Чому не можна зупинити розгляд позову до військовослужбовця про стягнення аліментів — Житомирський АС

Зупинення провадження у справі, що стосується прав та інтересів дитини, через перебування відповідача у складі ЗСУ, є несумісним із верховенством права, пропорційністю та розумність строків розгляду.

Такого висновку дійшов Житомирський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду про зупинення провадження у справі №276/114/25 через перебування відповідача у складі ЗСУ, інформує «Закон і Бізнес».

Спір у цій справі стосувався визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину. Суд першої інстанції зупинив провадження на підставі п.2 ч.1 ст.251 Цивільного процесуального кодексу.

Своє чергою, Житомирський АС зауважив, що вирішення питання про застосування положення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК у правовідносинах, що стосуються прав та інтересів дитини, залежить, inter alia, від того, чи відповідатиме застосування такого процесуального заходу Конституції, Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд констаував, що ухвала про зупинення провадження у справі становить втручання у права малолітньої дитини, гарантовані ст.6 конвенції в аспекті вирішення спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру упродовж розумного строку, а також у права, гарантовані ст.8 конвенції в аспекті тривалості вирішення правового спору, що стосується визначення походження дитини, що належать до сфери приватного життя.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність достатніх підстав для зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК у правовідносинах, що стосуються прав та інтересів дитини, суду необхідно забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами дитини, яка має право на

(і) розумний строк розгляду справи, що стосується її майнових та особистих немайнових прав;

(іі) встановлення біологічного походження дитини та забезпечення її належного матеріального утримання від батьків,

та конкуруючим інтересом передбачуваного батька, який проходить військову службу на змагальність та диспозитивності цивільного судочинства.

Водночас, правовий висновок Великої палати Верховного Суду в справі №754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов’язок суду зупинити провадження на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК у справі, що стосується інтересів дитини, без з’ясування судом того, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства.

Отже зупинення провадження у цій справі не відповідатиме ст.3 Конвенції про права дитини щодо забезпечення найкращих інтересів дитини та суперечить стандартам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Закон і Бізнес