Добір: рецепт удосконалення

Науковці пропонують відмовитися від дистанційної форми навчання, а іноземці — не захоплюватися нововведеннями

Вища кваліфікаційна комісія суддів провела вже три добори кандидатів на посади суддів. Процедура кожного із них удосконалювалася, а для охочих одягти мантію — навіть ускладнювалася. Пояснювали такі перетворення бажанням довірити вершити правосуддя кваліфікованим спеціалістам. Недавно судді, які пройшли добір, розповіли, що ще можна змінити. Своїм досвідом поділилися й іноземні колеги.

Не все те добре, що нове

Під час ІІІ щорічної міжнародної науково-практичної конференції «Правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: шляхи вдосконалення кваліфікаційних та дисциплінарних інституцій у світлі конституційної реформи» суддя з Польщі, головний спеціаліст відділу міжнародних відносин Національної школи судочинства та прокуратури Польщі, доктор юридичних наук Гжегож Борковський розповів колегам про те, як у Польщі стають суддями.

За його словами, тривалий час у судах існували посади асесорів —осіб, які мали ті ж повноваження, що й судді, але, по суті, були їхніми помічниками. «Практика була хороша, але згодом припинилася. Однак нині ми знову замислюємося над тим, щоб повернутися до неї», — пояснив Г.Борковський. Справа в тому, що в процесі добору суддів виникли додаткові питання й сумніви щодо професійності кандидатів на посади служителів Феміди. «Треба пройти навчання, скласти іспит, попрацювати референтом, але чи може така людина бути суддею? Навіть у Ради юстиції Польщі виникло питання: як можна оцінити професійні та моральні якості кандидата на посаду, який ніколи не виконував роботи судді?» — повідомив Г.Борковський.

Він також зауважив, що бажання повернутися до інституту асесорів викликане необхідністю перевірки претендентів на мантії, випробуванням їх на цій серйозній посаді, і тільки після всього — призначати безстроково.

Для розуміння

Питання підвищення кваліфікації суддів актуальне й для Туреччини. Про це повідомив заступник генерального секретаря Вищої ради суддів та прокурорів Турецької Республіки Енгін Дурнагол. «Ми з 2011 р. запровадили курси іноземної мови для суддів та прокурорів. Так, щорічно ми направляємо на навчання до інших країн певну кількість осіб, щоб вони вдосконалили, а то й вивчили англійську мову. Ми підтримуємо всі спільні проекти з іншими країнами, щоб допомогти нашим суддям і прокурорам учитися», — пояснив Е.Дурнагол.

Як він повідомив, у 2013 р. вже повернулися з навчання 46 суддів та прокурорів. Оскільки нововведення корисне для роботи й налагодження міжнародних відносин, Туреччина продовжуватиме його активно впроваджувати. На доказ ефективності нововведення сам Е.Дурнагол теж говорив англійською.

Враження із Страсбурга

Для українських суддів обмін досвідом з іноземними колегами та стажування за кордоном — звична справа. «ЗіБ» неодноразово писав про враження носіїв мантій від подібних поїздок, напрацювання та перейнятий досвід. Таким вирішив поділитися і Сергій Стасюк із Господарського суду м.Києва, який із 26 травня до 6 червня цього року перебував з колегами в Страсбурзі. Навчальний візит відбувся в рамках підвищення кваліфікації суддів, що здійснюється Національною школою суддів.

«Приємно, що це були не форматні зустрічі з численними доповідями. Навпаки, розмова велася у формі діа­логу. Судді мали можливість запитати про все, що їх цікавило, висловити свої погляди щодо питань, які розглядаються Європейським судом з прав людини», — пояснив С.Стасюк.

За словами судді, за останні 2 роки ВККС спільно із Центром сприяння підвищенню кваліфікації із навчальним візитами до м.Страсбурга направили близько 80 суддів із України. «Це свідчить про неабияке зацікавлення українських суддів роботою Європейського суду», — переконаний С.Стасюк. До того ж, за його словами, останнім часом в українському правовому полі значна увага приділяється обговоренню проблеми виконання рішень ЄСПЛ. Суддя пояснив, що «навчальні візити дають змогу попередити прийняття рішень національними судами всупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також позиції Євросуду». Тим паче, переконаний С.Стасюк, такий досвід корисний, зважаючи на наміри України підписати угоду про асоціацію з ЄС.

Слово того, хто пройшов крізь добір

Михайло Жернаков призначений Президентом у лютому 2012 року на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду. А 30 вересня цього року отримав рекомендацію ВККС для переведення до Окружного адміністративного суду м.Києва. Незважаючи на нетривалий час роботи, М.Жернаков уже мав чим поділитися з колегами. Зокрема, розповів із власного досвіду про переваги та недоліки добору. «Сформований нині сучасний добір не можна вважати остаточно внормованим, незважаючи на великий прогрес у цій справі», — переконаний М.Жернаков і додав, що сказане ним не можна вважати критикою, а порадою того, хто сам його пройшов.

Перше, на що звернув увагу суддя, наявність 3-річного стажу в системі права, як однієї з обов’язкових умов добору на посаду судді. «Законодавчо чітко не визначено, що саме варто розуміти під стажем у галузі права. У законі зазначається, що це стаж роботи після здобуття спеціальної освіти — кваліфікаційного рівня не нижче ніж «спеціаліст». Але ж 5 років стажу в юридичному відділі суб’єкта господарювання та 5 років досвіду роботи в органах внутрішніх справ або в право­захисній організації — дещо різні стажі», — переконаний М.Жернаков.

Він зауважив: навіть його колеги, які прийшли працювати суддями після посади прокурора, говорили, що «за перші півроку роботи їм довелося перевчитися. А це було важко».

Важливою в цьому процесі М.Жернаков вважає недавно впроваджену спеціальну підготовку кандидатів на посади суддів. «Вона допомагає професійно та морально підготуватися до роботи суддею», — переконаний законник.

Згадуючи добір, зупинився його колишній учасник і на тестових завданнях. «У 2011 р., коли я сам їх виконував, значна кількість питань у тестах стосувалася теоретичних знань. Приємно, що після проведення ВККС великої роботи нині тести більш зорієнтовані на практичні навички майбутнього судді, його вміння застосовувати норми права, принципи судочинства тощо. На мою думку, це безумовний прогрес, як і використання в підготовці майбутніх суддів інтерактивних методів», — зауважив М.Жернаков.

Погляд науковця

Не з таким позитивом ставиться до використання інтерактивних методів заступник декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка Віталій Косович. На його думку, успішна реалізація спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів викликає певні зауваження. Зокрема, науковця непокоїть заочна форма навчання. «Багато спокус перед інтер­активними методами, в тому числі й дистанційними. Але в такому випадку ми ризикуємо перейти до дистанційованості від знань», — стурбований В.Косович. Науковець додав, що «за результатами 6-місячного навчання разом із представниками школи суддів дійшли висновку, що більш ефективна, більш правильна та доцільна форма навчання — денна».

Поділився В.Косович й своєю позицією щодо співпраці ВККС та Вищої ради юстиції. На його думку, треба усунути кілька неузгодженостей у законодавстві щодо роботи ВККС та ВРЮ. Йдеться про ст.29 закону «Про Вищу раду юстиції» та п.11 ч.1 ст.66 закону «Про судоустрій і статус суддів», де визначено перелік документів, необхідний для рекомендації та призначення на посаду судді. Порівнявши зазначені статті, науковець виявив юридичну колізію — відмінні переліки документів для призначення на посаду судді. В.Косович вважає, щоб її виправити, треба внести відповідні зміни до законодавства або ж «виходити із відомих часових принципів. Оскільки ці акти мають рівну юридичну силу, то прийнятий раніше акт має верховенство».

Незважаючи на виявлені науковцем неточності в законодавстві та недоліки в спецпідготовці кандидатів у судді, він зауважив, що «сформований механізм добору суддів відповідає світовим та європейським стандартам». Хоча наголосив, що працювати є над чим.

Голова ВККС Ігор Самсін пообіцяв врахувати побажання колег, погодився, що під час спеціальної підготовки більш ефективна все ж таки стаціонарна форма навчання. Також очільник комісії закликав колег надсилати свої пропозиції щодо вдосконалення роботи ВККС, процедури добору суддів, формування суддівського корпусу тощо. Запевнив, що буде розглянута кожна думка.

ПРЯМА МОВА

— Україна нагадує мені Алісу в Країні Чудес, яка запитує кота, в які двері їй краще пройти. На місці кота я б поцікавився в неї: «Скажи мені, куди ти хочеш дістатися, і я скажу, куди тобі йти». Проте, як показує досвід Польщі, часто доводиться повертатися до вже початого і перевіреного в минулому.

— Президент України виконує суто церемоніальну роль у призначенні суддів на посади. Із 958 осіб, які були рекомендовані ВККС для призначення вперше, та 1362 законників, яких рішеннями комісії було рекомендовано для переведення до інших судів, глава держави не відмовив жодному з них.