Адаптація чи капітуляція

Які правові виклики постали перед бізнесом у 2026 році

Бізнес живе і виживає — навіть під ракетами, навіть попри тиск перевірок. Але скільки ще він протримається без реальних гарантій, зрозумілих правил і справедливого суду? Ці питання поставили ребром адвокати та підприємці.

Корупція страшніша за бомби

У Національній асоціації адвокатів України зібрався черговий круглий стіл Комітету з питань захисту бізнесу та інвесторів, присвячений актуальним правовим викликам для підприємництва у 2026 році. Захід об’єднав адвокатів, підприємців, а також представників Державної податкової служби та Торгово-промислової палати. Тематика виявилась ширшою за задум: дискусія жваво виходила за межі регламенту — час закінчився, а питань менше не ставало.

Тон задав заступник голови комітету Сергій Лисенко, який модерував захід. «Сьогодні бізнес перебуває в найважчих умовах. Мабуть, ми єдина країна, яка перебуває не під холодним дощем, а в такому пеклі. У нас і війна, і відсутність нормального фінансування, і тиск правоохоронних органів», — зазначив він.

Загальний огляд викликів представив адвокат Юрій Шуліка, взявши за основу позицію Української ради бізнесу — органу, що об’єднує понад 130 бізнес-асоціацій. Серед проблем, які з року в рік залишаються в порядку денному: відсутність прозорості контролюючих органів, пробуксовка судової реформи та нестабільність регуляторного середовища. Учасники дискусії охарактеризували й головний системний недолік: у парадигмі правоохоронних органів бізнес апріорі винен. «А якщо не винен — доведіть», — такою формулою учасники описали реальну практику перевірок та допитів.

Адвокат Євгеній Богданов, котрий виступав з доповіддю про проблемні аспекти іноземного інвестування, навів тривожні дані. За розрахунками Світового банку, станом на кінець 2025 року потреби у відновленні України сягають майже $588 млрд, з яких $280 млрд могла б залучити приватна ініціатива. Натомість реальний приплив іноземних приватних інвестицій склав лише $1,6 млрд — у десятки разів менше від потреб.

Чому так мало? Відповідь пролунала на саміті в Брюсселі — відверто і голосно. На першому місці серед бар’єрів для іноземного інвестора — не війна і не відсутність механізмів. «Перша проблема, на жаль, це корупція», — зазначив Є.Богданов. Далі йдуть регуляторна непередбачуваність і бюрократія.

Спікер наголосив на парадоксі: інвестора зупиняє не складність отримання ліцензії, а невпевненість в її збереженні. «Зупиняє те, що ліцензію складно отримати, а потім її можуть відібрати чомусь. Інвестор звик до бюрократії — візьмемо Німеччину, там все зарегульовано. Але він звик, що вона працює однаково для всіх і не містить поля для маневрів. Ось це важливо», — пояснив адвокат.

Водночас у структурі прямих іноземних інвестицій за минулий рік 73% — це реінвестовані прибутки вже присутніх в Україні компаній, і лише 27% — нові капітали. Держава надала інвестиційний ліміт у $290 млн, а скористалися ним лише на $25 млн. «Практично нові інвестиції не заходять», — констатував учасник дискусії, — «довіри до механізму немає».

Серед позитивного учасники відзначили індустріальні парки з реальними податковими пільгами та закон про проєкти зі значними інвестиціями, який дозволяє державі підтримувати до 30% обсягу вкладень — у вигляді пільг, землі або субсидій. Однак загальний висновок залишився невтішним: поки правила гри можуть змінитися будь-якої миті, інвестор чекатиме.

Хто заплатить за руїни

Адвокат Святослав Болінський зосередився на питанні, яке підприємці ставлять собі ще з 2022 року: майно знищене, бізнес зруйнований — а хто відповідатиме? «Бізнес каже дуже просто: ми не знаємо як, ми не бачимо дієвих інструментів і в нас немає часу цим займатися», — розповів спікер.

Звертатися з позовом безпосередньо до держави-агресора теоретично можливо. Але відповіді на питання «з чого стягувати» немає. Тому спікер зосередився на іншому підході — залученні до солідарної відповідальності підсанкційних осіб, чиї активи заморожені в санкційних списках України, Євросоюзу та США. «Санкційні особи — це солідарні відповідачі. Тільки в них зараз є кошти, якими можна наповнити бізнес і запустити їх в економіку», — переконаний С.Болінський.

Реалізувати цей підхід виявилось непросто. При поданні позовів суди то вимагали сплатити мільйони у вигляді судового збору, то пропонували спочатку отримати рішення проти самої держави-агресора. «Ми думали, що захищаємо право, йдемо для захисту України та її економіки. І стикнулися з тим, що судова влада не готова», — поділився адвокат.

Разом з тим, є перші прецеденти. У березні 2026 року суд першої інстанції ухвалив рішення, притягнувши до солідарної відповідальності приватний сектор держави-агресора. В Казахстані допустили до примусового виконання рішення про стягнення збитків, заподіяних внаслідок збройної агресії. «Тенденція поступово починає працювати», — запевнив С.Болінський, додавши, що судова практика в цій сфері лише формується і потребує активного напрацювання.

Учасники дискусії звернули увагу і на методологічну проблему: підприємці часто неправильно рахують власні збитки. Прямі втрати ще якось фіксуються, упущена вигода рахується гірше, а вартість знецінених або втрачених корпоративних прав узагалі ігнорується. «Середня тривалість життя бізнесу — 10 років. Потім він або банкрутіє, або переформатовується. Саме зараз є час повернути кошти, вкладені в Україну», — підкреслив адвокат.

Бізнес у погонах

Голова комітету, адвокат і ветеран Сергій Хільченко представив доповідь про ветеранське підприємництво — напрямок, який 26 лютого 2026 року отримав власний закон. «Сьогодні ветеранське підприємництво — це не соціальна ініціатива, це окремий сегмент економіки, який поступово стає вирішальним фактором обороноздатності країни», — зазначив він.

Суб’єктами ветеранського підприємництва можуть стати ветерани-ФОП, самозайняті особи та юридичні особи, статутний капітал яких на 100% сформований ветеранами. Саме остання умова викликала найбільшу дискусію: до прийняття закону пропонувалось знизити поріг до 60%. «На думку нашого комітету, вимога 100%-вої участі є трохи дискримінаційною», — зазначив С.Хільченко.

Закон передбачає гранти, погашення відсотків за кредитами, лізингові та факторингові пільги, а також право отримувати державне і комунальне майно в користування першочергово — без аукціону. Передбачені й квоти для ветеранського бізнесу в індустріальних парках. Статус надається добровільно строком на 5 років, а в разі його втрати вся надана підтримка підлягає поверненню.

Утім, реєстр ветеранських підприємців поки не запрацював через відсутність технічної можливості. «Мінветеранів запевняє, що найближчим часом це запрацює, бо вже багато запитів від ветеранів», — зазначив голова комітету.

Загальний підсумок дискусії підбив адвокат Дмитро Мамчик, який нагадав: поки справа тягнеться в суді, бізнес не може розпоряджатися спірними активами, не отримує кредити і втрачає доходи. За даними ДПС, станом на грудень 2025 року в судах перебувало 70 тис. справ за позовами до податкових органів на загальну суму 477 млрд грн. — з них нерозглянутими залишились справи на 300 млрд. «Справедливість, що прийшла занадто пізно, — це несправедливість», — навів він слова Вільяма Пенна.

Завершуючи захід, С.Лисенко висловив сподівання, що саме такі майданчики стануть містком між бізнесом і державою: адвокатська спільнота здатна перекладати мову підприємця на мову, зрозумілу владі — й навпаки.

Закон і Бізнес