Приватизація vs дискримінація

або Які правові та побутові наслідки чекають на сім’ї в разі поділу набутого в шлюбі майна?

У травні минулого року змінилися норми Сімейного кодексу стосовно формування складу майна подружжя. Що ж відбулося після перенесення безоплатно одержаних квартир та земельних ділянок з площини сумісної власності подружжя в площину особистої приватної власності?

Стрибок у протилежний бік

Практика застосування норм законодавства про віднесення приватизованих квартир та безоплатно переданих земель до спільного або особистого майна дружини або чоловіка до 11.01.2011 була неоднозначною — кількість рішень судів, якими приватизоване майно визнавалося спільним, і рішень з протилежними висновками була майже однаковою. Суди здебільшого відносили приватизовані протягом існування шлюбу на ім’я чоловіка чи дружини або одержані безоплатно об’єкти до їх спільної власності, керуючись стст.60, 61 СК про належність подружжю будь-якого майна, набутого в шлюбі, за винятком індивідуального та виключеного з цивільного обороту.

Наступним кроком у напрямку врегулювання спірної належності ­безоплатно переданих (приватизованих) об’єктів став закон «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 №2913-VI, яким перелік об’єктів спільної сумісної власності подружжя був доповнений земельними ділянками та квартирами, одержаними безоплатно. Приписи про віднесення нажитого в шлюбі майна до спільного містить і Цивільний кодекс (ч.3 ст.368). Водночас він не ділить підстав набуття права власності на оплатні та безоплатні, а визнає правомірним набуття майна лише на підставах, що не заборонені законом (ст.328).

Несподіванкою став законодавчий стрибок у діаметрально протилежний бік від раніше зайнятої позиції щодо формування складу майна подружжя. Так, законом «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17.05.2012 №4766-VI безоплатно одержані об’єкти майна — квартири та земельні ділянки — перенесено з площини сумісної власності подружжя у площину особистої приватної (ч.5 ст.61 виключена, а ст.57 доповнена пп.4 і 5 про віднесення приватизованих квартир та безоплатно одержаних земельних ділянок до особистого майна чоловіка або дружини). Наслідки такої «рокіровки» для сімей, в період існування яких була(и) безоплатно одержана(і) земельна(і) ділянка(и), наразі є плачевними, оскільки цими змінами, на моє переконання, порушується баланс прав при розлученні, спадкуванні, відчуженні такого майна, через що інший з подружжя, на якого не була оформлена безоплатна передача майна, опиняється в дискримінованому становищі.

Цінність у одному примірнику

Згідно з чинною редакцією стст.57, 61 СК при розлученні особа, яка зазначена як одержувач ділянки із земель з державної або комунальної власності, отримує невиправдано великі переваги перед іншим з подружжя, оскільки земельна ділянка має значну вартість, яка в більшості українських родин є цінністю у одному примірнику, отже, інший з подружжя за таких обставин не одержує жодного майна. Таке становище суперечить закладеному від початку до сімейного законодавства засадничому принципу стосовно формування спільного майна подружжя, який набуття подружжям майна не ставить у залежність від роду занять кожного й наявності чи відсутності самостійного заробітку (доходу).

За умови розташування на земельній ділянці житла та інших будівель, зведених у шлюбі, питання розподілу земельної ділянки вирішується за допомогою правил, установлених ст.120 Земельного кодексу та ст.377 ЦК, проте це відбувається через складні, тривалі та дорогі судові й експертні процедури, як правило, поза межами судового процесу щодо поділу майна, шляхом подання окремих позовів. З урахуванням нині існуючої вартості землевпорядної, будівельної експертиз та вартості оцінки майна судовий захист права на земельну ділянку, на якій розміщена частина будівель та споруд, що одержана через поділ майна, є проблематичним. Водночас у випадку, коли земельна ділянка не забудована або забудована фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності, всупереч загальноприйнятим правилам про спільність майна в шлюбі незалежно від роду занять, дружина або чоловік, який не є одержувачем безоплатної ділянки, залишається незахищеним.

Одержання спільного права власності подружжя на земельну ділянку через набуття цього права в шлюбі також цілком узгоджується з іншим чинним законодавством. Так, ЗК передбачена можливість набуття громадянами права власності на ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності, приватизації тих, що раніше надані їм у користування (стст.81, 116). Ключові поняття «набуття», «набуте», «набувають» вживаються в законодавстві для визначення надходження майна в будь-який спосіб, передбачений або не заборонений законодавством, у тому числі й шляхом безоплатного передання. Статтею 60 СК передбачено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності, що, з огляду на визначення в ст.81 ЗК безоплатного передання земельної ділянки одним із способів набуття права власності, є правовою підставою формування саме спільного, а не індивідуального майна. Таке переконання посилюється і ч.2 цієї статті, яка виключає зі складу шлюбного майна лише речі індивідуального користування, земельну ділянку до яких віднести важко. Неможливо ігнорувати й правило, передбачене ч.1 ст.61 СК, відповідно до змісту якого винятком щодо спільності майна, набутого в шлюбі, є лише майно, виключене з цивільного обороту, до переліку якого земельні ділянки не віднесені.

Отже, завдяки останнім змінам, внесеними до СК законом №4766-VI, фактично набули нового вигляду стст.60, 61 кодексу. Поняття «безоплатне одержання земельної ділянки» виведено за межі терміна «набуття» без унесення відповідних змін до згаданих норм закону. Створення такої колізії між нормами в межах одного кодексу ускладнює правозастосування та розриває його логічний зв’язок з іншими галузями законодавства.

Системний аналіз змісту стст.81, 116 ЗК, відповідно до яких нібито безоплатно виділені земельні ділянки належать на праві індивідуальної власності тому, хто їх одержав, не підтверджує такий висновок. Стаття 81 ЗК передбачає право власності громадян на землю, проте в тексті цієї статті не зазначено набуття громадянином, що перебуває у шлюбі, права особистої або індивідуальної власності. Право громадянина на безоплатне одержання землі в цій статті міститься поряд із набуттям за цивільно-правовими угодами, укладання яких одним із подружжя не виключає набутого за таким договором майна зі спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне зауваження стосується і змісту ст.116 ЗК, яка також некоректно була використана для внесення відповідних змін до сімейного законодавства.

ЛАРИСА ЖУРАВСЬКА - адвокат, ТОВ «Адвокатська фірма «НІКА»