Згода на угоду з майном дитини: що змінилося для українців за кордоном

Українці за кордоном можуть посвідчити довіреність чи згоду на продаж спільного майна в консульстві. Мін’юст і МЗС оновили правила таких нотаріальних дій — зокрема, щодо майна дітей і роботи представників.

Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін’юст.

Громадяни України за кордоном можуть звертатися до дипломатичних установ для вчинення визначених законом нотаріальних дій: наприклад, щоб посвідчити довіреність, надати згоду на правочин щодо майна дитини або на розпорядження спільним майном подружжя. Порядок таких дій визначає положення, затверджене наказом Міністерства юстиції та МЗС від 27.12.2004 №142/5/310. Зміни до нього затвердили 4 серпня 2026 року.

Правочини від імені малолітніх і визнаних судом недієздатних осіб вчиняють батьки, усиновлювачі або опікуни. Консул не посвідчує правочин, який від імені малолітньої дитини укладає представник батьків чи одного з них.

Якщо йдеться про управління майном дитини (ч.2 ст.177 Сімейного кодексу), одному з батьків потрібна нотаріально посвідчена згода другого. Без неї можна обійтися лише тоді, коли другий з батьків:

захоплений у полон чи заручники, інтернований у нейтральні держави;

зник безвісти за особливих обставин або визнаний безвісно відсутнім;

щонайменше пів року поспіль живе окремо від дитини й не бере участі в її вихованні та утриманні;

має невідоме місце проживання.

Неповнолітні вчиняють правочини щодо майна за нотаріально посвідченою згодою батьків, усиновлювачів або піклувальника, а особи з обмеженою дієздатністю — за згодою піклувальника. Якщо ж дитина безоплатно отримує у власність майно, зокрема нерухомість, якою користується, дозвіл органу опіки не потрібен.

Опікун не може укладати, а піклувальник — погоджувати договори між підопічним і своїм подружжям чи близькими родичами. Винятки — дарування майна підопічному та передання йому майна в безоплатне користування за договором позички.

Якщо правочин стосується розпорядження спільним майном подружжя (крім відчуження та іпотеки), а документ про право власності оформлено на одного з них, консулу обов’язково подають нотаріально посвідчену згоду другого.

Коли діє представник, консул встановлює його особу, дієздатність і обсяг повноважень. Він також перевіряє за Державним реєстром актів цивільного стану, чи не помер довіритель, за Єдиним держреєстром юросіб, ФОП та громадських формувань — чи не припинена юрособа, а за Єдиним реєстром довіреностей — чи дійсна сама довіреність.

Згоду на вчинення правочину посвідчують за усним зверненням дієздатної особи. У документі мають бути:

чітко визначені дії, на які надається згода;

дата й місце складання;

повні персональні дані того, хто звертається, і того, кому надається згода, зокрема РНОКПП і паспортні дані;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності).

У згоді можна передбачити й інші умови, а також строк дії, який зазначають словами.

Закон і Бізнес