Коли фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера, з держреєстру виключається вся інформація про неї.
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28 травня 2013 року м.Київ №21-97а13
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 10 до Державної податкової адміністрації, ДПІ у Солом’янському районі м.Києва про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2007 року Особа 10 звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на ст.22 Конституції та стст.1, 3, 5, 9 закону «Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22.12.94 №320/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), просив зобов’язати:
— ДПА скасувати присвоєний йому ідентифікаційний номер, вилучити всю інформацію про нього з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, знищити його облікову картку з ідентифікаційним номером;
— ДПІ зробити в його паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завіривши її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою;
— ДПА та ДПІ здійснювати облік його як платника податків та інших обов’язкових платежів за раніше встановленими формами обліку за прізвищем, іменем та по батькові без застосування ідентифікаційного номера.
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 8.02.2010 в задоволенні позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.09.2010 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: зобов’язав ДПА вилучити присвоєний позивачу ідентифікаційний номер та всю інформацію про нього з Державного реєстру; зобов’язав ДПІ здійснювати облік позивача як платника податків та інших обов’язкових платежів за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 29.11.2012 скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись із ухвалою ВАС, Особа 10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування ч.2 ст.1 закону №320/94-ВР у подібних правовідносинах, просить ухвалу ВАС від 29.11.2012 скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права заявник надав ухвали ВАС від 25.10.2012 та 6.11.2012 (справи №№К-32959/10, К-14404/10 відповідно).
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що реалізація права позивача на альтернативну форму обліку при сплаті податків та інших обов’язкових платежів залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідачів. Оскільки позивач не дотримався процедури відмови від ідентифікаційного номера, встановленої Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина щодо ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів, затвердженим спільним наказом ДПА та МВС від 19.10.2004 №602/1226 (зареєстровано в Мін’юсті 20.10.2004 за №1345/9944), то це питання відповідачі по суті не розглядали.
У судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд, ухвалюючи протилежні рішення у подібних правовідносинах, виходив із того, що внесення до Державного реєстру інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено ч.2 ст.5 закону №320/94-ВР. А у випадку, коли ідентифікаційний номер громадянину вже присвоєний і відповідна інформація про таку особу вже внесена до Державного реєстру, то цей номер підлягає негайному анулюванню, а інформація — безумовному вилученню із зазначеного реєстру. Законом №320/94-ВР також передбачено лише офіційне повідомлення про відмову від ідентифікаційного номера органів державної податкової служби.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції ч.2 ст.1 закону №320/94-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
Статтею 35 Конституції кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.
Обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено в ст.67 Основного Закону.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач є віруючим громадянином України та прихожанином Української православної церкви, у зв’язку з чим 20.02.2007 він звернувся до відповідачів із заявами, у яких просив проставити відмітку в паспорті, скасувати його ідентифікаційний номер, вилучити всю інформацію про нього з Державного реєстру, здійснювати в подальшому облік його як платника податків та інших обов’язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера і знищити його облікову картку з ідентифікаційним номером. У свою чергу, відповідачі поінформували заявника про процедуру відмови від ідентифікаційного номера, передбачену Порядком, та необхідність подання певного переліку документів.
Згідно з ч.2 ст.1 закону №320/94-ВР для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Частиною 2 ст.5 цього закону, яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Державного реєстру, визначено стст.3, 5 закону №320/94-ВР. Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам — платникам податків та інших обов’язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов’язкових платежів; прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов’язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов’язкових платежів.
Згідно з ч.3 ст.9 зазначеного закону фізичні особи — платники податків та інших обов’язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов’язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об’єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов’язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до ч.3 ст.5 цього закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Системний аналіз зазначених вище правових норм дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВС підстави для висновку, що у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає вилученню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов’язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням закону №320/94-ВР, який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб, зазначений закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.
За таких обставин висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а тому ухвала ВАС від 29.11.2012 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 10 задовольнити.
Ухвалу ВАС від 29.11.2012 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Матеріали за темою
Чи можна безкарно заходити на приватне подвір’я, навіть якщо ділянка не належить потерпілому — ВС
12.04.2024
Коли збір і зберігання даних користувачів Інтернету порушує права людини: нова практика ЄСПЛ
20.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!