Борг свободи не позбавляє

Тимчасове обмеження у виїзді за кордон у зв’язку з порушенням цивільної справи не може застосовуватися як спосіб забезпечення позову

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

1 червня 2011 року                м.Київ                        

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Романюка Я.М., Гуменюка В.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України у справі за позовом ВАТ «ВТБ Банк» до Особи 3, Особи 4, Особи 5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Особи 3, Особи 4, Особи 5 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкас від 21.05.2010 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10.08.2010,

 ВСТАНОВИЛА:

 У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі — ВАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до Особи 3, Особи 4, Особи 5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

1.04.2010 ВАТ «ВТБ Банк» звернулося із заявою про тимчасове обмеження Особи 3, Особи 4, Особи 5 у праві виїзду за кордон до виконання ними зобов’язань перед ВАТ «ВТБ Банк».

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкас від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10.08.2010, заяву ВАТ «ВТБ Банк» задоволено.

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі Особа 3, Особа 4, Особа 5 просять скасувати зазначені ухвали та відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 17.03.2010 ВАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до Особи 3, Особи 4, Особи 5
про стягнення заборгованості за укладеним 14.02.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» і Особою 3 кредитним договором, забезпеченим договорами поруки від 14.02.2008, укладеними ВАТ «ВТБ Банк» з Особою 4 і Особою 5.

У процесі розгляду справи 1.04.2010 ВАТ «ВТБ Банк» звернулося із заявою про тимчасове обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України на підставі ст.6 закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та ст.217 ЦПК.

Задовольняючи позов ВАТ «ВТБ Банк», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду відповідачів за межі України може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Підставою для застосування вказаних заходів суд зазначив ч.3 ст.151, п.2 ч.1 ст.152 ЦПК та стст.1, 6 закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Однак із зазначеними висновками не можна погодитись із таких підстав.

Закон «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції.

Відповідно до стст.1, 2 цього закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та в межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов’язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції та стст.2, 8 ЦПК.

У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та «Лавентс проти Латвії» від 7.11.2002).

Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст.152 ЦПК.

Серед видів такого забезпечення ст.152 ЦПК не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст.33 Конституції право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені законом «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому стст.151—153 ЦПК, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв’язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що суди застосували зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.

Порушення судами зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення позову прийнята судом поза межами його компетенції, тому в розумінні цих норм не можна визнати, що ухвала постановлена «судом, встановленим законом».

Відтак, ураховуючи те, що основ­ним принципом судочинства, закріп­леним Конституцією, є законність і що відповідно до ст.2 закону «Про судоустрій України» суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави, при постановленні зазначених ухвал суди діяли всупереч нормам процесуального законодавства та поза межами своїх процесуальних повноважень, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості касаційного оскарження таких ухвал не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку, тому що заборона такого перегляду стосується ухвал, постановлених судом у межах своїх повноважень.

Таким чином, оскільки ухвали щодо застосування способу забезпечення позову постановлені попередніми судовими інстанціями з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, вони підлягають скасуванню.

Керуючись стст.336, 342 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду

 УХВАЛИЛА:

 Касаційну скаргу Особи 3, Особи 4, Особи 5 задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкас від 21.05.2010 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10.08.2010 скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.