Спори за участю військовослужбовців

Відновлення дієвості адмінсудочинства змінами до закону «Про виконавче провадження»

21.05.2026 на розгляд законодавчого органу подано проєкт закону «Про внесення зміни до п.10-2 розд.XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Ця законодавча ініціатива (проєкт №15264) спрямована на подолання існуючої правової невизначеності у сфері примусового виконання судових рішень немайнового характеру, боржниками за якими виступають органи військового управління та інші суб’єкти владних повноважень оборонного сектору. Законопроєкт має на меті збалансувати інтереси держави в умовах воєнного стану з конституційним правом громадян на судовий захист та фактичне виконання судових рішень.

Відповідно до чинної редакції абз.22 п.10² розд. XIII закону «Про виконавче провадження» в період дії воєнного стану в Україні зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади та установи, які входять до складу Збройних Сил України. Наразі закон передбачає вичерпний перелік винятків із цього правила, до яких належать рішення за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку та щодо забезпечення військовослужбовців житлом, а також рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, та рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Таке нормативне регулювання фактично зупинило примусове виконання широкого кола судових рішень немайнового характеру. Зокрема, йдеться про рішення, якими суди зобов’язують суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

На практиці це призвело до неможливості примусового виконання рішень щодо зобов’язання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки внести передбачені законодавством зміни до реєстрів військовозобов’язаних чи виключити особу з військового обліку. Аналогічна проблема виникла з виконанням рішень, якими військові частини зобов’язано розглянути рапорти військовослужбовців, у тому числі щодо звільнення з військової служби за наявності законних підстав.

Законопроєкт пропонує розширити існуючий перелік винятків із загального правила про зупинення виконавчих дій. Передбачається доповнити абз.22 п.10² розд. XIII закону «Про виконавче провадження» нормою, згідно з якою зупинення не буде поширюватися на виконавчі дії за рішеннями немайнового характеру - судовими рішеннями за позовами фізичних осіб, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Це означає, що державні виконавці отримають законні підстави для примусового виконання рішень зобов’язального характеру щодо органів військового управління та військових частин.

Внесення запропонованих змін є необхідним для забезпечення дотримання конституційного принципу обов’язковості судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.129¹ Конституції суд ухвалює рішення іменем України і воно є обов’язковим до виконання. Право на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стає недієвим, якщо національна правова система допускає тривале та невиправдане невиконання остаточного судового рішення суб’єктом владних повноважень. Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист. Забезпечення виконання судового рішення є прямим позитивним обов’язком держави, а неможливість його виконання через недоліки законодавчого регулювання або відсутність механізмів примусу становить порушення самої сутності права на судовий захист.

Зупинення виконання судових рішень щодо державних органів не повинно мати абсолютного та безстрокового характеру, оскільки це порушує справедливий баланс між публічними і приватними інтересами.

Практичним наслідком прийняття запропонованих змін стане відновлення дієвості правосуддя в адміністративних справах за участю військовослужбовців та військовозобов’язаних. Особи, які отримали позитивні рішення суду щодо визнання протиправною бездіяльності військового командування чи облікових органів, зможуть реалізувати механізм державного примусу для фактичного поновлення своїх порушених прав. Бо на даний час такі рішення виконуються добровільно або не виконуються взагалі, що безперечно порушує права осіб, на користь яких вони були ухвалені.

Водночас запропонована норма сформульована виважено, оскільки вона поширюється виключно на рішення немайнового характеру. Це виключає ризики безперешкодного стягнення бюджетних коштів чи накладення арештів на майно військових частин, що могло б негативно вплинути на обороноздатність держави в умовах воєнного стану.

Таким чином, усунення законодавчої перепони для вчинення виконавчих дій за рішеннями немайнового (зобов’язального) характеру сприятиме утвердженню принципу верховенства права та забезпечить належний рівень правової визначеності у відносинах між державою та громадянами.

Закон і Бізнес