Коли технологія розпізнавання обличь порушує конвенцію — рішення ЄСПЛ

Використання такої особливо нав’язливої технології розпізнавання обличчя для ідентифікації та арешту учасників мирних акцій протесту може мати негативний ефект щодо прав на свободу вираження поглядів і свободу зібрань.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 4.07.2023 у справі «Glukhin v. Russia», інформує «Закон і Бізнес».

Заявник провів одиночний пікет на підтримку іншого політичного активіста, проїхавшись у московському метро з картонною фігурою останнього в людський зріст та банером. Через кілька днів його заарештували, коли він їхав у метро.

Здійснюючи оцінку обставин справи за ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ дійшов висновку, що дії заявника були його способом висловити думку з питання суспільного інтересу, й нетерпимість, яку влада виявила до його одиночного пікету, що, безперечно, був мирним, не була обґрунтована «відповідними або достатніми підставами».

Суд відзначив, що інституції конвенції вважають, що моніторинг дій та переміщень фізичної особи в громадському місці за допомогою камери, яка не записувала візуальних даних, сам по собі не є формою втручання у приватне життя. Однак застереження щодо приватного життя можуть виникнути, щойно з’явиться будь-який систематичний або постійний запис таких персональних даних, зокрема фотографії ідентифікованої особи.

Аналізуючи питання наявності та пропорційності втручання у право заявника, ЄСПЛ зазначив, що законодавство держави-відповідача, зокрема положення чинного на час подій закону «Про обробку персональних даних», сформульовані занадто широко та не містили жодних обмежень щодо характеру ситуацій, які можуть призвести до використання технології розпізнавання обличчя, передбачуваних цілей, категорій людей, які можуть стати ціллю, або щодо обробки конфіденційних персональних даних. Крім того, уряд не посилався на будь-які процедурні гарантії, механізми наглядового контролю та доступні засоби правового захисту, що мали б супроводжувати використання технології розпізнавання обличчя. Тобто національне законодавство навіть не передбачало фіксації в офіційних документах/ базах або повідомлення особи/ громадськості про використання технології розпізнавання обличчя.

ЄСПЛ вважав заходи, вжиті до заявника, «особливо нав’язливими» тому, що вони стосувалися технології розпізнавання обличчя в реальному часі. Оброблені персональні дані містили інформацію про участь заявника в мирній акції протесту, а отже розкривали його політичні погляди. Відповідно, вони належали до спеціальних категорій конфіденційних даних, які потребують підвищеного рівня захисту.

За таких обставин використання технології розпізнавання обличчя для ідентифікації заявника не відповідало «нагальній суспільній потребі» та є несумісним з ідеалами й цінностями демократичного суспільства, керованого верховенством права. Тож мало місце порушення ст. 8 конвенції.  

Закон і Бізнес