваліфікації дій, за вчинення яких Особу 5 і Особу 6 засуджено за ч.2 ст.364 і ч.3 ст.190 КК, на ч.4 ст.191 КК як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, є безпідставними, оскільки загальною ознакою трьох форм учинення злочину, передбаченого ст.191 КК, є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Зокрема, у разі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем суб’єкт злочину має право оперативного управління майном, яким заволодіває, однак незаконно вилучає його з наявних фондів та безоплатно привласнює, використовуючи своє службове становище як спосіб такого заволодіння. У цій справі підсудні, які є засновниками сільськогосподарського підприємства — ТОВ «Перемога», визнані винуватими в заволодінні державним майном, яке не перебувало в їхньому оперативному управлінні, а ним розпоряджалося управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації на підставі рішення Уряду — постанови КМ №256 від 21.02.2007 «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва».
Що стосується посилання прокурора на кваліфікуючу ознаку вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб, то, як видно з матеріалів кримінальної справи, ця ознака не була інкримінована Особі 5 і Особі 6 та не зазначена у вироку при кваліфікації дій підсудних, хоча при формулюванні обвинувачення, що визнане судом доведеним, та в тексті обвинувального висновку зазначається, що підсудні скоїли злочини саме за попередньою змовою групою осіб. Тобто, мотивувальна частина вироку, так само, як і обвинувальний висновок, містить суперечності.
Твердження прокурора про неправильне застосування апеляційним судом ст.69 КК колегія суддів також уважає безпідставними. Положення зазначеної норми дають суду можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) «Особливої частини» КК, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного та вмотивувавши таке рішення. Із матеріалів даної справи вбачається, що Особа 5 і Особа 6 раніше не судимі, позитивно характеризуються, а обставинами, що пом’якшують покарання, визнано їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданого збитку. За таких обставин відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.
Разом із тим при перевірці законності та обгрунтованості судових рішень відносно Особи 5 і Особи 6 суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст.395 КПК вправі вийти за межі касаційних вимог прокурора, якщо цим не погіршується становище засуджених.
Як убачається з матеріалів справи, у ході досудового слідства та в судовому засіданні Особа 5, даючи пояснення про обставини скоєних злочинів, зазначав, що на початку 2007 року він як керівник сільськогосподарського підприємства брав участь у нараді, що відбулася в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації та на якій до відома учасників було доведено положення постанови КМ №256 від 21.02.2007 «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва», згідно з якою держава здійснює відшкодування за посіви певних озимих культур, та було повідомлено перелік документів, необхідних для компенсації. Із цього приводу Особа 5 зібрав засновників ТОВ «Перемога» та розповів про умови компенсації. Оскільки підприємство не посіяло зазначені озимі культури, його заступник Особа 6 запропонував підробити відповідні документи, на що Особа 5 погодився. Надалі, коли всі необхідні документи, разом із підробленим сортовим посвідченням на насіння від 5.09.2004, були зібрані та подані до управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА, ТОВ «Перемога» отримало компенсацію в розмірі 40500 грн., яка згодом була використана на потреби господарства.
Приблизно в липні-серпні 2007 року в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації знову відбулася подібна нарада, на якій повідомили про відшкодування за посіви ярих культур. Із даного приводу Особа 5 знову зібрав засновників ТОВ «Перемога» і повідомив їм про умови компенсації. Оскільки підприємство не посіяло зазначені ярі культури, його заступник Особа 6 знову запропонував підробити відповідні документи, на що Особа 5 погодився. Після того, як усі необхідні документи, разом з підробленим свідоцтвом на насіння від 15.02.2006, були зібрані та подані до управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, ТОВ «Перемога» отримало компенсацію в розмірі 12000 грн., яка згодом була використана на потреби господарства.
Особа 6 у ході досудового слідства та в судовому засіданні давав подібні пояснення про обставини скоєних злочинів, уточнивши, що підроблені свідоцтва він спочатку подавав до Тульчинської державної насіннєвої інспекції, яка на підставі них видала йому посвідчення про кондиційність озимого насіння від 13.10.2006 та про кондиційність ярого насіння від 3.03.2007.
Зазначені показання засуджених свідчать про те, що їхні дії, направлені на заволодіння державними коштами у виді компенсацій за посіви певних культур, хоча й були тотожними, однак вони розділені в часі, а умисел на заволодіння державними коштами виникав у засуджених та був реалізований окремо після кожної з двох нарад в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, на яких повідомлялося про умови компенсації за посіви спочатку озимих, а потім ярих культур.
За таких обставин під час нового розгляду справи необхідно перевірити в діях Особи 5 і Особи 6 наявність ознак продовжуваного злочину, оскільки, виходячи з вимог ч.2 ст.32 КК, при продовжуваному злочині особа має заздалегідь поставлену загальну мету та єдиний умисел, що об’єднує всі тотожні діяння, поєднані єдиним злочинним наміром. Тобто перевірити наявність у діях Особи 5 і Особи 6, які обвинувачуються за ст.190 КК, кваліфікуючої ознаки цього складу злочину — вчинення його у великих розмірах.
У залежності від установленого розміру заволодіння чужим майном необхідно перевірити правильність кваліфікації дій Особи 5 і Особи 6 за стст.364, 366 КК з точки зору наявності в їхніх діях кваліфікуючої ознаки цих складів злочинів — спричинення тяжких наслідків, оскільки в даному випадку вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити вказані вище обставини і дати їм належну правову оцінку, правильно кваліфікувати дії Особи 5 і Особи 6 та при призначенні їм покарання дотриматися всіх вимог кримінального закону, в тому числі тих, які регулюють питання звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись стст.394—396 КПК (у редакції законів №2533-ІІІ від 21.06.2001 та №3323-ІV від 12.01.2006) та абз.1 п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.
Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24.09.2008 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2009 щодо Особи 5 та Особи 6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.91 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!