Поширення фото в соціальній мережі без обмеження кола користувачів, які можуть його переглядати, є публічним показом, який особа здійснює самостійно. Це уможливлює використання таких фото іншими особами,
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №214/11028/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі спір стосувався використання іншою особою фото, яке позивач розмістила на своїй сторінці у Facebook, а також видалення відповідачем окремих коментарів до нього, що принижують честь, гідність, ділову репутацію її чоловіка як керівника одного із КП.
Суди перших інстанцій позов частково задовольнили, стягнувши із відповідача компенсацію моральної шкоди на користь позивачів у сумі 140 тис. грн.
КЦС зауважив, що у разі якщо фото були відкриті лише для певного кола користувачів, то публічного розповсюдження таких фото не було, а отже їх використання без згоди особи є неправомірним. Проте, за обставин даної справи, позивач, відмічаючи на фото свого чоловіка, мала усвідомлювати, що це фото буде опубліковане й на його сторінці, а відтак буде доступне для всіх відвідувачів.
Крім цієї справи, до щомісячного огляду практики КЦС за липень 2023 року включені й інші.
У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, акцентовано, що суд має підстави визначити розмір збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, якщо вони істотно зросли порівняно з датою подання позову. Застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).
У спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що роботодавець вправі самостійно визначити критерії нарахування та виплати одноразової винагороди за вислугу років, її розмір, в тому числі й з урахуванням фінансового стану. Проте її ненарахування взагалі прямо суперечить умовам колективного договору і порушує вимоги ст.5 закону «Про колективні договори та угоди».
У спорах, що стосуються питань процесуального права, акцентовано, що сам по собі факт, що майнова шкода, завдана суб’єкту владних повноважень його працівником під час проходження публічної служби, не змінює правової природи спору, який стосується відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі стст.1172, 1191 ЦК, та не перетворює такий спір на публічно-правовий.
У спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС наголошено, що розрахунок заборгованості за аліментами боржника, який веде особисте селянське господарство, державному виконавцю потрібно проводити за загальним правилом — виходячи з фактичного заробітку (доходу) (ч.1 ст.195 СК), а не із застосуванням положень ч.2 ст.195 СК, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!