Як Маселко на Кравця образився

ВРП не стала по суті заступатися за свого члена, але ототожнила в цілому клієнта з його адвокатом

Навіть залишаючи Вищу раду правосуддя, Роман Маселко встиг ще раз поскаржитися на тиск та посягання на його незалежність. Особливо — на одного із колег, який не приховує власної оцінки екс-активіста і тепер вже екс-члена ВРП.

«Тиск» у генезі

Якщо детально переповідати розвиток конфлікту, що виник рік тому, це займе чимало рядків. Тож стисло нагадаємо, що розпочався він із розгляду в Раді рекомендації про призначення на суддівську посаду Олександра Віхрова. Не в останню чергу завдяки зусиллям і запитанням Р.Маселка, в цьому адвокатові було відмовлено.  

На це відреагувала РАУ рішенням від 12.08.2025 №82, в якому звернулася до ВРП, етичної ради щодо оцінки дій Р.Маселка. Бо, на думку адвокатів, вимога Р.Маселка надати записи спілкування адвоката з клієнтом, а також інші відомості щодо особистого життя кандидата, є проявом недотримання етичних стандартів та порушення присяги члена ВРП.

У жовтні того ж року ВРП не виявила втручання в діяльність Р.Маселка з боку РАУ, хоча й звернула увагу на необхідність утриматися від загальних обвинувачень на адресу органу в цілому.

Але цим конфлікт не вичерпався: РАУ звернулася зі скаргою стосовно Р.Маселка, і КДКА Закарпатської області в січні цього року порушила дисциплінарну справу. Своєю чергою, екс-активіст знову поскаржився до ВРП, яка цього разу повторно звернула увагу РАУ на «необхідність утримуватися від заяв та прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність ВРП».

Після цього, КДКА, розглянувши дисциплінарну справу, застосувала до Р.Маселка стягнення у виді попередження. Останній знову повідомив ВРП про тиск.

Розглянувши скаргу, ВРП наголосила, що «ухвалення дисциплінарного рішення щодо члена ВРП як адвоката, діяльність якого зупинена, може створювати загрозу незалежності члена конституційного органу та розцінюватися як втручання у здійснення ним повноважень».

І ось новий оберт. Цього разу розглядалися одразу 4 додаткових повідомлень Р.Маселка щодо розвитку подій.

У межах свободи слова

Зокрема, він переповів висловлювання представника РАУ Валентина Гвоздія на засіданні робочої групи з питань розроблення і впровадження заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Проте в цій частині Рада не вбачала якогось тиску ні на Р.Маселка, ні на орган в цілому. Бо, як зазначено в рішенні ВРП, «свобода вираження поглядів… поширюється на позиції, які можуть не збігатися з позицією ВРП».

Паралельно Р.Маселко оскаржив рішення КДКА до Львівського окружного адміністративного суду. Інтереси відповідача представляв Ростислав Кравець, який не воднораз перетинався із Р.Маселком на засіданнях ВРП та її палат, опонуючи йому та відстоюючи інтереси суддів.

У рішенні ВРП «Про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя» від 13.08.2026 №1661/0/15-26 наведено чимало цитат із висловлювань Р.Кравця в суді. Їх, вочевидь, підбирав Р.Маселко, хоча сам не брав участі в засіданні. Власне цей факт й здивував Р.Кравця: «В мене складається враження, що… рішення вже готове, з огляду на склад сторін».

«Що, у нас пан Маселко якийсь особливий? Він хоче за допомогою Львівського ОАС отримати якийсь особливий статус?», — дивувався адвокат тому, що суд взагалі відкрив провадження. «Те, чим займається зараз пан Маселко, я вважаю… об’єктивно можна кваліфікувати як правовий тероризм», — ще одна цитата Р.Кравця з рішення ВРП.

«Чи є в законі, що пану Маселку заборонено порушувати Правила адвокатської етики? Ну, це ж абсурдне питання, яке ви поставили», — реагував Р.Кравець

«Будь ласка, Закарпаття або Київ, щоб ніхто не сказав, що Львівський ОАС — ручний суд пана Маселка… Я думаю, що рішення вже готове, рішення — задовольнити позов пана Маселка», — спрогнозував Р.Кравець і як у воду дивився…

З погляду стороннього спостерігача, чимало цитат взагалі не мали б потрапити в рішення Ради, бо з жодного боку не можуть сприйматися як тиск на Р.Маселка.

До речі, члени ВРП розцінили більшість висловлювань адвоката як такі, що не виходять за межі свободи слова або «становлять оціночні судження. Навіть те, де Р.Кравець говорить: «Не дивлячись на те, що пан Маселко зазначає, що в нього якісь психічні розлади, неспроможність спілкуватися з адвокатами… Я не побачив, що в нього є якісь психічні розлади. Я, звичайно, не психіатр».

І ця оцінка ВРП контрастує із позицією деяких суддів, які вдаються до інтерполяції певних висловлювань на статті Кримінального кодексу, навіть якщо прямих вказівок на злочин вони не містять.

«Охолоджувальний ефект» і «підігріті» пропозиції

Втім, ухваливши рішення №1661/0/15-26, ВРП заступилася не за свого члена, тепер вже колишнього, а за власний авторитет. Зокрема, наголошено, що «фактичне повідомлення судді… про те, що ухвалення рішення на користь члена ВРП буде доказом його залежності та підставою для майбутнього дисциплінарного переслідування, створювало охолоджувальний ефект». Адже, за оцінкою членів Ради, у суспільства могло скластися «враження про можливість впливу на суд та судове рішення в позапроцесуальний спосіб» з боку ВРП, а це вже «підриває незалежність судової влади».

Також у рішенні наголошено, що твердження про узурпацію влади у ВРП з боку Григорія Усика та Р.Маселка, які «не підтверджені жодними доказами», дискредитують діяльність конституційного органу. Йдеться про цитату Р.Кравця (якщо спиратися на наведену розшифровку): «Пан Маселко виходить за межі наданих йому повноважень і, як пан Усик, просто займається узурпацією влади Вищої ради правосуддя із спотворенням діяльності конституційного органу заради власних, я так розумію, комерційних інтересів з огляду на отримання відповідних грантів тієї організації, яку він представляє».

Щоправда, резолютивна частина рішення певною мірою здивувала тим, що один незалежний орган звернувся до іншого — з’їзду адвокатів України — із проханням «вжити заходів для недопущення» подальшого вчинення РАУ дій, що підривають авторитет суддів, судів та органів системи правосуддя, зокрема ВРП, дискредитують цей орган та посягають на його незалежність. Бо важко уявити формулювання відповідної резолюції з’їзду та перелік таких заходів, якщо він пристане на пропозицію.

Так само навряд чи РАУ чи НААУ стануть голосувати (проводити опитування з-поміж всіх членів?) «за» чи «проти» кожного з наведених висловлювань Р.Кравця. А саме таку пропозицію містить рішення ВРП. Адже це вже нагадує ототожнення клієнта з його представником.

Абстрактним є й заклик до РАУ «вжити заходів для недопущення використання судового представництва як засобу тиску на суд і дискредитації органів судової влади». Бо тоді будь-яка критика в суді рішень ВРП щодо стягнень, які накладені на суддів, можна, за такою логікою, розцінити як дискредитацію органу. Хоча Велика палата ВС скасовує чимало таких актів, що, напевне, і слугувало підставою для узагальнення, зробленого Р.Кравцем: «Велика аалата встановила, що ВРП — це орган суддівської інквізиції».

Водночас, доволі слушним є рішення в частині звернення до Комітету ВР з питань правової політики щодо врахування обставин цього спору для законодавчого регулювання гарантій діяльності членів ВРП. І от коли в законі буде прямо вказано, що на адвоката, який став членом конституційного органу, ПАЕ не поширюється в принципі, то і подібні суперечки не виникатимуть.

Закон і Бізнес