Державна служба: переведення, стаж, стягнення — огляд ВС

Роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов праці не відбувається.

На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, скасувавши попередні рішення у справі №160/9533/19 та ухваливши нове — про задоволення позову, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі оскаржувався наказ про оголошення догани за вчинення дисциплінарного проступку у виді прогулу. Позивач зазначав, що переміщення його робочого місця з м.Нікополь до м.Кривий Ріг було зміною істотних умов державної служби, однак про зміну населеного пункту його заздалегідь не попередили.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили.

Утім, КАС звернув увагу, що місцезнаходження робочого місця працівника є істотною умовою державної служби у випадку його переміщення в інший населений пункт, що імпліцитно (не виражено) закладено у п.5 ч.3 ст.43 закону «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, в якому йде мова про таку істотну умову державної служби як переміщення державного органу до іншого населеного пункту.

Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, позаяк ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, прибуття до нового місця роботи та загалом тягне за собою додаткове фінансове навантаження з цього приводу.

У такому випадку застосування процедури зміни істотних умов праці здатне забезпечити дотримання необхідного балансу між приватними й публічними інтересами сторін.

Крім цієї справи, до огляду практики Верховного Суду у спорах щодо проходження державної служби включені інші правові позиції щодо:

службової кар’єри;

оплати праці державних службовців;

дисциплінарної відповідальності державних службовців;

робочого часу і часу відпочинку державних службовців.

Зокрема, наголошено, що для зарахування періодів наукової роботи до стажу державної служби особа повинна була обіймати посаду, яка належить до посад державного службовця, а своє право на таке зарахування вона мала реалізувати до 11.10.2017 — дати, коли статтю було викладено у новій редакції, якою вже не передбачено зарахування наукового стажу до стажу державної служби.

В іншій справі наголошено, що вирішення питання преміювання особи є повноваженням того органу, в якому особа проходить державну службу, а не суду.

Також зазначено, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Закон і Бізнес