Чому не можна демонтувати МАФ без скасування його реєстрації в ДРРП як нерухомості — ВП ВС та ЄСПЛ

Необхідність забезпечення швидкої та ефективної кампанії з демонтажу незаконних споруд з вулиць не виправдовує нехтування вимогами принципу верховенства права.

З огляду на такий висновок Європейського суду з прав людини, Велика палата Верховного Суду скасувала за виключними обставинами попередні судові рішення у справі №826/25177/15, інформує «Закон і Бізнес».

У 2015 році позивач просив суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати припис Департаменту міського благоустрою КМДА про демонтаж об’єкта нерухомого майна. Суд першої інстанції відмовив у позові, із чим погодився апеляційний суд. Касаційна інстанція відмовила у відкритті провадження.

Спір дійшов до ЄСПЛ, який постановив рішення від 9.10.2025 у справі «Мошін проти України», встановивши порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ виходив з того, що заявник був офіційно зареєстрований як власник будівлі площею 60,9 м², яка була класифікована як нерухомість; його право власності не оскаржувалося, не визнавалося недійсним або іншим чином не ставилося під сумнів органами державної влади, доки суди не були покликані розглянути ex post facto питання про законність демонтажу.

Суд у Страсбурзі врахував, що демонтована будівля мала певні особливості (заявник надав копію «технічного паспорта», виготовленого Київським МБТІ, де зазначено, що приміщення є одноповерховим об’єктом «нерухомості», зведеним у 1989 році, з бетонним фундаментом і металеві стіни), тому слід було б проявити особливу ретельність та обережність під час її придбання як «нерухомості» (Заявник сплатив за неї 74850 грн. або 7000 євро на той час та використовував як пункт збору та переробки скла. — Прим.ред.)

Однак, ЄСПЛ зауважив, що реєстраційні органи влади жодного разу не поставили під сумнів класифікацію будівлі та не відмовили в її реєстрації. Хоча в ініційованому заявником провадженні після демонтажу майна, національні суди одноголосно дійшли висновку, що спірна будівля з огляду на її характеристики не була «нерухомістю», а тимчасовою спорудою.

Своєю чергою, ВП ВС зазначила, що державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права. Проте наголосила, що презумпція права власності особи на нерухоме майно має бути спростована у встановленому законом порядку.

Однак суди попередніх інстанцій взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставині наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нежитлову господарську будівлю. Тож, з огляду на порушення принципів верховенства права та офіційного з’ясування всіх обставин, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Закон і Бізнес